Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №727/10760/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10760/25

Провадження № 2/727/378/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Бринзилі А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання догово-ру, укладеного між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини,-

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці 25 серпня 2025 року звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про розір-вання договору, укладеного між батьками щодо здійснення батьківських прав, визна-чення місця проживання та утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 серпня 2019 року сторони уклали шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2022 року було розірвано. За час шлюбу у сторін народилась донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.09.2022 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстровано у реєстрі за №5516. Укладення даного договору мало на меті урегулювати на майбутнє відносини між сторонами, пов`язані з участю обох батьків у житті дитини.

Однак, як зазначає позивач, ОСОБА_2 систематично не виконуються умо-ви договору, провокується виникнення конфліктних ситуацій щодо дотримання умов Договору, чиняться перешкоди щодо виконання батьківських обов`язків.

Зокрема, відповідачем не в повній мірі здійснювалась сплата аліментів, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2022 року по 28 лютого 2025 року виникла заборгованість по аліментам у розмірі 87000,00 грн. Наведене стало підставою для звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів.

Також, звертає увагу суду на порушення з боку ОСОБА_2 в частині оплати витрат на відвідування донькою дошкільного закладу.

Посилається на неодноразові звернення у правоохоронні органи у зв`язку з неви-конанням відповідачем умов договору в частині повернення дитини до дому після проведення спільного дозвілля.

Вказує, що відповідач неодноразово принижував її честь та гідність, а також про-вокував конфлікти, які виникали в присутності дитини, що є прямим порушенням умов вищевказаного договору.

У зв`язку з викладеним, просить суд розірвати Договір щодо здійснення батьків-ських прав, визначення місця проживання та утримання дитини від 21.09.2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -вичем, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального ок-ругу Макеєвою Н.В., зареєстровано у реєстрі за №5516.

Суд ухвалою від 08 вересня 2025 року відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначив за правилами загального позовного провадження та залучив в якості третьої особи без самостійних вимог Службу у справах дітей Чернівецької міської ради.

На адресу суду від відповідача 01 жовтня 2025 року надійшов відзив. У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить в їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що договором встановлено право батька зустрічатись та без перешкод спілкуватись з дитиною у будь-який день тижня та у будь-який час, як за місцем проживання дитини (за попереднім погодженням з ма-тір`ю), так і поза місцем проживання дитини. Батько має право безперешкодно брати дитину до себе, за місцем свого проживання, з ночівлею щотижня через добу, крім випадків захворювання дитини та спільного відпочинку матері і дитини.

Зазначає, що 31.07.2023 року, у зв`язку з раптово виниклою робочою ситуацією, він не зміг вчасно повернути доньку по місцю проживання матері та запропонував їй забрати дитину самостійно або дочекатись, коли він привезе дитину. Проте, позивачка, зловживаючи своїми правами та умовами договору, викликала працівників поліції, хоча у даному випадку неможливість вчасного повернення дитини була пов`язана з поважною причиною та не була критичною ні для матері, ні для доньки.

Вказує, що на підтвердження порушення ОСОБА_5 умов договору пози-вачем надано копію заяви від 26.06.2024 року до Чернівецького управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, в якій ОСОБА_3 стверджувала про вчинення ОСОБА_6 відносно неї систематичного домашнього насильства та листа ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області від 02.07.2024 року, зі змісту якого вбачається, що відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП. Між тим, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.09.2024 року провадження по справі №727/6908/24 про адміністра-тивне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, інших до-казів на підтвердження факту порушення відповідачем умов пунктів 2.2, 2.3, 4.2 Дого-вору – позивач не надала.

Стверджує, що позивач не пропонує альтернативний графік побачень дитини з батьком, що, у свою чергу, порушує принцип забезпечення найкращих інтересів ди-тини. Дорослішання доньки, на яке посилається позивачка, надає підстав для внесення змін в графік побачень. Однак, позивач, всупереч інтересам доньки, просить розірвати договір, внаслідок чого буде скасовано графік зустрічей, що, у свою чергу, завадить батькові реалізовувати його право на участь у вихованні дитини.

У відзиві відповідач також посилається на недоведеність з боку позивачки факту порушення ним вимог п.4.3.2, 4.3.3, 4.3.4, 4.3.8 Договору, які пов`язані, зокрема, з не-втручанням в особисте життя один одного, обов`язком сторін в присутності дитини поводити себе стримано та коректно, утримуватись від будь-яких висловлювань, що можуть принижувати честь та гідність іншого з батьків.

Зазначає, що ним не було допущено порушень п.4.3.6-4.3.8 Договору, оскільки відповідач не згідний з позивачкою щодо окремих питань, які виникають в процесі ви-ховання дитини. Разом з цим, дані факти не свідчать про небажання відповідача вирі-шувати питання щодо вибору для дитини медичного закладу, лікарів, лікування, вак-цинації, закладів освіти тощо.

Щодо порушень відповідачем пунктів 3.1-3.2 Договору, стверджує, що вищевка-заним договором було встановлено рівну участь батьків в утриманні та вихованні спільної дитини. Таким чином, до 2024 року позивачка не пред`являла жодних претен-зій, пов`язаних з ухиленням від сплати аліментів, адже відповідач фактично приймав участь у всіх витратах, пов`язаних з дитиною. Між тим, як стверджує відповідач, до моменту звернення позивачки до суду ним було розпочато виконання умов договору в частині щодо сплати аліментів.

Окремо зауважує, що на виконання вимог п.3.5-3.8 Договору відповідач несе ви-трати на одяг, дозвілля, взуття та лікування доньки, при цьому жодних вимог щодо по-вернення половини вартості до ОСОБА_3 не пред`являє. Окрім того, ОСОБА_2 компенсував у серпні 2025 року позивачці 3214,72 грн., витрачених нею на при-дбання одягу. Таким чином, доводи позивача щодо несплати відповідачем за дитячий садок не заслуговують на увагу через надмірно високу ціну вказаної послуги (15000 грн.), яка є непосильною для матеріального становища відповідача.

При цьому просить врахувати, що розірвання договору буде суперечити фак-тичним інтересам дитини, оскільки унеможливить застосування погодженого між сто-ронами механізму визначення місця проживання дитини та порядку здійснення бать-ківських прав.

28.10.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача, адвокат Герегова Н.І., підкреслює невиконання відповідачем умов договору в частині сплати аліментів та порушення батьком порядку зустрічей з донькою та втручання в особисте життя позивачки. Просила задовольнити позовні вимоги у пов-ному обсязі.

05.11.2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник відповідача, адвокат Рендюк Н.В., просить відмовити в за-доволенні позовних вимог.

Представник позивача, адвокат Герегова Н.І., в судових засіданнях підтримувала позовні вимоги з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача, адвокат Рендюк Н.В., в судових засіданнях запе-речувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та у запе-реченнях на відповідь на відзив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей направила заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі.

В останнє судове засідання сторони не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Шевченківським районним судом м. Чернівці від 13 жовтня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано. При цьому, за час шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) (ас.с.18-19).

Згідно витягу №009033873 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Судом досліджено положення Договору між батьками щодо здійснення батьків-ських прав, визначення місця проживання та утримання дитини, укладений 21.09.2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та завірений Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Маке-євою Надією Василівною, зареєстрований в реєстрі за №5516 (а.с.21-22).

Так, згідно п.3.1 Договору, батько зобов`язується щомісячно з дня укладення до-говору і до досягнення дитиною 6-ти річного віку, виплачувати на її утримання алі-менти у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 січня 2025 року, яке було частково змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, встановлено, що відповідач по справі, ОСОБА_2 , дійсно до-пустив порушення п.3.1 вищевказаного договору (а.с.23-33).

Згідно довідки від 07.07.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на-родження, здобуває освіту в дитячому центрі «Академія щасливого дитинства» (а.с.52).

Квитанціями (а.с.54-62) підтверджуються грошові перекази ОСОБА_3 здійснені на рахунок ФОП ОСОБА_7 .

Судом досліджено лист-претензію, який було направлено позивачкою відпо-відачу (а.с.65-67).

Копією заяви від 26.06.2024 року підтверджується звернення позивачки до пра-воохоронних органів з проханням притягнути відповідача до адміністративної відпові-дальності через систематичне вчинення відносно неї домашнього насилля (а.с.78).

Також, судом досліджено характеристику колишньої вихованиці садочку «Kids club» в ДЦРР «Мудрик» ОСОБА_8 , відповідь директора ДЦРР «Муд-рик» на запит адвоката, копії квитанцій, пов`язаних з оплатою послуг вказаного закла-ду (а.с.85-96).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу Ук-раїни сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально мож-ливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регу-лює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом ос-новної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з бать-ків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, пік-луватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створю-вати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регу-лярних особистих стосунків і прямих контактів.

Приписами статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 Сімейного кодексу України пи-тання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, визначеного ча-стиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`я-заний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто про-живає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спіл-кування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За частиною четвертою статті 157 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та під-лягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 109 Сімейного кодексу України визначено, що договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини є умови про участь у забезпе-ченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов`язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов`язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 бе-резня 2024 року у справі № 361/8526/21.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним на-слідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України) тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до кри-теріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення до-говору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Одним з критеріїв істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отри-мати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться й про випадки, коли одна із сторін не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосу-вання зазначених приписів закону має співвідношення шкоди з тим, на що могла очі-кувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, зокрема того, чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що у дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Вер-ховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни об-ставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змі-нений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на-стільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути ро-зірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимага-лися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні до-говору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни об-ставин несе заінтересована сторона.

Звертаючись з вимогою про розірвання оспорюваного договору, позивач ОСОБА_3 посилається на численні порушення умов договору з боку відповідача, зокрема:

1) заборгованість по сплаті аліментів (п.3.1 Договору);

2) відмова відповідача від оплати додаткових витрат на дитину (п.3.5-3.7 Договору);

3) не повернення дитини до місця проживання після проведеного спільного до-звілля (п.4.2.2 Договору);

4) втручання в особисте життя, некоректна поведінка в присутності дитини (п.4.3.2-4.3.4 Договору).

Разом з тим, після ознайомлення з матеріалами справи та наданими сторонами доказами, судом встановлено, що відповідачем було порушено умови договору лише в частині сплати аліментів (п.3.1 Договору), оскільки посилання позивача на інші по-рушення відповідачем умови договору – не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, обов`язок відповідача щодо несення додаткових витрат на дитину, встановлений п.3.5-3.7 вищевказаного Договору не позбавляє останнього права мати власну думку щодо раціональності та фактичної необхідності таких витрат. Суд наго-лошує, що відповідно до положень ст.141 Сімейного кодексу України, батько та мати мають рівні права і обов`язки щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі чи спільного проживання. Розірвання шлюбу не впливає на обсяг цих прав. Так, згідно наданих квитанцій та розрахунків, вартість щомісячного навчання у дитячому центрі «Академія щасливого дитинства» становить 15500,00 грн. на місяць. При цьому, зако-нодавчо встановлений мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у 2026 році становить 2817,00 грн. Таким чином, беручи до уваги участь відповідача в інших додаткових витратах, пов`язаних з дитиною (що підтверджується численними квитанціями (а.с.158-177) та не заперечується позивачем), суд не може вважати від-мову відповідача від оплати вищевказаного навчального закладу суттєвим порушенням п.3.5-3.7 Договору.

Посилання позивачки на одиничний випадок порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасного повернення дитини відхиляються судом, оскільки цей епізод не но-сить характеру системності. Той факт, що за результатами виклику поліції до відпо-відача не було застосовано жодних санкцій, підтверджує відсутність у його діях ознак правопорушення або злісного невиконання батьківських обов`язків. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається виключно у разі його істотного порушення. Окремий несистематичний випадок недотримання умов договору не відповідає критерію істотності, а тому не формує правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Позивачкою не було надано суду достатніх та переконливих доказів порушення відповідачем вимог п.4.3.2-4.3.4 Договору. Натомість, судом досліджено постанову по справі №727/6908/24, якою було закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Аналіз змісту даної постанови надає можливість суду зробити висно-вок, що між сторонами існують триваючі неприязні відносини на фоні розбіжності у поглядах щодо виховання спільної доньки, проте вказана обставина не свідчить про порушення відповідачем вимог п.4.3.2-4.3.4 вищевказаного Договору.

Щодо порушення відповідачем п.3.1 Договору в частині сплати аліментів, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Спірний договір має комплексний характер і визначає не лише порядок утриман-ня, а й способи участі батька у вихованні дитини. Верховний Суд у своїх постановах у сімейних спорах (зокрема, від 14.09.2022 у справі № 758/3169/19, від 21.07.2021 у справі №753/23615/19) послідовно наголошує на тому, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей пріоритет повинен надаватися принципу якнайкращого забезпечен-ня інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини). Збереження стабільного, звич-ного для дитини алгоритму спілкування з батьком, закріпленого в договорі, повністю відповідає цьому принципу.

Як неодноразово зазначав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, сімейні спори не повинні вирішуватися формально, а правосуддя не може використо-вуватися як інструмент покарання одного з батьків у спосіб, що шкодить дитині. Ска-сування договору через фінансове прострочення - призведе до руйнування встановле-ного порядку виховання, виникнення правової невизначеності у стосунках батька й дитини та нових конфліктів. Це є непропорційним заходом, який прямо порушить ба-ланс прав дитини на повноцінну опіку та виховання з боку обох батьків.

Окремо суд приймає до уваги положення п.3.4 Договору, відповідно до якого після досягнення дитиною 6-річного віку з 07.07.2026 року розмір аліментів збільшу-ватиметься у 2 рази та становитиме 6000,00 грн. на місяць. На думку суду, вказана су-ма є цілком достатньою для забезпечення потреб дитини та слугує її найкращим ін-тересам.

Зважаючи на викладене, заявлена позивачкою вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується виключно на формальному підході та суперечить як нормам договірного права, так і принципу найкращих інтересів дитини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки ар-гументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає прин-цип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орга-нів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рі-шення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету до-казування в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, оскільки між сторонами, які є батьками малолітньої ОСОБА_8 , був укладений договір щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання дитини, положеннями якого сторони вста-новили сплату батьком аліментів і їх використання, понесення додаткових витрат, можливість вирішення інших спірних питань, пов`язаних з вихованням та розвитком дитини, урахувавши відсутність доказів на підтвердження істотного порушення умов договору, суд дійшов висновку про відсутніх правових підстав для його розірвання згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові ви-трати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору, укладеного між батьками щодо здійснення батьківсь-ких прав, визначення місця проживання та утримання дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну части-ну судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судово-го рішення.

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2026 року.

Суддя: О.Є.Терещенко