Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №686/17977/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 686/17977/22

провадження № 61-2723св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 (боржник), Печерський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шишки Юлії Олександрівни, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Продана Б. Г., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Овсюк М. А.

Скаргу обґрунтовано тим, що в провадженні Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Печерський ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу № 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року, про стягнення аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказувала, що в період з грудня 2022 року до січня 2025 року боржник добровільно здійснював часткову оплату аліментів, розраховуючи їх щомісячний розмір на власний розсуд, в зв`язку з чим стягувач не зверталася до органів державної виконавчої служби щодо примусового виконання вказаного судового наказу.

Проте, з квітня 2025 року розмір коштів, які сплачувалися боржником на утримання спільних дітей, суттєво зменшився, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутися до Печерського відділу ДВС Київського МРУ Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання судового наказу, наслідком чого стало відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

26 травня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася із заявою про надання довідки про розмір заборгованості зі сплати аліментів та надала інформацію про платежі, які були сплачені боржником як кошти на утримання спільних дітей (аліменти) в період з 30 грудня 2022 року до 31 січня 2025 року.

Всупереч строків, визначених частиною тринадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», довідку-розрахунок заборгованості сформовано державним виконавцем лише 24 вересня 2025 року.

Крім того, згідно з довідкою-розрахунком заборгованості старшим державним виконавцем Овсюк М. А. було враховано сплачені боржником в період з вересня 2022 року до грудня 2022 року суми, як такі, що є добровільною сплатою аліментів, а саме: у вересні 2022 року - 75 000 грн, в жовтні 2022 року - 25 000 грн, в листопаді 2022 року - 75 000 грн, в грудні 2022 року - 25 000 грн. Загалом, з врахуванням зазначених сум, заборгованість зі сплати аліментів було зменшено на 200 000 грн.

На її думку, в зв`язку з тим, що вказані платежі на загальну суму 200 000 грн не були ідентифіковані боржником як такі, що спрямовувалися на сплату аліментів на утримання спільних дітей, включення відповідних платежів старшим державним виконавцем Овсюк М. А. до довідки-розрахунку заборгованості за аліментами є неправомірним.

Звертала увагу на те, що сплачені ОСОБА_5 в період з 23 березня 2022 року до 01 вересня 2022 року на її ( ОСОБА_1 ) рахунок платежі на загальну суму 416 200 грн є виплатою грошової компенсації за транспортний засіб Тойота RAV4 в межах справи про поділ майна подружжя. Зокрема, безпосередньо боржником визнається той факт, що кошти в розмірі 25 000 грн, сплачені 01 вересня 2025 року згідно з квитанцією № А4ТК-М037-4КР9-3С6Р, не є платежем, що спрямований на сплату аліментів на утримання спільних дітей.

Вважала, що діями старшого державного виконавця Овсюк М. А. щодо врахування у довідці-розрахунку заборгованості від 24 вересня 2025 року платежів ОСОБА_2 як сплати аліментів на утримання спільних дітей за період з 01 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року на загальну суму 200 000 грн порушено її права як стягувача та не забезпечено дотримання принципу якнайкращих інтересів дітей.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України Овсюк М. А. щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року, викладеного у довідці-розрахунку станом на 24 вересня 2025 року;

- зобов`язати старшого державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України Овсюк М. А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року, без врахування коштів, сплачених ОСОБА_2 в період з 01 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року на загальну суму 200 000 грн, а саме платежів: 01 вересня 2022 року - 25 000 грн, 16 вересня 2022 року - 25 000 грн, 30 вересня 2022 року - 25 000 грн, 15 жовтня 2022 року - 25 000 грн, 01 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 листопада 2022 року - 25 000 грн, 30 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 грудня 2022 року - 25 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано відсутністю порушень прав заявниці державним виконавцем, відсутністю підстав для визнання його дій незаконними під час здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за судовим наказом № 686/17977/22 від 09 вересня 2022 року і скасування такого розрахунку та зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку подано її представником - ОСОБА_6 , задоволено частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України Овсюк М. А. щодо включення до довідки-розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року, здійсненого ОСОБА_2 01 вересня 2022 року платежу у розмірі 25 000 грн.

Зобов`язано старшого державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України Овсюк М. А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року, без врахування коштів, сплачених ОСОБА_2 01 вересня 2022 року у розмірі 25 000 грн.

У задоволенні решті вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у запереченнях та поясненнях ОСОБА_2 , поданих до суду першої інстанції, боржником визнавалась та обставина, що здійснений ним 01 вересня 2022 року платіж на суму 25 000 грн згідно з квитанцією № А4ТК-М037-4КР9-3С6Р не підлягає врахуванню при розрахунку заборгованості за аліментами. Вказана обставина визнавалась боржником ОСОБА_2 і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції помилково не взято до уваги зазначені обставини.

Щодо інших платежів, здійснених боржником ОСОБА_2 , а саме: 16 вересня 2022 року - 25 000 грн, 30 вересня 2022 року - 25 000 грн, 15 жовтня 2022 року - 25 000 грн, 01 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 листопада 2022 року - 25 000 грн, 30 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 грудня 2022 року - 25 000 грн, то у старшого державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції за вказаний період під час визначення заборгованості за аліментами. А тому заявлені вимоги скарги в цій частині є необґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Ю. О., подала касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/17977/22.

09 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 686/17977/22 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шишка Ю. О., просить ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від: 09 червня 2021 року у справі № 521/14321/19, 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008, 16 лютого 2022 року у справі № 308/263/20-ц, 16 травня 2024 року м. Київ у справі № 927/1495/23, 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази з призначенням «переказ власних коштів» без додаткової конкретизації не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами.

Згідно з наданою боржником випискою від 20 серпня 2024 року щодо руху коштів на його картці платежі в період з 01 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року не ідентифіковані саме як аліменти на утримання дітей, і лише з 30 грудня 2022 року ОСОБА_2 перераховував ОСОБА_1 кошти з чітким визначенням призначення платежу «аліменти».

Отже, надані боржником квитанції та виписки про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувача без зазначення у квитанціях в графі «призначення платежу» - «сплата аліментів», не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі платежі помилково враховані старшим державним виконавцем Овсюк М. А. при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, в зв`язку з чим дії державного виконавця суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, всупереч строкам, визначеним частиною тринадцятою статті 71 указаного Закону, довідка розрахунок заборгованості сформована державним виконавцем лише 24 вересня 2025 року, що підтверджується роздруківкою інформації з АСВП.

Також, суд апеляційної інстанції не зіслався на жодну постанову Верховного Суду при застосування норми права до спірних правовідносин.

Вважає, що судом першої інстанції допущено грубі порушення норм процесуального права, що безпосередньо позначилося на можливості ОСОБА_1 реалізувати своє право на подання пояснень з приводу поданої нею скарги. Так, місцевим судом не забезпечено участь предстаника заявниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд першої інстанції розглянув скаргу з порушенням права заявника брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб . Таким чином, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення скарги без розгляду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 23 березня 2026 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Шишки Ю. О., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у Печерському ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу № 686/17977/22, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 09 вересня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 травня 2025 року).

26 травня 2025 року ОСОБА_1 (стягувач) звернулася до Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України із заявою про надання довідки про розмірі заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів.

24 вересня 2025 року старшим державним виконавцем Печерського ВДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України Овсюк М. А. здійснено розрахунок заборгованості за аліментами за період з серпня 2022 року до вересня 2025 року, до якого включено здійснені боржником ОСОБА_2 платежі за період з 01 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року на загальну суму 200 000 грн: 01 вересня 2022 року - 25 000 грн, 16 вересня 2022 року - 25 000 грн, 30 вересня 2022 року - 25 000 грн, 15 довтня 2022 року - 25 000 грн, 01 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 листопада 2022 року - 25 000 грн, 30 листопада 2022 року - 25 000 грн, 16 грудня 2022 року - 25 000 грн.

З травня 2023 року у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 757/32805/22-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (надійшла до суду 18 листопада 2022 року).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року у справі № 757/32805/22-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за автомобіль в розмірі 494 237,5 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів; у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно, законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У постанові від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22 (провадження

№ 61-4693св23) Верховний Суд зазначив, що «ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку доньки ОСОБА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини. Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що оскільки ОСОБА_1 до 07 червня 2022 року, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у справі, не був ознайомлений із рішенням суду від 11 червня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, тому він у здійснених грошових переказах не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини».

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Встановлено, що після видачі 09 вересня 2022 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області судового наказу про стягнення (починаючи з 26 серпня 2022 року) з ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей, він з вересня 2022 року до 2025 року здійснював перекази грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 .

Матеріалами справи, зокрема випискою про рух коштів по картці ОСОБА_5 , квитанціями та платіжними інструкціями, підтверджується, що платежі мали періодичний (що два тижні) характер.

Суми грошових коштів, перерахованих боржником стягувачу систематично що два тижніза період з вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року (включно) без зазначення призначення платежу, є подібними до переказів, здійснених за період 30 грудня 2022 року до 28 лютого 2023 року (по 25 000 грн), в яких призначення платежу містило відмітку аліменти. Надалі перекази коштів здійснювались боржником із зазначенням призначення платежу «аліменти».

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані її учасниками, зробив правильний висновок про те, що перераховані ОСОБА_5 (до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з нього аліментів), починаючи з 16 вересня 2022 року, кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 175 000 грн є аліментами. Суд обґрунтовано виходив з того, що не зазначення відомостей про призначення платежу в квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дітей. ОСОБА_1 не спростувала, що кошти за переказами, здійсненими ОСОБА_5 на її рахунок, мають інше призначення, ніж аліменти.

Посилання заявниці у справі, що переглядається, на те, що перераховані ОСОБА_5 кошти за спірний період є виплатою грошової компенсації за транспортний засіб Тойота RAV4 (як компенсація вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу), - необгрунтовані, оскільки для вирішення цього питання ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про поділ майна подружжя, в якому, навпаки, вказувала, що відповідач має сплатити їй компенсацію вартості вказаного автомобіля у порядку поділу майна подружжя.

Таким чином, апеляційний суд правомірно констатував, що за фактичних обставин цієї справи стягувачем не надано доказів того, що спірні квитанції (крім квитанції за 01 вересня 2022 року) через відсутність призначення платежу не підтверджують сплату ОСОБА_5 саме аліментів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця щодо неврахування у заборгованість за аліментами сплачених ОСОБА_5 коштів з 16 вересня 2022 року до 16 грудня 2022 року та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені апеляційним судом обставини та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявниці на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема не забезпечення участі предстаника заявниці в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - на правильність висновків апеляційного суду не впливає.

За результатами апеляційного перегляду справи ухвалу місцевого суду було скасовано та ухвалено нове рішення. У суді апеляційної інстанції представник стягувача брав участь під час розгляду скарги; сторона стягувача мала можливість та реалізувала своє право на подання пояснень з приводу поданої скарги.

Суд апеляційної інстанції сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, у повній мірі встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, зроблені обґрунтовані висновки по суті вимог скарги з урахуванням доказів, наданих сторонами.

Посилання у касаційній скарзі на не врахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду апеляційної інстанції, зроблені за наслідками розгляду скарги по суті, узгоджуються з нормативно-правовим обґрунтуванням та правовими висновками, викладеними у наведених у касаційній скарзі постановах, тоді як фактичні обставини у перелічених справах є іншими, ніж у справі, що переглядається.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України його необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шишки Юлії Олександрівни, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник