Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №946/214/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/214/26

Провадження № 2/946/2308/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 позивачі звернулися до суду з позовними вимогами, якими просять визначити, що частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213 є рівними та становлять по 1/2 частці; визнати за ОСОБА_2 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213; визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213. Свої вимоги мотивують тим, що письмовими відповідями приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончарової О.М. № 406/02-14 від 18.12.2025 та № 407/02-14 від 18.12.2025, приватний нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з тим, що не визначені частки спадкодавців у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача, Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за їх відсутністю не направляв.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 06.02.2015 виданого реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33263394 від 06.02.2015 виданого реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, встановлено, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213 належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , частки співвласників не виділені, але є рівними, а тому існує можливість визначення ідеальних часток із спільної сумісної власності, тобто частка кожного власника складає 1/2 частину.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.11.2017 виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213.

Згідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84410185 від 06 березня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С., інформація про заповіт складений ОСОБА_3 , відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являються:

- чоловік, ОСОБА_5 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020100040 від 08 травня 2018 року;

- донька, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 25.03.1970 року та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020100092 від 08 травня 2018 року, згідно якого ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України – спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у встановлений законом строк відповідно до ст. 1273 ЦК України звернулись до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Гончарової О.С. із заявами про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_2 , що підтверджено відповідними заявами від 08 травня 2018 року у спадковій справі №34/2018.

Згідно ч. 2 ст. 1274 спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємцем за законом п`ятої черги спадкування відповідно до ст. 1265 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється онук ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 06.02.1990 року, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 21.03.1996 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 22.12.1997 року.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що згідно відомостей будинкової книги будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на день своєї смерті, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за вищевказаною адресою, а спільно з нею був зареєстрований та проживав чоловік, ОСОБА_5 , донька ОСОБА_4 , які протягом шестимісячного строку відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 , який є спадкоємцем п`ятої черги спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончарової О.С., тобто відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 14.09.2021 Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до якої входить: 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213.

Згідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84410066 від 06 березня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С., інформація про заповіт складений ОСОБА_5 , відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 являється донька, ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 06.02.1990 року, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 21.03.1996 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 25.03.1970 року, та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020100092 від 08 травня 2018 року, згідно якого ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що згідно відомостей будинкової книги будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на день своєї смерті, ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за вищевказаною адресою, а спільно з ним була зареєстрована та проживала донька ОСОБА_4 , яка таким чином прийняла спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_8 виданого 24.06.2024 в окрузі Грін штату Місурі США, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до якої входить: 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213, яку вона прийняла після смерті батька, ОСОБА_5 , однак не оформила.

Згідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84409828 від 06 березня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С., інформація про заповіт складений ОСОБА_4 , відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являється донька ОСОБА_8 , що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052607848 від 24 липня 2025 року.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 у встановлений законом строк відповідно до ст. 1273 ЦК України звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_1 , що підтверджено відповідною заявою від 13 вересня 2024 року у спадковій справі №82/2024.

Згідно ч. 2 ст. 1274 спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємцем за законом другої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являється сестра, ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 25.03.1970 року та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00020100092 від 08 травня 2018 року, згідно якого ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 », свідоцтвом про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_9 , повторно виданим 06 лютого 1990 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим 21 березня 1996 року, згідно якого ОСОБА_9 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончарової О.С., тобто відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Письмовими відповідями приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гончарової О.М. № 406/02-14 від 18.12.2025 та № 407/02-14 від 18.12.2025, приватний нотаріус повідомив про неможливість видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з тим, що не визначені частки спадкодавців у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачами вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивачів на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 62), про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213 є рівними та становлять по 1/2 частці.

Визнати за ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 ), право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ), право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0228 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0213.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар