Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №389/2207/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

29.04.2026

ЄУН 389/2207/25

Провадження №2/389/622/25

Рішення

іменем України

29 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

з участю: представника позивачки – адвоката Яшан Ю.Б., представника відповідача – адвоката Юхименко Н.В.,

встановив:

ОСОБА_1 20.06.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб марки «CITROEN C5 AIRCROSS», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в якості компенсації ринкову вартість її 1/2 частки вказаного транспортного засобу в сумі 322 160 грн 76 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що з 17.03.2022 вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням суду від 10.12.2024. Від стосунків до державної реєстрації шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебуваючи в шлюбі за спільні кошти ними 30.07.2024 в м.Лінген Німеччина придбано транспортний засіб марки «CITROEN C5 AIRCROSS», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований на ім`я відповідача. Оскільки вирішити питання щодо поділу їх майна мирним шляхом неможливо, автомобіль знаходиться в користуванні відповідача, доступу до нього не має, тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що заявлена позивачкою сума компенсації ґрунтується виключно на висновку експертного дослідження, який є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відсутні докази того, що позивачка уповноважувала адвоката від її імені укладати договір з експертною установою. Крім того, експертом автомобіль фізично не оглядався, технічний стан не встановлювався, а при дослідженні було застосовано неправильну методику оцінювання, оскільки спірний автомобіль знаходиться на території Німеччини, експлуатується в іноземній державі, не ввозився в Україну та не був об`єктом митного оформлення. Натомість експерт включив до результату митні платежі та витрати на імпорт, тим самим штучно збільшив вартість автомобіля, який фактично до України не має жодного відношення. Також вказувала на те, що спірний автомобіль не є спільною власністю подружжя, оскільки був придбаний одноосібно відповідачем за власні кошти. Крім того позивачкою обрано неправильний спосіб поділу у виді грошової компенсації, а також нею не надано доказів, що автомобіль неможливо поділити іншими способом.

Представником позивачки подано відповідь на відзив, в якій, відхиляючи заперечення представника відповідача, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Наголосила на наявності достатніх документів, які підтверджують її повноваження, а також на тому, що висновок експертного дослідження є належним доказом вартості спірного автомобіля. Також зазначила, що стороною відповідача не спростовано презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, у свою чергу позивачкою обрано ефективний спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення грошової компенсації.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 17.03.2022 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.12.2024. Судове рішення набрало законної сили 10.01.2025.

Сторони є громадянами України, тривалий час та на момент розгляду судом цієї справи проживають в Німеччині.

Позивачкою до позову додані нотаріально засвідчені переклади з німецької мови на українську мову Обов`язкова виписка для автомобілів, що раніше були у використанні, та причепів від 30.07.2024, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Частина II (Паспорт транспортного засобу) від 01.08.2024.

З вказаних доказів слідує, що відповідач, під час перебування в шлюбі з позивачкою, 30.07.2024 замовив у ТОВ (ГмбХ) Автомобілі Райм (м.Лінген Німеччина) легковий автомобіль, що раніше був у використанні, марки Сітроен, тип C5 AIRCROSS (компактний кросовер), ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Дата першої постановки автомобіля на облік (згідно документа) 27.08.2019, номер виробника 1889. Ціна брутто (загальна сума) 14 000 Євро. Дата поставки 02.08.2024.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Частина II (Паспорт транспортного засобу) серії НОМЕР_3 вказаний автомобіль 01.08.2024 зареєстровано за відповідачем, новий реєстраційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/112-25/5883-АВ від 15.05.2025, долученого до позову, середня ціна автомобіля марки «CITROEN C5 AIRCROSS», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України, станом на момент проведення дослідження (15.05.2025), становить 644 321 грн 51 коп.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч.ч.3, 4 ст.368 ЦК України).

Оскільки судом встановлено, що спірний транспортний засіб був придбаний у власність відповідача в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Факт придбання відповідачем вказаного автомобіля його представником під час розгляду цієї справи не спростовано. Наголошуючи у відзиві на тому, що спірний транспортний засіб був придбаний не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти відповідача, його представник, у свою чергу, належних доказів цьому не надала, хоча саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.68, ч.1 ст.69 СК України).

Положеннями ч.1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення закріплені у ч.2 ст.372 ЦК України.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім?я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 4 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Стаття 71 СК України зазначає про те, що неподільна річ передається одній зі сторін з виплатою іншій компенсації, якщо це доцільно.

На суд покладено обов`язок забезпечити ефективний захист прав сторін шляхом поділу спільного майна відповідно до норм СК України та ЦК України. Суд може присудити компенсацію за частку в неподільній речі, якщо це відповідає інтересам сторін і сприяє справедливому вирішенню спору.

У постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №299/2490/16 та від 04.10.2023 у справі №345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 зазначив, що поділ неподільної речі шляхом визначення ідеальних часток (наприклад, 1/2 кожній стороні) є недоцільним, якщо річ не може бути використана обома сторонами одночасно без втрати її функціонального призначення.

У постанові від 14.02.2024 у справі №752/18272/18 Верховний Суд вказав, що суд вправі присудити неподільну річ (автомобіль) одній зі сторін з виплатою компенсації іншій, навіть якщо остання не погоджується на компенсацію, за умови, що позивач висловив згоду на такий спосіб поділу, а суд встановив доцільність такого рішення з урахуванням фактичного користування майном та інших обставин.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76, 77 ЦПК України).

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, спірний автомобіль набутий сторонами під час шлюбу, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому вказане майно є об?єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям в спосіб, визначений позивачем.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди - з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

На підтвердження вартості спірного транспортного засобу позивачкою надано висновок експертного дослідження №ЕД-19/112-25/5883-АВ від 15.05.2025, відповідно до якого середня ціна автомобіля марки «CITROEN C5 AIRCROSS», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України, станом на момент проведення дослідження (15.05.2025), становить 644 321 грн 51 коп.

Разом з тим, вказаний висновок експертного дослідження суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ, з огляду на наступне.

Так, ст.106 ЦПК України передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

В ч.6 ст.106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку експертного дослідження №ЕД-19/112-25/5883-АВ від 15.05.2025 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, вказаний висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимим доказом вартості майна, що підлягає поділу, оскільки він складений з порушенням вимог ч.5 ст.106 ЦПК України.

Будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вартості спірного майна стороною позивача не надано. Ціна брутто, зазначена у замовленні автомобіля, не може бути прийнята судом як доказ його вартості, оскільки ця сума є попередньо визначеною, докази проведення оплати саме в такому розмірі відсутні.

Доводи представника позивачки з приводу того, що у висновку експертного дослідження, який не є висновком експерта, не повинно бути зазначено про його підготовку для подання до суду, суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (в редакції станом на час складення висновку експертного дослідження), в інших випадках, ніж зазначених в абз.1, 2 цього пункту, проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.

Згідно з п.4.22 Інструкції №53/5 експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз.

Відповідно до п.4.12 Інструкції №53/5 у вступній частині висновку експерта, зокрема, зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).

Таким чином, в редакції Інструкції №53/5 станом на час складення висновку експертного дослідження №ЕД-19/112-25/5883-АВ від 15.05.2025 у його вступній частині обов`язково повинні міститься записи про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність, а також про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент розгляду справи, незважаючи на презумпцію спільності сумісної власності неможливо дослідити вартість спірного рухомого майна, прийнявши до уваги зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що цим судовим рішенням в позові відмовлено, тому понесені позивачкою судові витрати необхідно віднести на її рахунок.

На підставі ст.60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.368, 372 ЦК України, керуючись ст.12, 76, 77, 78, 81, 106, 141, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Понесені позивачкою судові витрати віднести на її рахунок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва