Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №188/2971/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4604/26 Справа № 188/2971/24 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп»,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Курочкіна О.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом проти Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» (далі — ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп», Страхова компанія, Страховик) з вимогою про стягнення 427 605,50грн, з яких: 255015,80грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну, пов`язану з пошкодженням/фізичним знищенням транспортного засобу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені; 172 589,72грн за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу, що складається з індексу інфляції, 3% річних, пені.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував з тим, що 08 серпня 2020року у місті Сєвєродонецьк Луганської області сталася ДТП, під час якої був пошкоджений автомобіль ВМW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП позивач тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Вироком Сєвєродонецького міського суду від 17 вересня 2021року затверджено угоду про примирення між потерпілими та підозрюваним, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Після ухвалення вироку позивач звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховик виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 17 356,66грн за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача, пов`язану з лікуванням, проте відмовив у відшкодуванні шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою позивачем працездатності у вигляді неотриманого доходу з підстав перевищення доходу за 2020рік у порівнянні з доходом за 2019рік, а також відмовив у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну з підстави подання заяви про виплату страхового відшкодування після спливу одного року з моменту скоєння ДТП. Таку відмову позивач вважав безпідставною та направив страховику лист щодо досудового врегулювання та добровільної виплати йому залишкової частини страхового відшкодування. 05 вересня 2023року на рахунок позивача від страховика надійшла доплата страхового відшкодування в сумі 176 232,07грн.

Стверджував, що з урахуванням неправомірної відмови страховика 20 жовтня 2021року у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 98 000,00грн, а також за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну: пені за період з 21 жовтня 2021року по 20 жовтня 2024року у розмірі 105444,85грн, інфляційних втрат за період з листопада 2021року по вересень 2024року включно у розмірі 42 749,40грн та 3% річних за період з 21 жовтня 2021року по 20 жовтня 2024року у розмірі 8 821,59грн.

Також, стверджував, що позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 114 539,89грн, 3%річних у розмірі 8 562,81грн та інфляційних втрат у розмірі 49 487,02грн за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу, за період з 10 листопада 2021року, тобто з моменту відмови страховика у здійсненні виплати, по 05 вересня 2023року, тобто по день здійснення страховиком доплати в сумі 176 232,07грн.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2026року задоволено заяву позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позивачем позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

03 лютого 2026року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про часткове скасування рішення в частині стягнення шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності та просив ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 6 179,45грн та пропорційно пені, індексу інфляції та 3% річних. В іншій частині рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував страховий ліміт та раніше виплачені суми страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, оскільки ще до звернення до суду з даним позовом страховик виплатив позивачу 193 820,55грн, в той час як страховий ліміт за шкоду життю та здоров`ю на одну особу був встановлений полісом у розмірі 200 000,00грн, а тому залишковий ліміт відповідальності страховика з урахуванням виплати становить 6 179,45грн та стягнення більшого за максимальний ліміт розміру відшкодування не допускається.

Також, наполягав на тому, що нараховані інфляційні втрати та 3% річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України не підлягають стягненню з 24 лютого 2022року, на період дії в Україні воєнного стану на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

У додаткових поясненнях у справі позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 лютого 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року витребувано цивільну справу №188/2971/24; та 10 березня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026року справу призначено до судового розгляду на 1500год 28 квітня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

08 серпня 2020року, о 1520год, на перехресті шосе Будівельників та пр. Космонавтів у м. Сєвєродонецьку Луганської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та водію даного автомобіля - позивачу ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_1 /свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу а.с.46/.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, провадить незалежну адвокатську діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 жовтня 2021року /а.с.97-99/ та відповіддю Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05 квітня 2023року /а.с.105/.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 11 серпня 2020року по 07 вересня 2020року та на амбулаторному лікуванні у період з 08 вересня 2020року по 20 листопада 2020року включно, що підтверджується листками непрацездатності /а.с.93-95/.

07 вересня 2021року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020130370001442 від 09 серпня 2020року, між потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 було укладено угоду про примирення.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 вересня 2021року у справі №428/8650/21 затверджено вказану угоду про примирення, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме пункту 16.6 Правил дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження /а.с.60-62/.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який в момент ДТП керував автомобілем ВАЗ 111840, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1937373, страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну – 100 000,00грн; за шкоду, заподіяну здоров`ю – 200 000,00грн; франшиза – 2 000,00грн /а.с.64/, що також підтверджується відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України від 28 квітня 2023року /а.с.70/.

Згідно з висновком експерта №84 з автотоварознавчої експертизи від 04 грудня 2020року, складеним судовим експертом Бондаренко О.А., ринкова вартість автомобіля ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП складає 581 120,00грн. Вартість відновлювального ремонту даного автомобіля на момент ДТП становить 774 258,00грн. Вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, заподіяної власнику цього автомобіля на дату ДТП визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ, і становить 581 120,00грн /а.с.5-27/.

Згідно з висновком експерта №11 з оцінки транспортного засобу від 16 лютого 2022року, складеним судовим експертом Бондаренко О.А., ринкова вартість автомобіля ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після ДТП, яке сталось 08 серпня 2020року, становить 315 433,57грн /а.с.73-76/.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подав до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» заяву від 19 жовтня 2021року про виплату страхового відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08 серпня 2020року /а.с.129/.

Листом про прийняте рішення від 20 жовтня 2020року страховик відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, посилаючись на підпункт 37.1.5 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки сплинув термін (один рік з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди) на подання заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну /а.с.87/.

10 листопада 2021року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту №210000479426 від 09 листопада 2021року у розмірі 17 356,66грн /платіжне доручення а.с.84/.

Листом про прийняте рішення від 17 листопада 2021року страховик повідомив ОСОБА_1 про те, що виплачене страхове відшкодування в сумі 17 356,66грн є відшкодуванням витрат на лікування та моральної шкоди. Щодо шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим (неотриманих доходів за час втрати працездатності), повідомлено, що згідно наданих копій податкових накладних за 2019рік та за 2020рік, дохід за 2020рік перевищує дохід за 2019рік, тому ОСОБА_1 не має неотриманого доходу, який би міг відшкодовуватись згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /а.с.85/.

Не погодившись з розміром виплаченого страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, ОСОБА_1 звертався до страховика з пропозицією щодо досудового врегулювання спору стосовно виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності від 06 березня 2023року /зв. бік а.с.115-116/, проте у листі від 07 квітня 2023року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» повідомило, що не визнає такі вимоги заявника та законні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування відсутні /а.с.117/.

Водночас, 05 вересня 2023року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту №210000479426-3 від 05 вересня 2023року у розмірі 176 232,07грн /платіжне доручення а.с.118/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 172589,72грн – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Задовольняючи позов в частині стягнення сум за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що страховик прострочив виплату позивачу страхового відшкодування за таку шкоду, а тому позивач має право на стягнення з відповідача пені, 3%річних та інфляційних втрат за період з 10 листопада 2021року, тобто з моменту відмови страховика у здійсненні виплати, по 05 вересня 2023року, тобто по день здійснення страховиком доплати страхового відшкодування.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині не повністю додержані норми матеріального та процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині першій статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині п`ятій статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

У частині першій статті 999 ЦК України закріплено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 9, 22 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Тобто, позивач, як потерпіла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особа, має право на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров`ю, в тому числі і шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою ним працездатності.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

У пункті 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV закріплено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У справі встановлено, що протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування від 19 жовтня 2021року страховик не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою ним працездатності (неотриманих доходів за час втрати працездатності), натомість листом про прийняте рішення від 17 листопада 2021року повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування за таку шкоду. Страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою ним працездатності у розмірі 176 232,07грн страховик сплатив позивачу лише 05 вересня 2023року.

Тож, страховик прострочив виплату позивачу страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» висловило вимоги про скасування рішення першої інстанції в частині стягнення шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 6 179,45грн та пропорційно пені, індексу інфляції та 3% річних.

Проте, проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, позивачем у вказаній справі взагалі не заявлялись, з розміром виплаченого 05 вересня 2023року страхового відшкодування ОСОБА_1 погоджувався та просив стягнути лише суми за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, а саме пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а не суму недоплаченого страхового відшкодування за таку шкоду в межах ліміту відповідальності страховика.

Зазначення судом першої інстанції суми у розмірі 156 662,90грн як складової стягнутої суми за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 172 589,72грн, є помилкою, оскільки позивач таких вимог у позовній заяві не заявляв та згідно з арифметичними розрахунками в стягнуту судом суму 172 589,72грн включаються лише пеня, 3% річних та інфляційні втрати (114 539,89грн + 8 562,81грн + 49 487,02грн = 172 589,72грн). Така помилка може бути усунута шляхом подання учасником справи до суду першої інстанції відповідної заяви про виправлення описки чи арифметичної помилки у судовому рішенні або судом першої інстанції з власної ініціативи на підставі статті 269 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги про стягнення шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, ОСОБА_1 не заявлялись, то відсутні і правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 6 179,45грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував страховий ліміт за шкоду, заподіяну здоров`ю, є безпідставними, оскільки загальна сума виплаченого позивачу страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 193 588,73грн (17 356,66грн + 176 232,07грн = 193 588,73грн), що не перевищило ліміт відповідальності страховика за таку шкоду, який становив 200 000,00грн. При цьому, як вже було зазначено вище, позовних вимог про стягнення доплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, позивач не заявляв.

Заразом, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що стягнення пені, 3%річних, інфляційних втрат є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яка не обмежується страховим лімітом за завдану потерпілому шкоду та залежить виключно від періоду прострочення грошового зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, суд першої інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами, проте помилково врахував визначений позивачем у позовній заяві період, за який підлягає стягненню пеня, 3% річних та інфляційні втрати (з 10 листопада 2021року по 05 вересня 2023року), та прострочену суму страхового відшкодування (156 662,90грн), на яку має нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Так, відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як встановлено у пункті 36.5 Закону № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, позивач правомірно ставить питання про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Оскільки за своєю правовою природою правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин також і положення статті 625 ЦК України щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Заразом, як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Тож, позивач також правомірно ставить питання про стягнення з відповідача 3%річних та інфляційних втрат на прострочену суму страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 176 232,07грн.

Щодо періоду, за який має стягуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати, колегія суддів виходить з того, що з моменту подання потерпілим заяви про виплату страхового відшкодування від 19 жовтня 2021року страховик мав 90 днів для здійснення виплати, а саме до 17 січня 2022року включно, протягом яких виплата страхового відшкодування не може вважатись простроченою.

За таких обставин, внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, наявні законні підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 18 січня 2022року, тобто з наступного дня після спливу строку на виплату страхового відшкодування, по 05 вересня 2023року, тобто по день здійснення страховиком виплати страхового відшкодування у розмірі 176 232,07грн.

При цьому, простроченою сумою страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, є саме сума у розмірі 176 232,07грн, яка була визнана страховиком та виплачена ним 05 вересня 2023року.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою: С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Період розрахункуКількість днів у періодіСума

18.01.2022 - 20.01.2022 : 9,00 (облікова ставка НБУ) 176 232,07 (Сума боргу) x (2 x 9,00 : 365) x 3 днів (прострочення) : 1003260,73грн

21.01.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 176 232,07 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 133 днів (прострочення) : 10013312843,21грн

03.06.2022 - 27.07.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 176 232,07 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 420 днів (прострочення) : 100420101393,79грн

28.07.2023 - 05.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 176 232,07 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 40 днів (прострочення) : 100408497,77грн

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 122 995,50грн (260,73 + 12 843,21 + 101 393,79 + 8 497,77 = 122 995,50).

Розрахунок 3 % річних виконується за формулою: С (сума заборгованості) х 3 х Д (кількість днів прострочення) : 365 : 100.

Отже, 3 % річних від простроченої суми заборгованості за період з 18 січня 2022року по 05 вересня 2023року складають 8 632,96грн (176 232,07грн х 3 х 596 днів прострочення : 365 : 100 = 8 632,96грн).

Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 – індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 – індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 – індекс інфляції за третій місяць прострочення; ІІZ – індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі № 62-97р від 3 квітня 1997 року, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При цьому, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії, якщо погашення здійснено с 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця – інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Загальний індекс інфляції за період з 18 січня 2022року по 05 вересня 2023року складає 128,099976%.

Отже, сума індексу інфляції від простроченої суми заборгованості за період з 18 січня 2022року по 05 вересня 2023року становить (176 232,07грн х 128,099976% / 100%) – 176 232,07грн = 49 521,17грн.

водночас, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача суми за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 172 589,72грн, з яких: пеня у розмірі 114 539,89грн, 3% річних у розмірі 8 562,81грн та інфляційні втрати у розмірі 49 487,02грн, а тому, оскільки відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог, з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню саме у заявлених позивачем до стягнення розмірах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 172 589,72грн за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності (з яких: пеня - 114 539,89грн, 3% річних - 8562,81грн, інфляційні втрати - 49 487,02грн), проте вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення в оскаржуваній частині у редакції цієї постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з 24 лютого 2022року та на період дії в Україні воєнного стану інфляційні втрати та 3% річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України не підлягають стягненню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, то такі доводи скаржника є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм чинного законодавства України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022року дійсно було доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте, вказана норма стосується лише договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), та не поширюються на правовідносини з виплати страхового відшкодування.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у загальному розмірі 172 589,72грн, але вказав неправильний період розрахунку та розмір простроченої суми страхового відшкодування, на яку має нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року в оскаржуваній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки зміна рішення суду першої інстанції полягає лише в частині зміни його мотивувальної частини, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп».

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 сум за прострочення виплати страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 172 589,72грн – змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026року.

Судді: