Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №442/2755/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2755/26

Провадження № 1-кп/442/246/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження № 12026141110000146 від 18.02.2026, відносно:

ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кюрдюмир Республіки Азербайджан, громадянина Азербайджана, без визначеного місця проживання на території України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, востаннє 25.03.2022 ухвалою Тернопільського апеляційного суду за ч. 5 ст. 186 КК України, якою змінено вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2021, до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, –

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_6 ,

захисник – ОСОБА_7 ,

перекладач – ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в :

Ібішов Канан будучи засудженим 28.12.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25.03.2022 вирок змінено в частині призначення покарання, та призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна), у період відбування покарання з 14.07.2022 у виді позбавлення волі в Державній установі „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)”, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, Львівської області, був ознайомлений із режимом утримання, однак до праці ставився незадовільно, неодноразово і систематично порушував режим утримання, за що неодноразово був підданий накладенню дисциплінах стягнень.

За скоєння впродовж 2022-2026 років 12 порушень режиму утримання на засудженого ОСОБА_9 накладались дисциплінарні стягнення, відповідно до яких він 3 (три) рази поміщався в карцер, 2 (два) рази отримував догану, 5 (п?ять) разів отримував сувору догану та 1 (один) раз був переведений до приміщення камерного типу (ПКТ).

31.12.2025 за вчинення дисціплінарного правопорушення у вигляді створення конфліктної ситуації, на підставі постанови начальника Державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” полковника внутрішньої служби ОСОБА_10 , № 1-4 від 31.12.2025 засудженого ОСОБА_9 поміщено в ДІЗО вказаної установи строком на 5 діб, звідки звільнений 05.01.2026.

26.01.2026 за вчинення дисціплінарного правопорушення у вигляді зберігання заборонених речей, на підставі постанови тимчасово виконуючого обов?язки начальника Державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_11 , № 1-2 від 26.01.2026, винесеної на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.01.2026 засудженого ОСОБА_9 було переведено до приміщення камерного типу терміном на 15 днів, звідки у зв?язку із закінченням терміну стягнення його звільнено 10.02.2026.

16.02.2026 за вчинення дисциплінарного правопорушення у вигляді зберігання заборонених предметів, на підставі постанови начальника Державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” підполковника внутрішньої служби ОСОБА_11 , № 1-8 від 16.02.2026, засудженого ОСОБА_9 поміщено в ДІЗО вказаної установи строком на 5 діб.

17.02.2026 приблизно о 06 год. 25 хв. ОСОБА_6 , під час відбування вказаного стягнення в камері № 1 ДІЗО Державної установи „Дрогобицька випрана колонія (№ 40)”, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, після підйому, незважаючи на те, що відповідно до розпорядку дня засуджених ДІЗО-ПКТ (ОК, карцер) прибирання проводиться у період з 06:00 год. до 06:20 год., враховуючи те, що дана камера не була прибраною, та що засуджений ОСОБА_6 попередньо був ознайомлений з вищевказаним графіком розпорядку дня засуджених ДІЗО-ПКТ (ОК, карцер), отримав законну вимогу від чергового помічника начальника установи ОСОБА_12 у присутності членів дисциплінарної комісії у складі заступника начальника установи – начальника відділу СВПР ОСОБА_13 , виконуючого обов`язки першого заступника начальника установи ОСОБА_14 , начальника відділу нагляду та безпеки ДУ „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” ОСОБА_15 , психолога відділу СПС ОСОБА_16 , відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, графіку прибирання засудженими ДІЗО (карцер) на лютий 2026 року, та згідно з розпорядком дня засуджених ДІЗО-ПКТ (ОК, карцер), затвердженого наказом начальника ДУ „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” ОСОБА_17 № 362/ОД-24 від 23.08.2024, яка виразилась у вказівці прибрати камеру у якій він відбуває покарання, ОСОБА_6 після пред?явлення йому представниками адміністрації ДУ „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” багаторазово конкретної законної вимоги, а саме: прибрати в камері, умисно, в усній формі вчинив злісну непокору представникам адміністрації установи виконання покарання, яка виразилася у відкритій і неодноразовій відмові її виконати, в тому числі в демонстративній та зухвалій формі, усвідомлюючи в той же час, що така робота в законному порядку була йому приписана та те, що черговий помічник начальника установи ОСОБА_12 та члени дисциплінарної комісії ДУ „Дрогобицька виправна колонія (№ 40)” мають право пред?являти вимогу виконання даної роботи і ОСОБА_6 зобов?язаний і міг виконати дану роботу, про що зокрема свідчить те, що згідно медичної довідки ОСОБА_6 за станом здоров?я може утримуватися в ДІЗО.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та відмовився від давання показань згідно зі ст. 63 Конституції України. Вказав, що як зазначене в обвинувальному акті відповідає дійсності. Просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_18 , його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_6 за місцем відбування покарання характеризується негативно, згідно характеристики на засудженого не має жодного заохочення та має 12 стягнень, крім того, суд враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину, які не є тяжкими.

Проте, згідно з обвинувальним актом у розглядуваному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування та прокурором в суді, у якості обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_9 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно ж з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 № 759/7784/15-к, від 09.10.2018 у справі № 51-275км17 щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у бажані особи виправити наслідки вчиненого.

В ході судового розгляду судом не здобуто доказів щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_19 .

Також суд встановив відсутність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушенняяк обставини, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого, оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження надання обвинуваченим добровільної допомоги слідству.

Суд зазначає, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Отже, визнання обвинуваченим своєї вини не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 674/1608/17 та від 07.04.2021 у справі № 263/15605/17.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, є визнання вини.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального проступку, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання, наявність однієї обставини, що обтяжує покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 391 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З огляду на вчинення ОСОБА_18 , даного кримінального правопорушення після постановлення ухвали Тернопільського апеляційного суду від 25.03.2022, якою змінено вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2021, та якою постановлено вважати його засудженим за ч. 5 ст. 186 КК України, якою до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та до повного відбуття покарання (станом на 29.04.2026 невідбута частина покарання становить 3 роки 6 місяців 28 днів), остаточне покарання йому слід призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обирався, а тому до вступу вироку в законну силу підстав для його обрання також немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25.03.2022 та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_20 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 8 (вісім) місяців з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_20 рахувати з моменту ухвалення вироку – 29.04.2026.

Речовий доказ: компакт диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, який залишився у прокурора, – залишити при цих матеріалах.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1