Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №386/1340/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/322/2026

Номер справи 386/1340/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 14 » квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Слободкіної Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, органу опіки та піклування Голованівської селищної ради Кіровоградської області про визнання факту самостійного виховання та перебування на утриманні малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, органу опіки та піклування Голованівської селищної ради Кіровоградської області про визнання факту самостійного виховання та перебування на утриманні малолітньої дитини, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем народилась донька - ОСОБА_4 . 06.12.2018 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, а з липня 2021 року перестали проживати однією сім`єю, донька залишилась проживати з позивачем. 31.10.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. У квітні 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну, позивачу разом з дитиною довелось виїхати з місця постійного проживання, мати дитини їхати відмовилась, адже на той час вже мала іншу родину. На даний час позивач мешкає разом зі своєю донькою, цивільною дружиною та її сином, позивач утримує доньку та опікується її інтересами та потребами, займається її вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Мати дитини проживає у м. Дніпро, ніякої участі у вихованні дитини не приймає, не спілкується з донькою, не відвідує її, не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню дитини. Мати фактично самоусунулась від виховання дитини, повністю ігнорує її інтереси, всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно.

Факт самостійного виховання дитини необхідний позивачу для оформлення документів для соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки позивачем, а також для реалізації його прав, передбачених законодавством як особи, яка самостійно виховує дитину, зокрема, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і для можливості перетину кордону в разі необхідності.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Задорожнюк О.Б., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1136945 від 02 січня 2026 року, підтримали заявлений позов, наполягали на його задоволенні.

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позов визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, Макарова Г.М., надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2023 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Слов`янським міським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06.12.2018 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою ЦНАП Голованівської селищної ради Кіровоградської області від 23.06.2025 року №1006, до складу сімї ОСОБА_1 входять: дочка ОСОБА_4 , 2018 року народження; співмешканка ОСОБА_5 , 1993 року народження; син співмешканки ОСОБА_6 , 2013 року народження.

Відповідно до довідки ЗДО «Веселка» від 10.07.2025 року за №01-16/24, ОСОБА_4 відвідує дошкільний заклад з 20 січня 2025 року і по даний час. Вихованням дитини займається батько, дитина завжди охайна, доглянута. Приводить і забирає дитину батько, спілкується з вихователями, цікавиться дошкільним життям, завжди присутній на батьківських зборах, приймає активну участь в житті групи дошкільного закладу. Маму дитини адміністрація закладу та весь колектив ЗДО не бачили жодного разу, контактів з нею не мають, участі у дошкільному житті дитини вона не приймала.

Згідно з довідкою КНП «Голованівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Голованівської селищної ради від 11.07.2025 року за №01-33/297, дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на обліку в дитячій консультації Голованівської лікарської амбулаторії. Відвідує лікарську амбулаторію в супроводі батька. Мати не з`являлась жодного разу.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Голованіської селищної ради від 12 червня 2025 року, обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 , будинок належить цивільній дружині позивача. В будинку зроблено ремонт, кімнати облаштовані меблями та оргтехнікою, для дитини створені необхідні умови. Зі слів позивача, мати дитини, ОСОБА_3 донькою не цікавиться, не бере участі у її вихованні.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Голованіської селищної ради від 07 січня 2026 року, обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 , сім`я ОСОБА_1 забезпечена всім необхідним для проживання: меблями, технікою, продуктами харчування. У ОСОБА_7 - доньки ОСОБА_8 , є окремо облаштована кімната, є ліжко, шафа для одягу, дитячі іграшки, одягом та взуттям дитина забезпечена по сезону. Зі слів батька дитини, донька перебуває повністю на його утриманні, мати не бере участі у її вихованні, не цікавиться її життям, навчанням.

Відповідно до повідомлення Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 27 лютого 2026 року, за інформацією старости Райгородоцького старостинського округу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає з весни 2022 року, про що надано акт обстеження умов проживання від 25 липня 2025 року.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 12 січня 2026 року, здійснено вихід в родину ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . В квартирі проживають: мати ОСОБА_3 , 2000 р.н., донька ОСОБА_9 , 2022 р.н., співмешканець матері ОСОБА_10 , 1997 р.н. В ході обстеження умов проживання з`ясовано, що квартира знаходиться на чотирнадцятому поверсі, облаштована меблями тривалого вжитку, в наявності побутова техніка, електро- та водопостачання. Для дитини створені задовільні умови проживання. Під час бесіди з матір`ю з`ясовано, що вона з родиною проживає в орендованому житлі та не має можливості забрати свою доньку ОСОБА_11 , 2018 р.н., та займатися її вихованням. З ОСОБА_3 проведено профілактичну бесіду щодо виховання та розвитку дітей.

Судом під час розгляду справи було здійснено допит свідка ОСОБА_12 , яка показала, що з позивачем має добрі робочі стосунки. Позивач у 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення, переїхав до с. Голованище, де мешкає свідок. Приїхав з матір`ю та донькою ОСОБА_7 . У 2023 році влаштувався до неї на роботу, до працевлаштування знає його через знайомих, які й просили його працевлаштувати. Мешкає позивач вчотирьох з донькою ОСОБА_7 , співмешканкою ОСОБА_14 та її сином ОСОБА_15 . Мати дитини ОСОБА_7 свідок ніколи не бачила, не чула, щоб дівчинка згадувала про мати. Кожного дня свідок спостерігає, як позивач забирає доньку зі школи, привозить на роботу й разом з нею чекає закінчення робочого часу. Співмешканка позивача ОСОБА_14 також працює у свідка, вони бачаться кожного дня. Чує, як донька позивача ОСОБА_7 кличе ОСОБА_14 , як мати. ОСОБА_14 цілує дівчинку, тобто мають добрі сімейні стосунки. Забезпеченням доньки займається батько, оскільки все відбувається на її очах. Також зазначає, що коли дитина хворіє, до лікарні її возить батько, просить вільні часи для відвідування лікаря. Зазначає, що ніколи не чула від дитини або позивача про допомогу матері на утримання доньки, подарунки, аліменти.

Допитана свідок ОСОБА_16 суду показала, що з позивачем має дружні стосунки. Позивач з матір`ю та донькою ОСОБА_7 у 2022 році переїхали у с. Голованище. Спочатку позивач мешкав з матір`ю та донькою, а з 2023 року почав проживати разом з донькою ОСОБА_7 , співмешканкою ОСОБА_14 , сином останньої ОСОБА_15 . Відповідачку - мати дівчинки, свідок ніколи не бачила. Зі слів позивача їй відомо, що мати не захотіла переїжджати разом з чоловіком та донькою та надіслала письмову відмову від виховання дитини. Дівчинка ніколи не згадувала про мати ОСОБА_17 , а співмешканку позивача ОСОБА_14 кличе мамою. Також зазначила, що працює у магазині та кожного дня бачить, як позивач зі своєю родиною - співмешканкою ОСОБА_14 , донькою ОСОБА_7 роблять покупки. Їй відомо, що ніякої допомоги мати дівчинки не надає. На стягнення аліментів позивач не подавав на неї. Також свідок зазначила, що не чула заборон позивача для доньки на спілкування з рідною матір`ю. Навпаки, у дівчинки є свій телефон, мати має можливість спілкування з донькою. У 2022 році, одразу після приїзду, дівчинка ще казала, що мати не схотіла з ними їхати, а зараз взагалі не згадує про неї.

Досліджуючи вищевказані пояснення свідків, судом встановлено, що свідки знайомі з позивачем, їм відомо про обставини життя позивача, свідчення яких не містять суперечностей між собою, є логічними та послідовними, а також узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами, за наслідком чого враховуються і приймаються судом як належні.

Отже, судом встановлено, що мати дитини фактично усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не забезпечує її матеріально, не спілкується з дочкою, не цікавиться її емоційним станом, здоров`ям, навчанням та дозвіллям. Така поведінка свідчить про повну відсутність участі відповідачки у житті дитини. Увесь обсяг обов`язків щодо догляду, виховання, утримання та забезпечення дитини, а також участі в її освітньому та емоційному розвитку фактично виконує позивач, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до приписів статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

В обґрунтування мети встановлення факту самостійного виховання дитини, позивач зазначає, що це є необхідним для захисту та реалізації законних прав та інтересів його дочки, зокрема, оформлення соціальної допомоги на дитину, та отримання ним самим відстрочки від призову, оскільки у випадку його мобілізації, дитина опиниться в дитячому будинку.

Системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що положення пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому, до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що встановлення факту утримання самостійно позивачем своєї дитини впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дитини.

Третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_5 , участь у справі не приймав, свою позицію щодо позову не висловив, жодних письмових пояснень, заперечень, тощо, суду не було надано. Суд зауважує, що третьою особою отримано позов з зазначенням мети встановлення факту, про який просить позивач. Третя особа у своїй заяві про розгляд справи без участі свого представника зазначив, що покладається на справедливе судове рішення. Також, суд зазначає, що третя особа, у випадку незгоди з судовим рішенням, має право на його оскарження в апеляційному порядку.

Отже, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами у справі повністю підтверджується обставина проживання малолітньої ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування на його утриманні та вихованні.

Мати дитини життям дочки не цікавиться протягом тривалого часу, участі у її утриманні та вихованні не бере, дитина називає своєю матір`ю іншу жінку.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

При цьому, непоодинокими є випадки, коли дитина тривалий час проживала з одним із батьків, а тому її думка може бути спотворена, мати ознаки навіювання одним із батьків, внаслідок чого не може прийматися судом як абсолютна.

Також у постанові ВС від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17 (провадження № 61-14940св18) зроблено висновок про те, що якщо дитина малолітнього віку, судове рішення не може бути скасоване лише з тих підстав, що думка дитини не була з`ясована.

Враховуючи умови, за яких малолітній дитині довелось залишити місце свого проживання, а також ту обставину, що дитина кличе матір`ю іншу жінку, суд, приймаючи до уваги вік дитини (7 років), задля уникнення зайвого стресу для дитини, вважає її допит недоцільним.

У примусовому порядку аліменти на утримання дитини батьком не стягувались. Жодних безумовних доказів, що мати приймає участь у вихованні, спілкуванні, утриманні дитини суду не надано.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає доведеним в ході судового розгляду факт самостійного виховання позивачем дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, органу опіки та піклування Голованівської селищної ради Кіровоградської області про визнання факту самостійного виховання та перебування на утриманні малолітньої дитини - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2026 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова