Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №646/3902/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/3902/26

Провадження № 2/646/3302/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря судового засідання Жадан А.О.,

представника позивача: адвоката Лозовського С.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: адвоката Проніної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову вказує, що з ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з 10 липня 2020 року. Шлюб зареєстровано Виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області, за актовим записом № 02. Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом із нею. Відповідач є працездатним та здоровим, тому може сплачувати аліменти.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2026 головуючим суддею у даній судовій справі визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 07 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засідання представник позивача Лозовський С.В. позов підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Проніна В.М. просила відмовити у задоволенні позову та визначити розмір аліментів 4/10 від усіх видів заробітку (доходу).

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, зазначив, що може утримувати дітей, але у загальній сумі 12 000 грн на трьох дітей. Також зазначив, що позивач, коли проживала в Республіці Польща, не працювала, отримувала соціальну допомогу від держави та жила за рахунок його заробітної плати. У Республіці Польща він офіційно працює комплектувальником товару складу-магазину у Jeronimo Martins Polska S.A., має задовільний стан здоров`я, інших утриманців, крім спільних з позивачем дітей, відповідач не має.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, надані в ході розгляду справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 10 липня 2020 року Виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 10 липня 2020 року, про що Виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області, складено відповідний актовий запис за №02.

Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Також від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 2211.2022 року із завіренним перекладом з польської мови.

Також від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 21.02.2025 року із завіренним перекладом з польської мови.

Тобто, між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.

Згоди щодо добровільної сплати аліментів між сторонами досягнуто не було.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає па обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов`язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" передбачено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень.

Як вбачається з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Розмір аліментів повинен забезпечувати дитині достатній рівень життя, зокрема забезпечення її гармонійного фізичного, духовного та культурного розвитку. При цьому, утримання аліментів з одного з батьків не повинно призводити до збагачення того, хто їх отримує.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи утриманців, працює та має стабільний заробіток, також , безумовно, враховує задовільний стан здоров`я ОСОБА_1 , відсутність інвалідності, яка б мала свідчити про наявність важкої хвороби, яка потребує постійного лікування, реабілітації та вказує на зниження працездатності, а також належний рівень його доходів.

При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 25 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

За таких обставин, суд погоджується зі способом визначення аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітків (доходу) але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, обраним позивачем, що буде достатнім для гармонійного фізичного, духовного та культурного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Також, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 119 ЦПКУ позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати її подання.

Позовна заява позивачем ОСОБА_2 була направлена до Основ`янського районного суду м. Харкова 29 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку (Укрпошта), що підтверджується конвертом поштового відправлення №616500268085, який було прийнято до відправлення ВПЗ 61165 29 грудня 2025 року та вручено у ВПЗ 61501 за довіреністю 31 грудня 2025 року, та у подальшому зареєстровано канцелярією Основ`янського районного суду міста Харкова 31 грудня 2025 року (вх. №59301).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх неповнолітніх дітей, у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 29 грудня 2025 року до дня досягнення дітьми повноліття.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу по сплаті аліментів, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 грудня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cz.hr.court.gov.ua/sud2035/ .

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Б.М.Чорна