Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №464/1279/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1279/26

пр.№ 2/464/1610/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5007262 від 10.01.2022 в розмірі 31500 грн, понесених судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5007262, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 12000 грн на строк 18 днів з процентною ставкою 1,25% з можливістю пролонгації, стандартна процентна ставка в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитами у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/термін, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, а саме не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення позичених коштів, не сплачував проценти за користування кредитом. 26.07.2024 укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 5007262. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 5007262 від 10.01.2022 становить 31500 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн; заборгованість за відсотками – 18300 грн; заборгованість за комісіями – 1200 грн. Просить позов задовольнити, стягнути вказану суму боргу та стягнути судові витрати.

Ухвалою від 04.03.2026 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

31.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги лише в частині суми тіла кредиту в розмірі 12000 грн. Не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у позику. Просить зменшити розмір заборгованості, оскільки нараховані позивачем відсотки є необґрунтованими, такими, що не відповідають принципам розумності та співмірності, очевидно є завищеними та нарахованими поза межами строку кредитування. Вважає, що позивачем не надано суду належних доказів переходу права вимоги до позивача. Також просить застосувати строки позовної давності, оскільки минуло три роки з дня оформлення кредиту. Розгляд справи просить проводити у його відсутності.

07.04.2026 від представника позивача Сердійчук Я.Я. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, вважає позовні вимоги підставними, такими, що відповідають умовам кредитного договору. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності зупиняється на строк дії воєнного стану, а тому строки позовної давності не пропущені. Щодо нарахування процентів поза межами 18 днів, які зазначені договорі, то зазначає, що умовами п.2.3 договору передбачено порядок здійснення пролонгації строку кредитування на пільгових та стандартних умовах, що має місце в даному випадку, оскільки відповідач продовжував користуватися кредитними коштами. Перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача теж відбувся правомірно, відповідно до укладеного договору факторингу та реєстрів боржників. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

20.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких не погоджується із нарахованими процентами, оскільки заявлена сума в декілька разів перевищує суму тіла кредиту, що свідчить про непропорційність та надмірність. Також заперечує заявлені позивачем витрати на праву допомогу в розмірі 13 000 грн, котрі є завищеними і неспівмірними, такими, що не відповідають вимогами розумності та справедливості, а стягнення додаткових надмірних витрат створить для нього непропорційний фінансовий тягар. Розгляд справи просить проводити у його відсутності.

22.04.2026 від представника позивача Ушакової М.І. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач в чергове підтримала позовні вимоги, які є мотивованими. Щодо позиції відповідача щодо відмови у стягненні витрат на правову допомогу, то зазначила, що всі докази надання правничої допомоги підтверджені детальним розрахунком адвокатських послуг, просить такі задовольнити в повному обсязі.

22.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення, наполягає на тому, що позивач пропустив строк позовної даності, оскільки у нього не було реальних перешкод для звернення з позовом до суд вчасно – в межах трирічного строку. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є формальним, без детальної розбивки нарахувань за періодами, немає чіткого зазначення процентних ставок у відповідні періоди та порядку формування суми прострочених процентів. Фактично отримана ним сума кредиту в розмірі 12000 грн є набагато меншою за суму відсотків, що є непропорційним. Його не повідомлено належним чином про відступлення права вимоги, з договором факторингу не ознайомлено, в реєстрі боржників неможливо ідентифікувати його кредитні зобов`язання. Також просить зменшити витрати на правничу допомогу або відмовити в їх стягненні з нього. Розгляд справи просить проводити у його відсутності.

Представник позивача Сердійчук Я.Я. в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить розглянути справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у відзиві від 31.03.2026 просить розглянути справу у його відсутності, позов заперечує.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Установлено, що 10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5007262, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 12000 грн на строк 18 днів з процентною ставкою 1,25% з можливістю пролонгації, стандартна процентна ставка в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитами у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/термін, що визначені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З матеріалів справ вбачається, що вказаний договір є електронним і укладений відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач долучив паспорт кредиту, графіки платежів за договором, анкету-заяву на кредит, хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, довідки та квитанцію про підтвердження зарахування на картку відповідача грошових коштів.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за кредитним договором.

Відповідно до розрахунків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, загальна заборгованість становить 30300 грн.

26.07.2024 укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 5007262.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором.

Судом не приймаються доводи відповідача про зменшення нарахованих відсотків в межах 18 днів до суми тіла кредиту, оскільки такі нараховані позивачем у відповідності до умов п.2.3 договору з можливістю пролонгації, а тому підстав для зменшення таких відсотків до суми тіла кредиту суд не вбачає.

Судом також не приймаються доводи відповідача про несправедливість нарахування позивачем процентів за користування кредиту, який вважає, що такі є фактично штрафними санкціями, оскільки у даній справі позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим відсутні підстави визнання їх неправомірними.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений умовами договору, відповідач погодився на такі умови, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати будь яку фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Також згідно з умовами договору, відповідач мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 3.3.4 договору), однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Що стосується заяви відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

30 березня 2020 року прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодекс у строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку позивач не пропустив строків звернення до суду, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Інші доводи відповідача, в тому числі щодо не надання суду належних доказів переходу права вимоги до позивача, про формальність розрахунку заборгованості, без детальної розбивки нарахувань за періодами, без чіткого зазначення процентних ставок у відповідні періоди та порядку формування суми прострочених процентів та ін., суд відхиляє, оскільки такі спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, які на думку суду є належними та допустимими. При цьому, відповідачем не надано суду власного обрахунку, котрий би спростовував нарахування позивача.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів, позивач просить стягнути також на його користь з відповідача комісію за надання кредиту в розмірі 1200 грн за вказаним вище договором. На переконання суду, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 1200 грн за вказаним договором задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом) за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення тіла кредиту з відсотками за користування кредними коштами є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 30300 грн, з яких: 12000 грн – заборгованість за основним боргом, 18300 грн – заборгованість за відсотками; у вимозі про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (96,19%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2560,97 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» 02.07.2024 укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано акт про надання послуг, заявку на надання юридичної допомоги, прайс-лист послуг, витяг до акту.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також того, що ні адвокат, ні позивач не з`являлися в судові засідання, суд дійшов висновку, що вартість фактично наданих для ТОВ ««Факторинг Партнерс» послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 3000 грн.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5007262 від 10.01.2022 в розмірі 30300 (тридцять тисяч триста) грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, заборгованості по процентах в розмірі 18300 грн; судові витрати в розмірі 2560,97 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

У позовній вимозі про стягнення комісії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Гедройця Єжи, 6 офіс 521, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 28.04.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ