Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №953/13291/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13291/25

н/п 2/953/1006/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

УСТАНОВИВ:

11.12.2025 через систему «Електронний суд» Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 13 100 доларів США; 2 % за кожен день прострочення в сумі 39 300 доларів США (150 днів * 262).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Позивач надав останній у позику кошти у розмірі 13 100 доларів США (що на день укладання договору сума позики складала 545 772 гр.). Згідно домовленостей між позивачем та відповідачем, строк повернення коштів складав до 10.07.2025 (п.2 Договору).

Факт отримання коштів у розмірі 13 100 доларів США підтверджується написаною власноручно ОСОБА_2 розпискою 26.06.2025. Згідно пункту 7 Договору позики від 26.06.2025 узгоджено, що у розі невиконання свого зобов`язання про повернення коштів у строк до 10.07.2025, за кожен день прострочення боржник повинен сплатити два відсотки від простроченої суми коштів за кожен день прострочення. Після настання 10.07.2025, суму позики ОСОБА_2 не повернула.

22.11.2025 на адресу мешкання відповідача позивачем направлено вимогу про сплату суми позики у розмірі 13 100 доларів США та 2% від простроченої суми боргу за кожен день прострочення 35 108 доларів США (що на день складання вимоги за офіційним курсом НБУ складає 1 479 974,23 грн. (35 108*42,1549)).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідачем довгий час ігноровано, усні та письмові вимоги позивача щодо повернення боргу, тому позивачем було нараховано відсотки які були передбачені п.7 Договору.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день та час судового засідання повідомлялась належним чином, відзив не надавала.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що підстави, передбачені частиною 2 статті 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи відсутні, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов відповідних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2025 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 495.

Відповідно до пунктів 1-2 Договору, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 545 772 (п`ятсот сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, що на день укладення цього договору за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ складає еквівалент 13 100 доларів США. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною Позичальником в момент передачі йому суми позики. Ця позика є безвідсотковою.

Зазначену суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 10.07.2025 року включно.

Того ж дня, 26.06.2025, ОСОБА_2 склала розписку, якою підтвердила, що взяла в борг 25.06.2026 у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 13 тисяч 100 доларів та зазначила, що зобов`язується повернути вищезазначені грошові кошти ОСОБА_1 до 10.07.2025 року.

У встановлений строк відповідач зобов`язання не виконала.

22.11.2025 позивач направив відповідачу вимогу про сплату позики в повному обсязі та 2 % за кожен день прострочення, в якій просив повернути позику та відсотки в строк до 27.11.2025 у розмірі 48 208 доларів США.

Станом на день ухвалення рішення доказів повного або часткового повернення позики суду не надано.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема факт отримання відповідачем від позивача у позику грошових коштів у сумі 13 100 доларів США, що підтверджено належними доказами, а також відсутність доказів повернення Позичальником позики у встановлені умовами договору позики строки та розмірі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 13 100 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 відсотків за кожен день прострочення зобов`язання у розмірі 39 300 доларів США (що на момент звернення до суду за офіційним курсом НБУ складає 1 479 974, 23 гр.), суд зазначає наступне.

У пункті 1 Договору позики від 26.06.2025 сторони погодили, що «ця позика є безвідсотковою».

Згідно пункту 7 Договору позики якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу Позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 (два) відсотки від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином зміст Договору позики свідчить, що користування грошовими коштами є безоплатне, при цьому за несвоєчасне повернення суми позики для Позичальника передбачена відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст позову та наведений Позивачем розрахунок свідчить, що Позивач просить стягнути з Відповідача 39 300 доларів США саме в якості відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, згідно п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і станом на дату розгляду справи діє на території України.

Враховуючи вищевикладене, вимоги п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2% за кожен день прострочення зобов`язання в розмірі 39 300 доларів США в даному випадку відсутні, а тому у вказаній частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи суму позову та обмеження максимального розміру судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на дату подання позову, розмір судового збору складав 16 640 гривень. Частка позовних вимог, які підлягають задоволенню складає 25% від загального розміру позовних вимог, відповідно сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4160 гривень (16 640*25%=4160).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 545, 598, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу у розмірі 13 100 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4160 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Суддя С.Л. Шаренко