Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №686/35453/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 686/35453/25

Номер провадження 2/299/137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", в інтересах якого діє представник Ткаченко Марія Миколаївна, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 19.02.2020 року № 0961485583, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (надалі ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 , в сумі 52349,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до умов вказаного договору, який укладено в електронній формі, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем. Умови користування кожним траншем визначаються сторонами договору. Договором надання позики передбачено, що транші надаються позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети, яка є невід`ємною частиною договору. Порядок і умови надання ТОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін договору також регулюють Правила, з якими відповідач ознайомився до укладення договору, які також є невід`ємною частиною договору.

Відповідач підписав електронним цифровим підписом пропозицію (оферту) на отримання траншу кредиту згідно заявки-анкети від 04.03.2020 року № 2628598289 в рамках договору надання позики, на підставі якої ТОВ «Інфінанс» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі ТОВ «Вердикт Капітал») 14.07.2021 року було укладено договір факторингу № 14-07/21. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. На підставі вказаних договорів до позивача перейшло право вимоги ТОВ «Інфінанс» до відповідача за згаданим кредитним договором.

Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, зокрема не повертає кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитом. Сума заборгованості відповідача на час складання позовної заяви становить 79159,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52349,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 48349,00 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Представник позивача Ткаченко М. про місце, дату та час проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет. У судове засідання не з`явився, натомість у прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Разом з тим, через систему Електронний суд 05.03.2026 року, подав заяву про застосування строку позовної давності. Так, у заяві вказує, що кредитний договір було укладено у 2020 році. Останній платіж за вказаним договором здійснено ним у 2020 році, після цього жодних платежів не проводилося, борг не визнавався, заяв чи документів про реструктуризацію або продовження строків виконання зобов`язання не підписувалося. Оскільки позивач звернувся до суду у 2025 році, тобто після спливу встановленого строку, відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

У свою чергу, представником позивача надіслано до суду заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. У запереченні вказує, що перебіг строку позовної давності мав би початись з дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося. Разом з тим, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020, яким передбачено продовження (зупинення) перебігу строків позовної давності на період дії карантину. Крім того, Закон України від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18, 19, якими встановлено, зокрема, що: строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність), продовжуються на строк дії воєнного стану. Просив відмовити відповідачу ОСОБА_1 в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Судом встановлено, що 04.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ІНФІНАНС» із заявкою-анкетою на отримання кредиту, в якій зазначив свої анкетні дані, мобільний телефон НОМЕР_1 , суму кредиту 4000 грн. та реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_2 . Вказану заявку-анкету відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5z1j5u.

На підставі заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем ОСОБА_1 , шляхом підписання його електронним підписом, 19.02.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961485583.

Згідно з умовами, викладеними в оферті, пропозиція (оферта), акцепт оферти, правила та заявка-анкета становлять єдиний документ - договір.

Акцепт оферти від 04.03.2020 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961485583 підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5z1j5u, який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер позичальника, зазначений в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Згідно з умовами акцепту оферти, підписуючи акцепт відповідач розуміє, що одночасно підписує заявку-анкету на отримання кредиту та підтверджує, що вся інформація, яка міститься в ній є точною та правдивою. Підписуючи акцепт відповідач надає безвідкличну згоду на оброблення його персональних даних/персональних даних контактних осіб з метою отримання ним кредиту та подальшого обслуговування кредиту.

Відповідно до умов договору, розмір кредиту 4000 грн.; строк користування кредитом 30 днів; строк дії договору 3 роки; відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 447,125%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1470 грн., реальна річна процентна ставка за кредитом становить 447,125%.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

ТОВ «ІНФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 4000 грн., що підтверджується довідкою системи iPay.ua від 08.07.2025 року, згідно з якою 04.03.2020 року о 09.12 год. здійснено перерахування коштів в сумі 4000 грн. на маска картки НОМЕР_2 та довідкою ТОВ «ІНФІНАНС».

Між ТОВ «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 14.07.2021 року укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передано право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором.

Відповідно до реєстру боржників, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 38209,00 грн.

Між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передано право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором.

Відповідно до реєстру боржників, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 76359,00 грн.

Відповідач взяті на себе кредитні зобов`язання не виконував в повному обсязі, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 79159,00 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 72359,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 2800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентам з моменту відступлення права вимоги, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Однак позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 52349,00 грн, з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 48349,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору надання позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з умовами договору строк користування кредитом становить 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка за договором 1,225 % за один день користування кредитом.

Отже, у договорі розрізняється строк користування кредитом, який становить 30 днів, та строк дії договору 3 роки, а тому кредитодавець мав право стягувати з відповідача відсотки за кожен день користування кредитом в межах дії договору, у разі користування кредитом понад 30-денний строк.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором в добровільному порядку.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором за тілом кредиту та за відсотками.

Щодо вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами частини 1статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною 1статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постанові від 17 квітня 2018 року (справа №200/11343/14-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами18 і 19 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення абоскасування уразі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Станом на 05 грудня 2025 року (звернення до суду з позовом у даній справі) воєнний стан на території України діяв і продовжується на час розгляду справи.

Таким чином, перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах підлягає продовженню як на період дії карантину, так і на весь період дії воєнного стану, що унеможливлює висновок про його сплив на момент звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні, а тому у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заявленої заборгованості є обґрунтованими і підлягають до задоволення, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» необхідно стягнути заборгованість в сумі 52349,00 грн, з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 48349,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги №239 від 01.10.2025 року, витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена представником позивача сума послуг з надання правничої допомоги в розмірі 16000 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а тому суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню в сумі 2500 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", в інтересах якого діє представник Ткаченко Марія Миколаївна, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором від 19.02.2020 року за № 0961485583 у розмірі 52349 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок дев`ять) гривень, в тому числі 4000 (чотири тисячі) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 48349 (сорок вісім тисяч триста сорок дев`ять) гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Представник позивача, Ткаченко Марія Миколаївна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийДочинець С. І.