Суд: Тульчинський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 27 квітня 2026 р.
Справа: №148/383/26
Суддя: Дамчук О. О.
Справа №: 148/383/26
Провадження № 2/148/709/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8193712, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 364 календарних дні, тобто до 28.07.2026 року, зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, визначених умовами договору. В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 8193712-860226 до кредитного договору № 8193712, відповідно до якого було збільшено суму позики на 8000,00 грн..
Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 30.07.2025 року на суму 2000,00 грн. та платіжною інструкцією від 01.08.2025 року на суму 8000,00 грн, згідно з якими кошти були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що свідчить про належне виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань за договором.
Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту у встановлений договором строк не виконав, грошові кошти не повернув, проценти та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 19460,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн. - основна сума боргу; 6460,00 грн. - заборгованість за процентами; 3000,00 грн. - пеня (неустойка) за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
16 вересня 2025 року між первісним кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 8193712 у повному обсязі, включно з правом вимоги основної суми боргу, процентів, комісій та штрафних санкцій.
Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, а також витягом з Реєстру прав вимоги № 23/12/25-01 від 23.12.2025 року, відповідно до якого Позивач набув статусу нового кредитора за зобов`язаннями Відповідача.
Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача за кредитним договором № 8193712 становить 19460,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн. - основна сума боргу; 6460,00 грн. - заборгованість за процентами; 3000,00 грн. - пеня (неустойка) за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
Відповідач належним чином повідомлявся про наявність заборгованості та перехід права вимоги до Позивача, однак заборгованість у добровільному порядку не погасив, що стало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про її стягнення.
У зв`язку з необхідністю захисту порушеного майнового права Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості кредитним договором № 8193712 від 30.07.2025 у розмірі 19460,00 грн, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.
У судове засідання представник позивача за довіреністю Ткаченко Ю.О. (а.с.54) не з`явилася, надала клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутності від останнього на адресу суду не надходили.
Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони в справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 641 ЦК України. Згідно цієї статті пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Судом установлено, що 30.07.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8193712 згідно умов якого сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.
Договір передбачає, що сума кредиту складає 2000 грн, строком на 364 днів, розмір першого обов`язкового платежу 478,00 грн., процентна ставка 0,95 % в день. Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн). Підписавши договір ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуг.
01.08.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 8193712-860226 до кредитного договору № 8193712, відповідно до якого було збільшено суму позики на 8000,00 грн..
Як слідує з матеріалів справи договір № 8193712 від 30.07.2025 року та додаткова угода № 8193712-860226 від 01.08.2025 були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, сформованої ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України, зокрема, під час укладення договору № 8193712 одноразовий ідентифікатор № 580675, договору № 8193712-860226 одноразовий ідентифікатор № 531325 були направлені 30.07.2025 та 01.08.2025 позичальнику на електронну пошту.
ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі:
- 2000,00 грн, шляхом їх перерахування на електронну платіжну картку відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції від 30.07.2025 року та довідкою ТОВ "Європейська платіжна система" № КД-000019501 від 30.12.2025 року, зі змісту якої слідує, що ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою VPI-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ СРЕДИТІВ" (код за ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 1. від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ СРЕДИТІВ" та завершення наступних платіжних операцій: дата 30.07.2025 року; сума 2000.00 грн.; отримувач Подмол Ігор - ЕПЗ номер НОМЕР_1 ;
- 8000,00 грн, шляхом їх перерахування на електронну платіжну картку відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції від 01.08.2025 року та довідкою ТОВ "Європейська платіжна система" № КД-000019671 від 30.12.2025 року, зі змісту якої слідує, що ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою VPI-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ СРЕДИТІВ" (код за ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ 30-09-20 1. від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ 1 "БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ СРЕДИТІВ" та завершення наступних платіжних операцій: дата 01.08.2025 року; сума 8000.00 грн.; отримувач Подмол Ігор - ЕПЗ номер НОМЕР_1 ;
Крім цього зарахування коштів відповідачу підтверджується витребуваною судом інформацією з А-Банк від 20.04.2026 за № 26549/47-260416/304-БТ, долученою довідкою про рух коштів по рахункам та належністю картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за договором позики № 8193712 від 30.07.2025 року сформованого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» заборгованість ОСОБА_1 складає : 19460,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн. - основна сума боргу; 6460,00 грн. - заборгованість за процентами; 3000,00 грн. - пеня (неустойка).
ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8193712 від 30.07.2025.
Одним із таких боржників відповідно до реєстру боржників є ОСОБА_1 сума боргу якого складає 19460,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн. - основна сума боргу; 6460,00 грн. - заборгованість за процентами; 3000,00 грн. - пеня (неустойка).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору № 8193712 від 30.07.2025 року отримав в ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" кредит у загальному розмірі 10000,00 грн. на умовах визначених договором, однак взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконав, чим істотно порушив умови укладеного договору.
Заборгованість за даним кредитним договором, станом на час укладення договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року за яким ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права вимоги до відповідача, становила 10000,00 грн. - основна сума боргу; 6460,00 грн. - заборгованість за процентами; 3000,00 грн. - пеня (неустойка).
Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідач суду не надав.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).
З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.
Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит та нарахованих відсотків та інших платежів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 2 ст. 1078 ЦК України визначено, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення заборгованості за кредитним договором.
Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3000,00 грн. є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за договором кредиту № 8193712 від 30.07.2025 року становить 16460,00 грн., з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 6460,00 грн – сума заборгованості за процентами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 2 251,96 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.
Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ "Деал Фінанс Груп" та адвокатом Ткаченко Ю.О., копію витягу з акту № 5-ДІЛ з 02 січня 2026 року приймання передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції № 579938010.1 від 16.01.2026 року про оплату за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, копію ордеру про надання правничої допомоги № 1287256 адвокатом Ткаченко Ю. О., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю. О. серії ПТ № 2099, копію довіреності в порядку передоручення від 18.09.2025 року, відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 4500 грн.
Враховуючи наведене, ціну позову в даному спорі, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.207, 526, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055,ст.1056-1, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) загальну заборгованість за кредитним договором № 8193712 від 30.07.2025 у розмірі 16460,00 грн (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) у рахунок відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2251,96 (дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривня 96 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень)
У частині позовних вимог, а саме стягнення неустойки за кредитним договором № 8193712 від 30.07.2025, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Дамчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua