Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №516/3/26 — Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №516/3/26

Провадження №2/516/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Прущак С.В.,

розглянувши в місті Теплодар у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитним договорам у загальному розмірі 255599,99 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 15 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний договір № 8859213 про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 40000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % в день. Товариством кредитні кошти відповідачу на платіжну карту перераховані, однак відповідачем борг Товариству не сплачений, відповідно до умов Договору.

09 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено електронний договір № 2151228 про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 40000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % в день. Товариством кредитні кошти відповідачу на платіжну карту перераховані, однак відповідачем борг Товариству не сплачений, відповідно до умов Договору

13 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13112025/1, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 13.11.2025 року за кредитним договором від 09.03.2025, у загальному розмірі 147599,99 грн., з яких 39999,99 грн. – тіло кредиту, 87600 грн. – відсотки за користування кредитом, 20000 грн. – сума заборгованості за пенею.

27 листопада 2025 року між ТОВ «Авентус» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27112025, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.11.2025 року за кредитним договором від 15.03.2025, у загальному розмірі 108000 грн., з яких 40000 грн. – тіло кредиту, 48000 грн. – відсотки за користування кредитом, 20000 грн. – сума заборгованості за пенею.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, із викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позов в якому зазначив, що відповідач позов не визнає та окремо зазначено, що позивачем до суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за договорами позики відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. Також, У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови договору порушенні відповідачем. Додані розрахунки заборгованості є документами, що складені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Надані позивачем розрахунки заборгованості, не є борговими документами та належними доказами, що доводить отримання кредиту. Таким документом відповідно до ч. 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 25 вересня 2018 року, може бути банківський документ з підписом відповідача, якого не надано.

Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.0.4.2021 року в справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Також представник відповідача посилається на незаконне нарахування пені, оскільки її нарахування прямо заборонено під час воєнного стану перехідними положеннями Цивільного кодексу України.

Представник позивача звернувся до суду із відповіддю на відзив, в якій зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно до укладених договорів між відповідачем та кредитними установами сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Представник позивача звертає увагу, що перерахування коштів на платіжну карту Відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Як вбачається з розрахунку заборгованості № 2151228 від 09.03.2025 (розрахунок додається), відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.1, а саме по 400,00 грн в день. В розрахунку міститься інформація про нарахування штрафу. Крім того, в розрахунку міститься інформація про оплату боргу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості № 8859213 від 15.03.2025 (розрахунок додається), відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.2. , а саме по 180,00 грн. в день. З 15.04.2025 відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.1, а саме по 400,00 грн в день. В розрахунку міститься інформація про нарахування штрафу. Крім того, в розрахунку міститься інформація про оплату боргу. Тобто, оплата боргу є підтвердженням визнання Відповідачем заборгованості за Кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів Відповідачем висловлено не було.

Також наголошуємо на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

На спростування доводів відзиву про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору надаємо суду належним чином завірені копії: платіжної інструкції № 186 від 18.11.2025, оплата згідно договору факторингу № 13112025/1 від 13.11.2025; платіжної інструкції № 196 від 28.11.2025, оплата згідно договору факторингу № 27112025 від 27.11.2025. Таким чином, ТОВ «ФК«ЄАПБ» вважає, що матеріали цивільної справи містять підтверджено виконанням Фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта (ціна продажу) (сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу, за відступлення Клієнтом Факторові Права грошової Вимоги, та підтверджено виконанням Фактором грошового зобов`язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта за договорами факторингу.

За клопотанням представника позивача судом було витребувано інформацію у АТ КБ «Приватбанк» щодо зарахування кредитних коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1

27 квітня 2026 року судом отримано від АТ КБ «Приватбанк» витребувану інформацію.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ».

Судом встановлено, що 09 березня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено електронний договір № 2151228 про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 40000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % в день.

15 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний договір № 8859213 про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 40000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % в день.

При цьому відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 0,45 % в день застосовується якщо споживач до 14 квітня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (5400 грн) або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Договори укладено в електронному вигляді, через ідентифікацію клієнта за допомогою технології BankID, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

На офіційному веб-сайті товариств у вільному доступі для всіх клієнтів товариства розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті товариства розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Відповідачу було надано одноразові ідентифікатори А7646 та Н770 відповідно, для підписання Кредитного договору від 15.03.2025 року та від 09.03.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитних договорів кредитні установи взяли на себе зобов`язання надати відповідачу фінансовий кредит, на наступних умовах: сума кредиту 40000 грн., строк кредитування 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % в день, стандартна відсоткова ставка.

Відповідно до умов укладених Кредитних договорів, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «»Селфі кредит» та ТОВ «Авентус».

Крім того, відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий в Банку були зараховані кошти у сумі 40000 грн. 09.03.2025 року та 40000 грн. 15.03.2025 року.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі N732/670/19, від 23.03.2020 року у справі N404/502/18, від 07.10.2020 року N127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір кредитування відповідачем укладено через офіційний сайт фінансової установи, за допомогою електронного підпису, отриманого одноразового ідентифікатора.

Відповідач самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит та після отримання одноразового ідентифікатора для підписання Кредитного договору, підписав його та після цього отримав кошти на рахунок , що підтверджується квитанцією про зарахування коштів.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, та повернення кредиту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач у відзиві на позов не заперечує укладання кредитних договорів, однак заперечує перерахування коштів.

Проте, відповідно до інформації отриманої судом від АТ КБ «ПриватБанк» кошти на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані та в тому розмірі, який зазначено в договорах кредитування.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт укладання договорів кредитування та отримання кредитних коштів на умовах викладених в договорах та підписаних сторонами.

Щодо розрахунку заборгованості.

Позивачем в підтвердження розміру заборгованості до суду надано Картки обліку Договорів (розрахунок заборгованості) в яких відображено суму кредиту, процентні ставки, погашення відповідачем процентів та нараховану пеню.

Відповідачем до суду не надано протилежного розрахунку заборгованості або інформацію про допущенні під час розрахунку боргу позивачем помилки.

Не спростовує відповідач і факт часткового погашення боргу відповідно до умов договорів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази розміру кредитної заборгованості відповідача, які проведено відповідно до умов кредитних договорів.

Також судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на застосування правила тлумачення договору «contra proferentem», оскільки відповідачем не наведено які саме умови договорів є незрозумілими або такими, що порушують право споживача, або є суперечливими та не дають змоги зрозуміти їх справжній зміст.

13 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13112025/1, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 13.11.2025 року за кредитним договором від 09.03.2025, у загальному розмірі 147599,99 грн., з яких 39999,99 грн. – тіло кредиту, 87600 грн. – відсотки за користування кредитом, 20000 грн. – сума заборгованості за пенею.

27 листопада 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27112025, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.11.2025 року за кредитним договором від 15.03.2025, у загальному розмірі 108000 грн., з яких 40000 грн. – тіло кредиту, 48000 грн. – відсотки за користування кредитом, 20000 грн. – сума заборгованості за пенею.

В підтвердження переходу права вимоги від первісних кредиторів до позивача, останнім надано всі належні та допустимі докази переходу права вимоги, а саме до суду надано Договори факторингу, акти прийому-передачі реєстру Боржників та платіжні інструкції згідно яких договори факторингу були оплатні та такі оплати були проведенні відповідно до вимог цивільного законодавства.

Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача та має право вимагати від відповідача сплату боргу в розмірі встановленому в розрахунку.

Разом з цим, як вбачається з наданих до суду розрахунків заборгованості ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Авентус Україна» розрахунок заборгованості здійснено із порушенням п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, тобто до суми боргу включено суму штрафних санкцій нарахованих кредитодавцем за прострочення позичальником грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України згідно п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і станом на дату розгляду справи діє на території України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Враховуючи вищевикладене, кредитодавець в порушення вимог п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України неправомірно нарахував пеню відповідачу за прострочення терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів

Так, відповідно до розрахунку заборгованості наданої фактору ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором від 15.03.2025 року, борг у загальному розмірі складає: 108000 грн., з яких 40000 грн. – тіло кредиту, 48000 – відсотки та 20000 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями – неустойкою.

Згідно розрахунку заборгованості наданої фактору ТОВ «Селфі кредит» за кредитним договором від 09.03.2025 року, борг у загальному розмірі складає: 147599,99 грн., з яких 39999,99 грн. – тіло кредиту, 87600 – відсотки та 20000 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями – неустойкою.

З урахуванням зазначених вище обмежень встановлених п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 40000 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості на користь ТОВ «ЄАПБ» у загальному розмірі 215599,99 грн..

Позов задоволено на 84%, а тому сума судових витрат складає: 3220,55 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 4, 5, 19, 258-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість у розмірі 215599,99 грн. за кредитними договорами від 15.03.2025 року № 8859213 та від 09.03.2025 року № 2151228.

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір у розмірі 3220,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. Д. Под`ячева