Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №461/2998/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2998/26

Провадження №3/461/1240/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2026 близько 19:00 год. за адресою: м. Львів, пр. Свободи, гр. ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, перебуваючи у центральній частині міста, вчинила бійку.

Дії ОСОБА_1 орган поліції кваліфікував за ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, просила суворо не карати.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

У частині першій статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У частині 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону).

У п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20) зазначивши, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214726 від 20.04.2026, до якого ОСОБА_1 зауважень не висловила; рапортом інспектора поліції, долученим до протоколу, зі змісту якого встановлено, що такий відображає перебіг подій, наведених у протоколі; протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.03.2026, відповідно до якого остання просить прийняти міри до двох невідомих їй дівчат, які 21.03.2026 близько 19:00 год, перебуваючи за адресою: пр. Свободи, у ході раптово виниклого конфлікту, нанесли заявниці тілесні ушкодження; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 23.03.2026 та ОСОБА_1 від 20.04.2026, зі змісту яких встановлено, що такі відображають перебіг подій, наведених у протоколі; копією паспорта ОСОБА_1 та копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , з якого вбачається, що матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ).

У статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушниці, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - щире каяття, відсутність обставини, що обтяжує відповідальність за адміністративне правоворушення, суд прийшов до висновку про необхідність застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції інкримінованої статті.

Ця міра адміністративного стягнення буде достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у скоєнні нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 221, 280, 283-284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя Ольга ПАВЛЮК