Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №727/14561/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14561/25

Провадження № 2/727/213/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

представниці позивача – адвокатки Крамар І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та встановлення порядку користування житловим приміщенням - належною позивачу на праві власності 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 , шляхом його вселення до даної квартири та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у проживанні та користуванні вказаною квартирою, шляхом надання вільного доступу до квартири з передачею ключів від її вхідних дверей. А також позивач просить встановити порядок користування квартирою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою відповідачці був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалою від 05 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою від 05 березня 2026 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — ОСОБА_3 .

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представниця позивача — адвокатка Крамар І.І. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з мотивів, наведених в позовній заяві.

Відповідачка до суду не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями статей 130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази. Про причини неявки не повідомила.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Від представниці позивача надійшла заява про те, що вона не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також за наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе, на підставі статті 280 ЦПК України, розглянути вказану справу у відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів, та ухвалити у справі заочне рішення.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року був розірваний шлюб між сторонами, укладений 02 червня 2002 року. Під час шлюбу сторонами була спільно придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2002 року.

На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019 року сторони набули право спільної часткової власності по 1/2 ідеальній частці кожен на самочинно перебудовану квартиру загальною площею 88,70 кв.м, житловою площею 42,40 кв.м.

Згідно з технічним паспортом квартира складається з: підвалу площею 11,70 кв.м, коридору площею 10,80 кв.м, ванної площею 2,60 кв.м, вбиральні площею 1,20 кв.м, кухні площею 6,50 кв.м, кімнати площею 18,20 кв.м, кімнати площею 12,00 кв.м, кімнати площею 12,20 кв.м, комори площею 0,80 кв.м та веранди площею 12,70 кв.м.

Позивач зазначає, що між сторонами виник спір щодо володіння та користування квартирою, оскільки відповідачка користується нею одноособово, а доступу до житла він не має. Після розірвання шлюбу проживав у квартирі до липня 2025 року, однак згодом відповідачка почала чинити йому перешкоди, змінила замок вхідних дверей, а при спробах потрапити до квартири для отримання особистих речей, влаштовувала конфлікти.

У зв`язку із зазначеним позивач неодноразово звертався до поліції. Посилаючись на неможливість поділу квартири на два рівнозначні об`єкти нерухомості, позивач вважає належним способом захисту визначення порядку користування квартирою, а саме: виділення йому у користування ізольованої кімнати площею 18,20 кв.м, відповідачці — кімнат площею 12,00 кв.м та 12,20 кв.м, а інші приміщення залишити у спільному користуванні співвласників.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 14 червня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 грудня 2024 року у справі № 727/11632/14 шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірваний. Рішення набрало законної сили 09 січня 2025 року (а.с. 9-10).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 липня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Глуговським В.В., та зареєстрованого за № 2-3189, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2009 року у справі № 2-3942/09 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності по 1/2 ідеальної частки кожному, на самочинно перебудовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 88,70 кв.м житловою площею 42,40 кв.м, в тому числі: підвал площею 11,70 кв.м, коридор площею 10,80 кв.м, ванна площею 2,60 кв.м, вбиральня площею 1,20 кв.м, кухня площею 6,50 кв.м, кімната площею 18,20 кв.м, кімната площею 12,00 кв.м, кімната площею 12,20 кв.м, комора площею 0,80 кв.м, веранда площею 12,70 кв.м (а.с. 13).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 20.10.2025, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному. Підставою виникнення права власності є рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16.10.2009 у справі №2-3942/09 (а.с. 12-13).

Відповідно до інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 , квартира є загальною площею 88,70 кв.м, житловою площею 42,40 кв.м та складається з: підвалу площею 11,70 кв.м, коридору площею 10,80 кв.м, ванної площею 2,60 кв.м, вбиральні площею 1,20 кв.м, кухні площею 6,50 кв.м, кімнати площею 18,20 кв.м, кімнати площею 12,00 кв.м, кімнати площею 12,20 кв.м, комори площею 0,80 кв.м, веранди площею 12,70 кв.м (а.с. 14-18).

З наданих Чернівецьким районним управлінням поліції ГУНП в Чернівецькій області відповідей на адвокатські запити вбачається, що 01.10.2025 та 09.11.2025 до поліції надходили повідомлення від ОСОБА_1 про те, що колишня дружина не впускає його до спільної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , змінила замки вхідних дверей та перешкоджає доступу до житла (а.с. 19-20).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що знайомий з позивачем, йому було відомо про перебування ОСОБА_1 у шлюбі з відповідачкою, а також про те, що остання не допускала позивача до квартири.

З урахуванням викладених учасниками справи обставин та досліджених доказів судом встановлено, що предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та власник здійснює ці права на власний розсуд. Власність зобов`язує, однак ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності.

За змістом статті 321 ЦК України право власності є непорушним, а відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 липня 2002 року та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2009 року у справі № 2-3942/09 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 88,70 кв.м та житловою площею 42,40 кв.м.

Відповідно до частини 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі 363/928/16, від 26.05.2021 у справі № 750/11539/18, від 12.08.2021 у справі № 644/5579/19, від 08.09.2021 у справі № 761/44705/19 , від 15.09.2021 у справі № 719/637/20 (провадження N? 61-11437св21), від 06.02.2023 року у справі N? 607/22941/21 (провадження N? 61-12444св22).

За приписами частини 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Судом встановлено, що позивач позбавлений можливості користуватися належною йому часткою квартири, оскільки відповідачка чинить йому перешкоди в цьому.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні належною йому часткою квартири шляхом вселення, надання вільного доступу до житла та передачі ключів від вхідних дверей, посилаючись на те, що відповідачка змінила замки та не допускає його до квартири.

Також позивач просив встановити порядок користування вказаною квартирою, шляхом виділення йому в користування житлову кімнату площею 18,20 кв.м, залишивши у користуванні відповідачки дві житлові кімнати площею 12,00 кв.м та 12,20 кв.м. Інші приміщення квартири, такі як: підвал, коридор, ванну кімнату, вбиральню, кухню, комору та веранду, залишити у спільному користуванні сторін.

Оскільки сторони є рівними співвласниками спірного майна, кожен із них має однаковий обсяг прав щодо володіння, користування та розпорядження квартирою, та жоден зі співвласників не має переважного права одноособово визначати порядок користування житлом чи усувати іншого співвласника від користування майном, суд доходить висновку, що запропонований позивачем порядок користування квартирою не порушить права відповідачки, є технічно можливим, відповідає характеристикам квартири. Такий порядок є співмірним часткам сторін та спрямований на усунення конфлікту між співвласниками.

Крім того суд вважає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про неможливість користуватися квартирою, а відповідачкою не надано доказів спростування зазначених обставин.

Отже, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

21 березня 2026 року представником позивача адвокаткою Крамар І.І. подано заяву про відшкодування судових витрат, у якій представниця просить стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн та сплачений судовий збір. На підтвердження понесених витрат до заяви долучено договір про надання правових послуг, акт виконаних робіт, квитанції про оплату.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, значенням справи для сторін, а також відповідати критеріям реальності, необхідності та розумності. Суд не позбавлений права оцінювати заявлений до відшкодування розмір витрат та за наявності підстав обмежити його з огляду на розумну необхідність у конкретній справі.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного, оцінюючи складність справи, предмет спору та обсяг наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, що відповідає критеріям реальності та розумності.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2442,40 грн.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2442,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування житловим приміщенням – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перешкоди у користуванні належною йому на праві власності 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення його до вказаної квартири та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , надати йому вільний доступ до квартири та передати ключі від вхідних дверей.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме:

-виділити у користування ОСОБА_1 кімнату позначену в технічному паспорті № 160-5 площею 18,20 кв.м;

-виділити у користування ОСОБА_2 кімнату позначену в технічному паспорті № 160-6 площею 12,00 кв.м та кімнату позначену в технічному паспорті № 160-7 площею 12,20 кв.м;

-підвал площею 11,70 кв.м, коридор площею 10,80 кв.м, ванну площею 2,60 кв.м, вбиральню площею 1,20 кв.м, кухню площею 6,50 кв.м, комору площею 0,80 кв.м та веранду площею 12,40 (12,70) кв.м. - залишити у спільному користуванні співвласників.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2442,40 грн (дві тисячі чотириста сорок дві грн 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп.).

У задоволені решти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Датою складання повного судового рішення є 24 квітня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.