Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №904/7393/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026м. ДніпроСправа № 904/7393/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" (Запорізька обл., м. Запоріжжя)

до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про визнання незаконним та скасування розпорядження

Представники:

від позивача: Немерюк О.А.;

від відповідача: Солодухін М.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження №54/105-рп/к від 28.10.2025 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", винесене Адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним та скасування розпорядження Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/105-рп/к від 28.10.2025 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2026.

05.01.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що само по собі прийняття розпорядження органами Антимонопольного комітету України про розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не впливає на права і обов`язки позивача, а відтак не підлягає скасуванню. Підстави для визнання розпорядження відділення недійсним та скасування відсутні, а вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

21.01.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2026 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою комплексних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

За результатами судового засідання 27.01.2026 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 17.02.2026.

16.02.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивач не здійснював жодного антиконкурентного впливу на інших п`ятьох учасників закупівлі, рішення про переможця закупівлі приймалося замовником - Миколаївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на підставі детального вивчення наданих пропозицій та було виконане позивачем у повному обсязі без зауважень з боку Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".

17.02.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли клопотання про долучення доказів та витребування доказів.

Крім того, 17.02.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява разом із запереченнями проти клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.03.2026.

09.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення. В своїх поясненнях зазначає, що в діях позивача не було антиконкурентних дій та спотворення спрощеної закупівлі, оскільки позивачем було здійснено поставку товару, який не тільки відрізнявся від пропозицій усіх учасників спрощеної закупівлі матеріалом центрального електроду, а ще був і за найнижчою ціною.

10.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача також надійшли письмові пояснення. Додатково зазначає, що поставлений товар значно відрізнявся в кращу сторону від пропозицій усіх інших учасників спрощеної закупівлі фізичними характеристиками матеріалу центрального електроду по такій важливій фізичній характеристиці, як швидкість розчинення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31.03.2026.

За результатами судового засідання 31.03.2026 оголошено перерву та призначено судове засідання на 21.04.2026.

31.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.

17.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

21.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 21.04.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Розпорядженням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/105-рп/к від 28.10.2025 у справі №54/104-25 "Про початок розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було встановлено наступне.

Південно-Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітет України (далі - відділення) у зв`язку із виконанням завдань, визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та на виконання доручення Антимонопольного комітету України №13-01/76 від 28.01.2025 проводилось дослідження щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "ЕХЗ" законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі у торгах, проведених Миколаївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на закупівлю за предметом: "Анодний заземлювач", ідентифікатор № UA-2024-09-09-013509-а (далі - торги).

За результатом проведеного дослідження встановлено наявність у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "ЕХЗ" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час їх участі у торгах.

Розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "ЕХЗ" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Миколаївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на закупівлю: "Анодний заземлювач", ідентифікатор № UA-2024-09-09-013509-а.

Доручено збирання та аналіз доказів у справі Другому відділу досліджень і розслідувань Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що зроблені у спірному розпорядженні висновки є необґрунтованими, оскільки у діях останнього не було ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відтак, на думку позивача, спірне розпорядження №54/105-рп/к від 28.10.2025 має бути визнане недійсним та скасоване.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним та скасування розпорядження відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Пунктами 1, 2, 4, 15 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб`єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб`єктів господарювання, що є єдиним суб`єктом господарювання.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №917/1983/19 зазначив, що Законом України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що, розглядаючи заяву чи справу, Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення здійснюють дослідження процедури закупівлі на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції учасниками, а не контроль у сфері публічних закупівель.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою) (частина друга статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції).

Отже, розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції може бути розпочатий за ініціативою органу АМК.

Статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа".

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (частини перша, друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.

Приписами частини першої статті 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23.02.2001 затверджено Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, серед інших: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Приписами абзацу четвертого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з частинами першою, другою статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

Приписами частини першої статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України №90/299 від 06.05.1994, затверджено Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Розпорядження про початок справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підвідомчої адміністративній колегії територіального відділення Комітету, приймає адміністративна колегія територіального відділення Комітету (пункт 9 розділ VI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції).

Пункт 1 розділ VIІ Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначає, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Органи Комітету розглядають справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строки, передбачені частиною першою статті 371 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Судом встановлено, що оскаржуваним розпорядженням №54/105-рп/к від 28.10.2025 у справі №54/104-25 вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Дім "ЕХЗ" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Миколаївською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на закупівлю: "Анодний заземлювач", ідентифікатор №UA-2024-09-09-013509-а.

При цьому, зі змісту спірного розпорядження вбачається його відповідність вищевказаним нормам діючого законодавства.

Разом з цим, оскаржуване розпорядження постановлено на виконання доручення Антимонопольного комітету України №13-01/76 від 28.01.2025.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що Адміністративній колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не підвідомче питання перевірки спрощеної закупівлі UA-2024-09-09-013509-a. Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України діяла на виконання доручення Антимонопольного комітету України №13-01/76 від 28.01.2025 з урахуванням положень статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Також, господарський суд зазначає, що спірним розпорядженням відповідача не встановлено фактів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а лише виявлено ознаки відповідних порушень. Прийняття спірного розпорядження є процедурним моментом для проведення дослідження органом АМК України, за результатом чого може бути прийнято рішення як про встановлення факту порушення, так і протилежне рішення, що є виключною компетенцією відповідача у справі.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач не врахував, що оскаржуючи розпорядження про початок розгляду справи, він фактично наводить висновки, які можуть бути підставою для оскарження майбутнього рішення органу АМК України вже за результатами розгляду справи.

Проте, як вже вказувалось, згідно з наведеними нормами законодавства, розпорядженням про початок розгляду справи Антимонопольним комітетом України (його територіальним відділенням) не встановлюється вчинення будь-якого порушення законодавства про захист економічної конкуренції і таке розпорядження є процедурним актом для проведення відповідного дослідження Антимонопольним комітетом України (його територіальними відділеннями).

Вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування розпорядження, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України (його територіальним відділенням) такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке розпорядження не передбачає.

Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.06.2018 у справі №922/3600/17, від 29.05.2018 у справі №910/13968/17, від 23.05.2018 у справі №910/14682/17, від 27.02.2020 у справі №922/2695/19, від 18.01.2022 у справі №910/17572/20.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статтях 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, на думку суду, надані відповідачем докази і пояснення на спростування наведених позивачем підстав для скасування розпорядження є більш вірогідними, ніж докази та пояснення, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог. Відтак, позивач не довів наявність підстав, які свідчать про неправомірність розпорядження відповідача, не надав доказів, які це підтверджували. Оскаржуване розпорядження відповідач прийняв у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання оспорюваного розпорядження недійсним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028,00грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77– 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укрантикор" до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження №54/105-рп/к від 28.10.2025 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", винесене Адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.04.2026.

Суддя В.О. Татарчук