Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №298/281/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/281/26

Номер провадження 3/298/148/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), захисника Воронцова Д.Ю. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м. Шостка, Сумська обл., місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого інженером зі збірки групи збірки електронних плат в ТОВ «ГРІНТЕХ ХАРВЕСТ», з середньою спеціальною освітою, неодруженого, такого, що раніше до адміністративної відповідальності не притягався, за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 001328Е від 11.02.2026 11.02.2026 о 14 год. 20 хв. на околиці населеного пункту Жорнава Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5400 метрів до лінії державного кордону на напрямку 32 прикордонного знаку Словацької Республіки було виявлено та затримано в межах контрольованого прикордонного району гр. України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

09.04.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких, заперечуючи проти обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, останній зазначає, зокрема, таке. Він працює на посаді інженера зі збірки групи збірки електронних плат Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕХ ХАРВЕСТ», який є одним з провідних виробників безпілотних літальних апаратів та безпілотних авіаційних комплексів типу «камікадзе», які щодня завдають російському агресору значних втрат, зводячи нанівець його наступальний та воєнно-промисловий потенціал. 10.02.2026 Генеральний директор ТОВ «ГРІНТЕХ ХАРВЕСТ» видав Наказ № 117/ВД про службове відрядження, за змістом якого його відрядили до однієї з виробничих локацій Товариства, розташованої у місті Ужгород Закарпатської області. Для виконання зазначеного вище розпорядчого документа були придбані проїзні квитки на поїзд №59 сполученням Київ – Ужгород. 11.02.2026 під час поїздки поїздом за маршрутом Київ - Ужгород, зокрема на станції Волосянка-Закарпатська, для проведення заходів з прикордонного контролю прибули представники прикордонного загону відділу прикордонної Державної прикордонної служби. Під час перевірки паспортних даних та військово-облікового документа представники Державної прикордонної служби України також провели огляд особистого, мобільного телефону, у тому числі змісту приватного листування у месенджерах. В ході перевірки його військово-облікових документів представникам Державної прикордонної служби України було достеменно відомо про факт бронювання його як працівника підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, адже це було відображено у додатку «РЕЗЕРВ+» та були обізнані про наявність у нього організаційно-розпорядчих документів ТОВ «ГРІНТЕХ ХАРВЕСТ», що підтверджують йогор відрядження до міста Ужгород. Попри такі обставини та документально підтверджені факти представники Державної прикордонної служби України безпідставно затримали його для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи наявний протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, який складений 10.02.2026. При цьому не зрозуміло, як цей протокол був складений 10.02.2026, якщо події перевірки документів та подальшого адміністративного затримання відбулись 11.02.2026. Також, не менш важливим в контексті порушення процедури проведення такої дії як особистий огляд, огляд речей є той факт, що всупереч абзацу 2 статті 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд проведений особою іншої статті - заступником начальника відділу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_2 .

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 28.04.2026, ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні заперечив. При цьому вказав, що наміру перетинати державний кордон України він не мав. Його затримано прикордонниками у потязі в той час, коли він їхав з м. Києва до м. Ужгород у службове відрядження, про що свідчать, зокрема, документи, які він долучив до матеріалів адміністративної справи разом з письмовими поясненнями. З потяга його зняли та примусово доставили до застави, де склали протокол про адміністративне правопорушення. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що повідомляв прикордонників про мету поїздки на територію Закарпаття та надавав відповідні підтверджуючі документи. Проте його пояснення прикордонниками було проігноровано. При тому вказав, що фізично в місці, де згідно з протоколом про адміністративне правопорушення його затримано, він не перебував та не міг перебувати, оскільки він потягом їхав до м. Ужгород, який мав прибути туди о 12 год. 19 хв. Також указав, що він має постійне місце роботи - має бронювання як працівника підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Воронцов Д.Ю., обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення заперечив, при цьому вказав, що протокол про адміністративне правопорушення складено не в тому місці та не в той час. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 мав намір перетинати державний кордон України. При цьому зазначив, що коли прикордонники зрозуміли, що ОСОБА_1 не мав намір перетинати державний кордон України, вони його не відпустили, а навпаки – відвезли на заставу та склали відповідний протокол, сказавши, що вже не можуть його відпустити. Також вказав, що адмінматеріали складені з грубими порушеннями, зокрема, через те, що огляд речей ОСОБА_1 проводився особою протилежної статі. Просив справу щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суддя встановив таке.

Згідно зі статтями 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винен він у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону України, в пішому порядку поза пунктами пропуску через державний кордон з України в Словацьку Республіку, в умовах воєнного стану, і такі його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи, спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу у особи, що перетинає такий кордон, спрямований на те, щоб його перетнути.

Разом з цим, у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , не вказано жодної вчиненої ним дії, яка б відповідала об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Так, наведення в описовій частині протоколу відомостей про його виявлення та затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в пішому порядку в умовах воєнного стану, без зазначення, в чому саме виразились такі його дії є неконкретним формулюванням обвинувачення.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 11.02.2026; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 11.02.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.02.2026, в яких він заперечив свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, схему затримання без зазначення дати та решти реквізитів; рапорт старшого зміни прикордонних нарядів від 11.02.2026.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , доказів не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Жодних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суддя констатує, що до матеріалів справи не додано пояснення свідків, фото- чи відеозаписи, які б підтверджували обставини які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому у нього не виявлено будь-яких речей чи документів, які б свідчили про його намір незаконно перетнути державний кордон України. Крім того, матеріали справи не містять доказів, про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон.

Так, суддя критично оцінює такі докази, схему порушення та протокол про адміністративне затримання, оскільки такі не можна вважати об`єктивними.

Крім того, суддя враховує пояснення ОСОБА_1 та його захисника, надані ними у судовому засіданні, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами – копією посадкового квитка на потяг з маршрутом Київ - Ужгород (час відпр. 10.02.2026 20 год. 28 хв, час приб. 11.02.2026 12 год. 19 хв.), наказом керівника ТОВ «ГРІНТЕХ ХАРВЕСТ» про відрядження ОСОБА_1 у період з 10.02.2026 по 13.02.2026 включно до м. Ужгород, електронним військово-обліковим документом ОСОБА_1 з застосунку «РЕЗЕРВ+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку до 08.01.2027.

В силу положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно з пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зважаючи на наведене, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, які б беззаперечно свідчили про наявність в його діях складу вказаного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283, КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі

п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Ротмістренко О.В.