Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №191/4102/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

17 квітня 2026 рокуСправа № 191/4102/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Подріз В.О.,

за участю:

представника позивача – адвоката Бутова М.А. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про:зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

12.08.2025 до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- зменшити розмір аліментів на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з 1/4 частини від розміру доходу позивача на 1/6, які стягувати з позивача на користь відповідача-1 до моменту закінчення дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання або до досягнення нею 23-річного віку;

- зменшити розмір аліментів на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини від розміру доходу позивача на 1/6, які стягувати з позивача на користь відповідача-2, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 було відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 цивільну справу № 191/4102/25 направлено за підсудністю до Новомиколаївського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05.11.2025 справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Вища рада правосуддя рішенням від 30 грудня 2025 року № 2814/0/15-25 із 02 січня 2026 року змінила територіальну підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області шляхом її передачі до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно з ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищезазначене рішення Вищої ради правосуддя стало підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді Новомиколаївського районного суду Запорізької області, до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.03.2026 № 386/0/15-26 суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича було відряджено до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 23 березня 2026 року.

23.03.2026 вищезазначену справу було передано судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбекову С.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

На теперішній час позивач сплачує аліменти на дитину та повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у вищезазначеному розмірі, на підставі рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08.11.2016 у справі № 322/947/16 та рішення Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 у справі №191/2505/24.

З позивача, на його думку, стягуються аліменти на утримання його двох дітей у загальному розмірі 58,3%, тобто позивач наразі несе витрати по сплаті аліментів на утримання своїх дітей у значно більшому розмірі, ніж передбачено Сімейним кодексом, що порушує права позивача та суттєво негативно впливає на його майновий стан.

Позивач з травня 2021 року є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що вбачається з довідки форми ОК-7 від 17.07.2025 про рівень отриманого позивачем доходу. Так, відповідно до вказаної довідки, за першу половину 2025 року позивач отримував дохід у наступному розмірі: січень – 120050,74 грн; лютий – 122821,96 грн; березень – 73369,23 грн; квітень – 46 491,35 грн; травень – 39 297,80 грн; червень – 50362,32 грн, а всього – 452393,40 грн., тобто середній рівень доходу позивача складає 75398,90 грн.

Позивач сплачує аліментів на утримання дітей більше коштів (58,3%), ніж у нього самого залишається на життя (41,7%), і це враховуючи те, що позивач як військовослужбовець самостійно забезпечує себе військовим обладнанням, одягом, захистом.

Якщо взяти за приклад найвищий та найнижчий розмір доходу позивача у 2025 році, яким є сума – 122821,96 грн та 39297,80 грн відповідно, то 1/6 аліментів на кожну дитину складатиме – 20470,33 грн. або 6549,63 грн. На думку позивача, подібний розмір аліментів на утримання дітей, є достатніми, як для дитини 19-річного віку, що продовжує навчання, так і для дитини 13-річного віку та цілком покриватиме їх базові щомісячні потреби (одяг, їжу, ліки/вітаміни, громадський проїзд, іграшки).

На підставі вищевикладеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

23.09.2025 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не довів наявності обставин, які відповідно до чинного законодавства України є підставою для зменшення розміру аліментів.

30.09.2025 відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не довів наявності обставин, які відповідно до чинного законодавства України є підставою для зменшення розміру аліментів.

03.10.2025 позивач подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , в якій зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, посилаючись на те, що обов`язок обох батьків з утримання дитини є рівним. Тобто, на думку позивача, якщо батько утримує дитину на 10-20 тисяч гривень щомісячно, сплачуючи аліменти, то і мати має в такому розмірі нести витрати на дитину.

Заперечень у встановлені судом строки відповідачі не подали.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з вищенаведених підстав.

У судовому засіданні 17.04.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 08.11.2016 у справі № 322/947/16 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 вересня 2016 року, до повноліття ОСОБА_5 .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 у справі № 191/2505/24 було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.06.2024 і до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно з довідкою форми ОК-7 від 17.07.2025 за першу половину 2025 року позивач отримував дохід у наступному розмірі: січень – 120050,74 грн; лютий – 122821,96 грн; березень – 73369,23 грн; квітень – 46 491,35 грн; травень – 39 297,80 грн; червень – 50362,32 грн, а всього – 452393,40 грн.

Цією ж довідкою форми ОК-7 від 17.07.2025 підтверджується те, що з 2022 року по 2024 рік позивач мав аналогічні чи вищі доходи, а саме у 2022 році розмір річного доходу позивача становив 1 105 358,94 грн, у 2023 році – 1 394 269,98 грн, у 2024 році – 937 232,43 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.12.2020 по справі №727/1599/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 108059370) та зазначає таке.

Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, позивач не посилався на те, що у нього змінився сімейний та матеріальний стани, а лише висловив думку про те, що розмір його доходів свідчить про можливість зменшення розміру аліментів на утримання дитини та повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

У судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що з часу ухвалення вищезазначених судових рішень матеріальний та сімейний стан позивача, а також стан його здоров`я не змінилися.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отже, з урахуванням інтересів дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покращення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для збільшення їх розміру, а не навпаки.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Розмір аліментів, що стягуються з позивача, враховуючи його теперішні доходи, є значним, але саме такий розмір здатен забезпечити всебічний розвиток дитини, як це передбачено вищезазначеними нормами чинного законодавства України.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З часу ухвалення рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 у справі № 191/2505/24 матеріальний стан позивача не погіршився, про що свідчать вищезазначені відомості про його доходи, сімейний стан і стан здоров`я позивача так само не змінилися, а тому відсутні підстави для зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.

Суд зважає і на те, що під час розгляду Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області справи № 191/2505/24 ОСОБА_1 визнав позов, що відображено у рішенні суду від 26.09.2024, водночас вже на той час він був військовослужбовцем.

Посилання позивача на те, що він сплачує на утримання дітей більше коштів (58,3%), ніж у нього самого залишається на життя (41,7%), суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, у даному випадку загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача може перевищувати 50 відсотків і це не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» викладено у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №522/19526/16-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 77764203).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачами, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей – відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

СуддяС.С. Гасанбеков