Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №216/3108/24 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3108/24

2/214/2227/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі :

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника, звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 153 770 грн. 00 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 7 000 грн. 00 коп., а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 607 грн. 70 коп. та пов`язані з розглядом справи у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір та передано у користування останньому легковий автомобіль «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 .

29 січня 2024 року, о 14 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz», н/з НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Сімферопольська, при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Привокзальна, не надала переваги в русі автомобілю «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п.16.11 ПДР України.

29 січня 2024 року відповідачем було повернуто автомобіль власнику у пошкодженому стані. Позивач зверталась до страхових компаній для фіксування ДТП, оскільки іншій учасник ДТП був незастрахований, позивач зверталась до МТСБУ та відповідно дочекавшись огляду експертом, почала за власні кошти ремонтувати автомобіль.

Автомобіль був застрахований ОСАГО (поліс додається). Відповідно страхове відшкодування не проводиться страховою компанією в разі не доведеності вини, відповідальність за автомобіль відповідно до розписки про відшкодування шкоди за шкоду завдану автомобілю несе водій – відповідач.

Автомобіль позивача отримав значні технічні ушкодження, що підтверджується фотографіями зі страхової справи. Згідно акту виконаних робіт вартість матеріального збитку складає 153 770 грн.00 коп.

Внаслідок пошкодження транспортного засобу позивачу також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв`язку з ушкодженням автомобіля та не можливості протягом тривалого часу користуватись ним за його призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків позивача, певним ударом по престижу позивача. Також, позивач була змушена неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастин, і внаслідок відсутності таких, замовляти їх через інтернет, сплачувати послуги приватних поштових відділень за отримання цих запчастин. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінює в 7 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористався відзив на позов до суду не надав.

За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , позивач є власником транспортного засобу «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 01.12.2023 року, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 у користування автомобіль «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , в технічно справному стані.

Згідно до розписки від 01.12.2023 року, відповідач зобов`язався у разі пошкодження та/або знищення ввіреного йому транспортного засобу «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , відшкодувати шкоду оцінену в установленому законом порядку власнику даного майна, а також зобов`язався: відшкодувати шкоду заподіяну життю і здоров`ю третім особам та/або потерпілим; відшкодувати шкоду заподіяну майну третім особам та/або потерпілим; відшкодувати шкоду заподіяну ввіреному транспортному засобу з його вини, у зв`язку з недотриманням правил експлуатації транспортного засобу.

Відповідно до Акту видачі автомобіля НОМЕР_1 від 01.12.2023 року, при видачі автомобіля було виявлено пошкодження (недоліки), а саме: подряпини, вм`ятини, сколи, тріщини, потертість, пошкодження тонування задньої правої двері, що підтверджується схемою транспортного засобу.

Як убачається зі змісту позову та підтверджується матеріалами справи, 29 січня 2024 року, о 14 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz», н/з НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Сімферопольська, при виїзді на нерегульованому перехресті з вул. Привокзальна, не надала переваги в русі автомобілю «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п.16.11 ПДР України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2024 року у справі №753/2848/24, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Копію адміністративного матеріалу направлено до Управління патрульної поліції в м. Києві для перевірки обставин вчинення ДТП та наявності або відсутності в діях водія автомобіля «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_3 порушень вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи,стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні,чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у вчинені вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ч. 2 ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

За правилами ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Так, на підтвердження понесених витрат на ремонт транспортного засобу «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , позивач надала до суду замовлення-наряд №4237 від 01.03.2024 року, замовленого відповідачем щодо транспортного засобу «Hyundai Sonata», загальна вартість ремонту вказаного автомобіля за яким становить 153 770 грн. 00 коп. Проте, суд зазначає, що вказане замовлення-наряд не містить уточнюючих відомостей щодо транспортного засобу, а саме не вказано державний номерний знак, номер двигуна, VIN, клас, техпаспорт, номер кузова, тип кузова, рік випуску, пробіг, що дозволило б встановити, що вказаний замовлення-наряд стосується саме транспортного засобу, що належить позивачу.

Разом із тим, до суду не надано доказів, які б надавали можливість установити механічні пошкодження, які було завдано транспортному засобу «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , саме під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29 січня 2024 року, оскільки, як убачається із Акту видачі автомобіля від 01.12.2023 року, транспортний засіб вже мав певний перелік пошкоджень.

Так, позивачем та її представником не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачу дійсно спричинено матеріальні збитки щодо ремонту транспортного засобу «Hyundai Sonata», н/з НОМЕР_1 , у розмірі 153 770 грн. 00 коп. та, що саме ці збитки пов`язані з користуванням указаним автомобілем саме відповідачем.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №560/898/16-ц зроблено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів, наданих стороною позивача, а також їх достатність і взаємний зв`язок між собою, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 153 770 грн. 00 коп. у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7 000 грн. 00 коп., то суд зазначає, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 23, 77, 78, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.