Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №346/283/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 346/283/25

Провадження № 2/344/1451/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з: Катрич М.-Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (надалі «Позивач», ТОВ «ФК «Діджи Фінанс») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року в розмірі 23 275,15 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 5 130,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 17 485,15 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами 660,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено договір про споживчий кредит №3257349 (індивідуальна частина) (надалі кредитний договір). Відповідно до п.1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,00 грн., згідно п.1.3. Договору строком на 30 днів, відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2700,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором настав, але Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти в повному обсязі не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

10.08.2021 було укладено договір №06Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договором №3257349. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» посилається на те, що Позивача наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3257349.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором Відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у Відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3257349 від 19.03.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23 275,15 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 5 130,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 17 485,15 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами 660,00 грн.

Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представником Відповідача адвокатом Боднарчуком Андрієм Михайловичем через систему «Електронний Суд» подано письмові пояснення, у якому він проти позовних вимог заперечив, просив позов задовольнити частково.

Зокрема, заперечуючи проти позову, у письмових поясненнях представник покликається на те, що згідно з витягом з додатку до вказаного договору факторингу, відомості про щоденні нарахування та погашення, ТОВ «Мілоан» передало позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором від 19.03.2021 року № 3257349 в розмірі 23 275 грн. 15 коп., з яких: 5 130 грн.; заборгованість за тілом кредиту; 17 485 грн. 15 коп. - заборгованість за відсотками; 660 грн. - заборгованість за комісією. Згідно розрахунку заборгованості, який надав позивач до позовної заяви, відсотки в розмірі 17 485 грн. 15 коп. нараховані за період з 19.03.2021 по 09.07.2021, тобто поза строком кредитування. Проте кредит надавався на 30 днів і строк повернення кредиту є 18.04.2021. Кредит повертається у розмірі 6000,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 2700,00 грн. Саме ця інформація міститься у Анкеті-заяві на кредит № 3257349 від 19.03.2021, Кредитному договорі № 3257349 від 19.03.2021, Додатку1 (Графік платежів) та Додатку2 (Паспорт споживчого кредиту №3257349), де вказано, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 9360.00 грн, з якою ознайомився та зрозумів позичальник. Іншої інформації щодо розрахунку вартості кредиту на строк понад 30 днів, із зазначенням графіку сплати процентів за користування кредиту та суми процентів, матеріали справи не містять.

Як зазначено в письмових поясненнях представником Відповідача, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 6000,00 грн – тіло кредиту, 30 днів – строк Договору, 2700,00 грн – розмір відсотків за Договором, а не завуальованими, неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

На думку представника Відповідача, враховуючи те, що після спливу строку дії договору, кредитор втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом, зазначені платежі частково підлягають зарахуванню в рахунок оплати основного боргу за позикою (тіла) та відсотків, який згідно проведеного розрахунку становить 4333,00 грн = (8700,00 грн.(вартість кредиту) - 4367,00 грн.(погашення кредиту).

Крім того у додаткових поясненнях представник покликається на неправомірність нарахування комісії в розмірі 600,00 грн., оскільки на думку представника положення п. 1.5.1 Договору № 3257349 від 19.03.2021 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України.

Також у додаткових поясненнях представник покликається на те, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем є завищеними та підлягають зменшення.

В подальшому представником Відповідача подано заяву про розгляд справи без участі Відповідача та його представника, позовні вимоги заперечують частково, просили позов задовольнити частково з мотивів викладених у додаткових поясненнях.

Представником Позивача, через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, у яких представник Позивача вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, розгляд справи просив проводити без участі представника позивача, у всіх судових засіданнях, розгляд справи № 346/283/25 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

19.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви останнього було укладено договір про споживчий кредит № 3257349.

Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір кредиту становить 6000,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 19.03.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 18.04.2021.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 9360,00 грн. (п. 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту: 660,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.5.2., 1.6 договору проценти за користування кредитом: 2700.00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

До позовної заяви також долучено паспорт споживчого кредиту та графік платежів, які є додатками до договору №3257349 від 19.03.2021 року.

Відповідно до платіжного доручення №41904072 від 19.03.2021 року, яке міститься в матеріалах справи, ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на картковий рахунок «MASTERCARD» НОМЕР_1 суму 6 000,00 грн. призначення платежу: кошти згідно договору 3257349.

Згідно додаткових пояснень наданих представником Відповідача, сторона Відповідача не заперечує факт отримання кредитних коштів.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3257349 нарахування процентів здійснювалося за період з 19.03.2021 по 09.07.2021 року.

За вказаний період, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3257349, ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором, зокрема:

22.04.2021 року: 600 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

22.04.2021 року: 1368,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

22.04.2021 року: 600,00 грн. - сплата тіла кредиту;

14.05.2021 року: 270 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

14.05.2021 року: 1259,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

14.05.2021 року: 270,00 грн. - сплата тіла кредиту;

Згідно з розрахунком заборгованості у Відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року в розмірі 23 275,15 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 5 130,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 17 485,15 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами 660,00 грн.

10.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3257349 від 19.03.2021 року на суму 23 275,15 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 19.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3257349.

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SМS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SМS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SМS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункти 6.4., 6.5. договору).

Із анкети-заяви на кредит №3257349 (а.с.18) вбачається процес оформлення заяви на кредит - на сайті miloan.ua, ОСОБА_1 , шляхом заповнення заяви та підписання договору.

Укладання кредитного договору №3257349 від 19.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 сторонами не заперечується.

Розділом 6 договору сторони узгодили порядок його укладення. Зокрема, передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Підписанням договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, передбаченими вимогами чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, що не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідно до платіжного доручення №41904072 від 19.03.2021 року, яке міститься в матеріалах справи, ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на картковий рахунок «MASTERCARD» НОМЕР_1 суму 6 000,00 грн. призначення платежу: кошти згідно договору 3257349.

Стороною Відповідача отримання даних кредитних коштів не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 виснував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження, чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Фактично позиція сторони Відповідача щодо неналежності доказу про перерахування кредитних коштів має характер концепції негативного доказу, оскільки в даній справі Відповідач, лише заперечуючи належність наданих Позивачем доказів, ні підтверджує, ані спростовує факт отримання кредиту від ТОВ «Мілоан» 16.06.2021 року, не надаючи при цьому будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції.

Як встановлено Судом, Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

Докази, які б спростовували вищевказану обставину - в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

З матеріалів справи встановлено, що договір про відступлення права вимоги, на підставі якого Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним, чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3257349, ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором, зокрема:

22.04.2021 року: 600 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

22.04.2021 року: 1368,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

22.04.2021 року: 600,00 грн. - сплата тіла кредиту;

14.05.2021 року: 270 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

14.05.2021 року: 1259,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

14.05.2021 року: 270,00 грн. - сплата тіла кредиту;

Враховуючи те, що ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед Відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а Відповідач не надав, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Діджи Фінанс», Суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 130,00 грн.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення тіла кредиту чи його частини, Відповідачем не надано.

Щодо стягнення відсотків за договором Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 17 485,15 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Правові підстави нарахування процентів регулюються умовами договору і Законом.

За умовами п. 1.3., 1.4 кредитного договору № 3257349 від 19.03.2021 року сторони погодили строк кредитування 30 днів з 19.03.2021 року, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 18.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом складають 2700,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

В п. 2.3. визначено умови пролонгації строку кредитування а саме: п.п. 2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах наступним чином:

П.2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.com.ua (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах,проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

В силу пункту 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач припинив користуватися кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду. Таким чином відбулась пролонгацію договору на підставі пункту 2.3.1.2. (тобто не більше ніж на 60 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду) та нараховані відсотки на підставі пунктом 1.6 договору, яким передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У зв`язку з тим, що відповідач продовжив користуватись кредитними коштами, відповідно до пункту 2.3.1.2 Договору автоматично щодня здійснювалась пролонгація - збільшено строк користування кредитом на стандартних (базових) умовах до 60 днів. Відповідно до п.1.6. Кредитного договору за користування кредитом на стандартних (базових) умовах передбачена процентна ставка 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день.

Розрахунок процентів:

1) 30 днів х 1,50.00% х 6 000,00 грн. = 2700,00 грн. (за період з 19.03.2021-18.04.2021);

2) 4 дні х 5% х 6000,00 грн. = 1200,00 грн. (за період з 19.04.2021 – 22.04.2021 згідно п. 1.6 договору);

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3257349, ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором, зокрема:

22.04.2021 року: 600 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

22.04.2021 року: 1368,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

22.04.2021 року: 600,00 грн. - сплата тіла кредиту;

3) 15 днів х 1,5% х 5400,00 грн. = 1215,00 грн. (за період з 23.04.2021-07.05.2021 згідно п. 1.5.2. договору);

4) 7 днів х 5% х 5 400,00 грн. = 1 890,00 грн. ( за період з 08.05.2021 – 14.05.2021 згідно п. 1.6 договору);

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3257349, ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором, зокрема:

14.05.2021 року: 270 грн. - сплата комісії за пролонгацію;

14.05.2021 року: 1259,00 грн. - сплата процентів по кредиту;

14.05.2021 року: 270,00 грн. - сплата тіла кредиту;

5) 7 днів х 1,5% х 5 130,00 грн. = 538,65 грн. (за період з 15.05.2021-21.05.2021 року згідно п. 1.5.2. договору);

6) 49 днів х 5% х 5 130,00 грн.= 12 568,50 грн. (за період з 22.05.2021-09.07.2021 згідно п. 1.6 договору);

Загалом відсотки складають: 2700 +1200+1215+1890+538,65+12568,50 = 19 573,50 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачем здійснено погашення по сплаті процентів у сумі 2 627,00 грн. (1259,00 + 1 368,00);

Таким чином, загальна сума яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача складає 16 946,00 грн. (19 573,50 – 2 627,00)

В задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити, оскільки проценти нараховані поза строком надання кредиту.

Доводи сторони Відповідача, що проценти нараховані поза межами строку кредиту – спростовуються умовами кредитного договору наявного в матеріалах справи.

Щодо стягнення комісії.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 660,00 грн., яка нараховується одноразово.

Сума одноразово нарахованої при видачі кредиту комісії в розмірі 660,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача, оскільки таку комісію передбачено умовами договору.

Викладені у письмових поясненнях представника Відповідача щодо позовних вимог про стягнення комісії стосуються його мотивації необґрунтованості нарахування кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Натомість в даній справі Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення комісії за видачу кредиту, тобто іншого виду комісії.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач порушив умови укладеного ним кредитного договору, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року у загальному розмірі 22 736,00 грн., з яких 5 130,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16 946,00 грн. – заборгованість за відсотками, 660,00 грн. - комісія за видачу кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

А тому з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2 366,29 грн. (22 736,00 х 2422,40 / 23 275,15) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо понесених обома сторонами витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Представник Відповідача заявив до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги представники сторін надали відповідні докази.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ро-біт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Таким чином, на думку Суду, співмірним розміром правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, ціни позову, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, Суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн., та зменшити розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне зарахувати стягнуті суми правничої допомоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором №3257349 від 19.03.2021 року в розмірі 22 736,00 грн., з яких 5 130,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 16 946,00 грн. – заборгованість за відсотками, 660,00 грн. - комісія за видачу кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 366,29 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.