Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №487/8199/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8199/25

Провадження № 2/487/584/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08.04.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді – Нікітіна Д.Г., при секретарі – Марченко О.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Миколаївська Універсальна Товарно-Сировинна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа: Миколаївська Універсальна Тооварно-Сировинна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та просив суд визнати договір купівлі-продажу 1/5 (однієї п`ятої) частки в праві власності надомоволодіння за АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець), який зареєстрованийМиколаївською Універсальною Товарно-Сировинною біржею за № 2322-Л від 24вересня 1998 року - дійсним.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.10.2025 року відкрито провадження по справі.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про слухання справи за їх відсутності.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено судом, 24 вересня 1998 року між ОСОБА_3 , з однієї сторони - покупець та відповідачем — ОСОБА_2 , з іншої сторони - продавець, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 1/5 (однієї п`ятої) частки в праві власності на домоволодіння за АДРЕСА_1 .

Вище вказаний договір був зареєстрований Миколаївською Універсальною Товарно- Сировинною біржею 24 вересня 1998 року за № 2322-Л та Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20 жовтня 1998 року за р. № 1345.

За умовами вищезазначеного договору 1/5 частку в праві власності на домоволодіння продано за 8450 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень.

З боку покупця умови договору № 2322-Л від 24 вересня 1998 року виконані: продавцю сплачено вартість у розмірі 8450 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень у повному обсязі, майно прийнято у власність.

Продавець зі свого боку також виконав зобов`язання: передав покупцю у власність 1/5 (одну п`яту) частку в праві власності на домоволодіння за АДРЕСА_1 та звільнив її.

Таким чином, умови договору купівлі-продажу нерухомого майна виконані сторонами відповідно до досягнутих домовленостей у повному обсязі.

ОСОБА_3 , власник вказаного майна, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Я є єдиним спадкоємцем після смерті мого батька, ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні.

15 вересня 2025 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області надано роз`яснення чинного законодавства з питань оформлення спадщини, а саме що в подальшому видача свідоцтва про право па спадщину за законом на 1/5 (одну п`яту) частку в праві власності на домоволодіння за АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки необхідно звернутися до суду для визнання договору купівлі-продажу № 2322-J1 зареєстрованого Миколаївською Універсальною Товарно-Сировинною біржею 24 вересня 1998 року дійсним для видачі в подальшому свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1999 році, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Миколаївському бюро технічної інвентаризації, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. 47 ч.2 ЦК України ( у редакції 1963р.), суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Миколаївська Універсальна Товарно-Сировинна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 2322-Л від 24вересня 1998 року, а саме 1/5 (однієї п`ятої) частки в праві власності надомоволодіння за АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець), який зареєстрованийМиколаївською Універсальною Товарно-Сировинною біржею - дійсним.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354,355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Суддя Д.Г. Нікітін