Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №439/293/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/293/26

Провадження №1-кп/439/135/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м.Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Бродівського районного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141160000401 від 05 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Броди Золочівського району Львівської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, такого що не працює, який зареєстрований та фактичнопроживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/1586/25 від 15 жовтня 2025 року, яка набрала законної сили 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Проте, ОСОБА_3 вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили. У подальшому, ОСОБА_3 будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України продовжив керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_3 15 грудня 2025 року близько 09 години 00 хвилин, керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ЗАЗ Славута» із номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по вулиця І.Мазепи у місті Броди, Золочівського району Львівської області, під час чого не впорався з керуванням вказаним автомобілем, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із автомобілем марки «Рено Дастер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по своїй смузі руху у зустрічному напрямку.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене, ч. 1 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно знав про наявність постанови суду від 15 жовтня 2025 року якою його визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу та з позбавленням права керування транспортними засобами. ОСОБА_3 вказав, що дійсно 15 грудня 2025 року приблизно о 9:00 він керував транспортним засобом всупереч постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами. За кермо сів вимушено, оскільки йому терміново потрібно було завезти дружину у поліклініку. Зазначив, що усвідомив що був не правий та порушив закон, щиро розкаюється, просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується за обставинами, наведеними у обвинувальному акті та інші учасники процесу не оспорюють інших обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постави суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд врахував:

- ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином;

- особу обвинуваченого: ОСОБА_3 не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, є опікуном над дитиною сиротою;

- обставини, які пом`якшують покарання: активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття обвинуваченого.

- обставини, що обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, є покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу, у мінімальній межі, передбаченої санкцією цієї статті.

Процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.

Керуючись ст. 368, 373-376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази: електронний носій інформації типу DVD-R диск, із зовнішнім написом Verbatim та рукописним написом «Збавдень 382 ч.1» із відеозаписами - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1