Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №201/5395/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/5395/26

Провадження № 3/201/1224/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 рокум. Дніпро

Суддя Соборного районного суду м. Дніпра Батуєв О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026 року до Соборного районного суду м. Дніпра надійшли вищевказані матеріали.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 від 01.04.2026 року, 01.04.2026 року 10:24 в м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 51, водій керуючи транспортним засобом Lexus LX570 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 51 перевищив максимально дозволену швидкість в зоні дії знаку 3.29 та 5.76, рухався зі швидкістю 104 км/год., що зафіксовано технічним приладом Truecam 008358. На вимогу поліцейського, про зупинку транспортного засобу, подану сигнальним диском з червоним сигналом водій проігнорував об`їхавши поліцейського та продовжив рух далі. Водія зупинено шляхом переслідування за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 20, чим порушив п. 8.9. а. ПДР – Порушення вимог зупинки прац. Поліції поданої жезлом або рукою, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він дійсно рухався за адресою м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, однак жодної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу до нього застосовано не було, він такої не помітив. Під час руху по вул. Набережній Перемоги згодом помітив проблисковий маячок співробітників поліції, які рухалися за його автомобілем, після чого зупинився. Під час спілкування з співробітниками поліції останні лише здійснили перевірку документів та запитали чому не зупинився, на що роз`яснив вищезазначену інформацію. Під час перевірки, на нього не було складено жодного протоколу про перевищення швидкості. Тому зазначив, що жодної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу до нього застосовано не було, в результаті вчиненої дії відсутні негативні наслідки, відсутні належні докази зазначеного правопорушення (свідки, відеозаписів та ін.) а тому просив закрити справу за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд констатує, що дослідивши надані матеріали справи, а саме в наявності: протокол про адміністративне правопорушення та рапорт співробітника поліції приходить до наступного висновку.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Із змісту вказаної норми слідує, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів та єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про суть правопорушення, час та місце його вчинення. А тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть. Суддя при цьому при розгляді протоколу не в праві виходити за межі викладених в ньому обставин щодо суті правопорушення.

Крім того, згідно п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення містять лише протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629169 від 01 квітня 2026 року, складений стосовно ОСОБА_1 та рапорт співробітника поліції, який не може вважатися доказом по справі.

При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути сам по собі доказом винуватості особи у скоєному правопорушенні, а може лише оцінюватись разом з іншими обставинами справи в їх сукупності.

Жодних інших даних, які б всебічно, повно та об`єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення судді не надано, як то пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, тощо.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У відповідності до ст.62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

З огляду на те, що оформлення справи про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 виконано неналежним чином, а зазначена вище неповнота не може бути усунена в суді, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 299 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню, передбаченому за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набрала законної сили:

Суддя О.В. Батуєв