Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №936/69/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/69/26

Провадження № 1-кп/936/71/2026

29.04.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

та обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Воловець кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025071090000217 від 20.12.2025 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Латірка, Воловецького району, Закарпатської області, одруженого, працюючого приватним підприємцем, мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,-

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_5 , 20.12.2025 близько 14:00 год, керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ» білого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 із напівпричепом марки «KOGEL» з номерним знаком НОМЕР_2 , рухаючись у напрямку з села Латірка в місто Мукачево, здійснив обгін колони автомобілів, яка сформувалася перед дорожньою поліцейською станцією на 717км+200м автодороги М06 сполученням «Київ - Чоп» у селі нижні Ворота, Мукачівського району, Закарпатської області, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, у зв`язку з чим вказаний автомобіль, спільним нарядом у складі працівників правоохоронних органів у складі Національної поліції України та Державної прикордонної служби України, які виконували свої службові обов`язки та несли службу у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, було зупинено, для перевірки, у ході проведення перевірки документів водій ОСОБА_5 почав проводити себе агресивно та висловлюватися в їх сторону нецензурною лайкою, вийшов зі свого вантажного автомобіля та затіяв сварку з представниками правоохоронних органів, в ході якої умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс інспектору прикордонної служби відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ головному сержанту ОСОБА_6 , який ніс службу у форменому одязі, на якому наявні ідентифікуючі знаки Державної прикордонної служби України, удар правою рукою по лівій щоці обличчя, в результаті чого згідно висновку судово- медичного експерта №48/13 від 31.12.2025 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця підочної ділянки зліва, які виникли від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак сторонньої особи по ударному механізму дії і за своїм ступенем тяжкості, кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, як таке, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров`я, чи незначної стійкої втрати працездатності, тим самим ОСОБА_7 , перешкодив нормальній діяльності правоохоронного органу Державній прикордонній службі України та завдав шкоди авторитету Державній прикордонній службі України.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 20.12.2025 року перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на посту поліції в с.Н.Ворота порушив правила дорожнього руху та в подальшому затіяв сварку з представником правоохоронного органу, в результаті чого наніс потерпілому тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву в якій просив справу розглянути у його відсутності, а щодо міри покарання поклався на розгляд суду, цивільний позов не заявляв.

Фактичні обставини справи не оспорюються в судовому засідання ні обвинуваченим, ні іншими учасниками процесу.

З огляду на це, суд з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що він в такому випадку позбавляється права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, розглянув справу за правилами передбаченими цими нормами.

Оцінюючи зібрані по справі докази, зокрема що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 345 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні виду і міри покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, добре характеризується по місцю проживання, на обліку в лікаря- нарколога, фтизіатра та психіатра у КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" не перебуває.

Згідно висновку досудової доповіді оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення існує середній рівень ризику, а ризик небезпеки для суспільства – середній. Крім того, орган пробації вважає за можливе виправлення особи без ізоляції від суспільства із покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст.75, 76 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає визнання обвинуваченим своєї вини, а обставиною, що обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, з метою застосування загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, виходячи з принципів необхідності та достатності призначеного покарання, попередження вчинення нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе за умови призначення покарання у межах санкції ч.2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше не судимого, посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема вину визнав повністю та щиро кається у вчиненому, розмір застави перерахував на користь ЗСУ, висновок органу пробації, позицію потерпілого та прокурора, наявність пом`якшуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчої судді від 23.12.2025, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України слід скасувати.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній – особисте зобов`язання.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Суд, керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Накладений арешт на майно на підставі ухвали слідчої судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.12.2025 - скасувати.

Речові докази:

транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» білого кольору з номерним знаком НОМЕР_4 із напівпричепом марки «KOGEL» з номерним знаком НОМЕР_5 які поміщені на майданчик затриманих транспортних засобі відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області - повернути власнику;

оптичний CD-R диск із відеоматеріалами події - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особисте зобов`язання.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний термін з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1