Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №641/635/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/454/2026 Справа № 641/635/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Маньковська О.О., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,-

за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, -1

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , 21.01.2026 року, близько 09 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , порушила терміновий заборонний припис від 20.01.2026 року (18:30), а саме – заборона в будь-якій спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце, час та дату судового розгляду повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, судом застосовується рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Крім того, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлена своєчасно і належним чином, не отримує судову кореспонденцію з причин, які не є об`єктивними, а є суб`єктивною поведінкою особи, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку щодо можливості розглянути справу за відсутності вказаної особи.

Положеннями ч. 2 статті 173-8 КУпАП, передбачає відповідальність особи за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Згідно з ч. 2ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимогст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Тобто, статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення повністю підтверджується наступними доказами, в їх сукупності, а саме, відеозаписом з бодікамери поліцейського УПП; копією термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 серії ЕТ № 102560 від 20.01.2026 року; письмовими поясненнями постраждалої особи та заявою; рапортом інспектора УПП, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, як невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст.38, п. 7 ч 1 ст.247 КУпАП.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП «Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті".

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч. 2 ст.38, п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення, а при триваючомуправопорушенні- з дня його виявлення.

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП.

Водночас, слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП).

Тобто, у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п. 1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Таким чином, початок перебігу встановленого ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець пов`язує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.

В силу вимог ст. ст.245,251,252 КУпАП, суд повинен повно, всебічно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що для закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на з`ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст. 280 КУпАП, суд вважає, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП та приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-8 КУпАП.

Разом з тим, враховуючи, що на момент накладення адміністративного стягнення строк, визначений положеннями ч. 2 ст. 38 КУпАП, сплинув, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст.276, 279, 280, 283-285,289,294КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - закрити, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи.

Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення.

Суддя- О. О. Маньковська