Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №309/233/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/233/26

Провадження № 1-кп/309/16/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст матеріали кримінального провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026070000000010 від 13 січня 2026 року відносно :

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не працюючого, у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст. 240 КК України , –

За участю сторін кримінального провадження:

Прокурора ОСОБА_4

Обвинуваченого ОСОБА_3

Захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду скеровано обвинувальний акт, складений старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджений процесуальним керівником – заступником начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026070000000010 від 13 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України

Під час судового розгляду, на підставі положень ст. 468 КПК України, між процесуальним керівником – заступником начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 з одного боку, та ОСОБА_3 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, у рамках даного кримінального провадження, яку сторонами на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України подано суду для затвердження.

Обвинувачений, в судовому засіданні, розуміючи наслідки затвердження угоди та права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України в повному обсязі сформульованого обвинувачення та зазначив, що в повній мірі розуміє наслідки невиконання останньої, визначені ст. 476 КПК України.

Так, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 кожен окремо, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Суд, заслухавши думку сторін угоди, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 240 КК України визнаючи, шляхом укладення останньої, доведеним, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з січня 2025 року по 25 липня 2025 року, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді порушення встановлених правил охорони та використання надр, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцем АДРЕСА_4 , матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, у порушення вимог ст.ст. 19, 28, 51 Кодексу України «Про надра», ст. ст. 40, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, здійснив в руслі річки Тиса що на території Вишківської об`єднаної територіальної громади, Хустського району Закарпатської області, незаконний видобуток корисної копалини загальнодержавного значення піщано-гравійної сировини, при наступних обставинах.

Так, відповідно до статті 19 Кодексу України «Про надра», право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до статті 28 зазначеного Закону, користування надрами є платним, Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин...»

Відповідно до статті 51 зазначеного Закону, розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр. Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Статтею 86 Водного кодексу України, передбачено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

У статті 88 Водного кодексу України, зазначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 89 Водного кодексу України встановлено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Будучи обізнаним про встановлений порядок видобування корисних копалин загальнодержавного значення, діючи з прямим умислом з метою власного збагачення, в порушення вимог чинного законодавства України, не отримавши: спеціальний дозвіл на користування надрами, акту про надання гірничого відводу, без здійснення рентних платежів за користування надрами за видобуту та реалізовану корисну копалину, до відповідних бюджетів, ОСОБА_10 здійснив на березі русла річки Тиса на території Вишківської об`єднаної територіальної громади, Хустського району Закарпатської області, незаконний видобуток піщано-гравійної сировини, яка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827, зі змінами і доповненнями, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне видобування піщано-гравійної сировини в руслі річки Тиса що на території Вишківської об`єднаної територіальної громади, Хустського району Закарпатської області ОСОБА_8 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, розробив злочинний план, а саме, отримавши в 2023 рокі робочий проєкт: «Розчистка русла річки «Тиса» від річкових наносів нижче мостового переходу автомобільної дороги Буштино-Вишково Хустського району Закарпатської області», виготовлений приватним підприємцем ОСОБА_11 , метою якого є відновлення функціонування русла р. Тиса шляхом видалення твердих річкових наносів на ділянці довжиною 750 м, а також очистка від деревних наносів та сміття з метою створення стійкого в плані русла ріки задля збільшення пропускної спроможності р. Тиса в період підняття рівнів води, а також створення умов для зменшення стихійної дії паводкових вод, стабілізації берегової лінії та зменшення розмиваючої сили водного потоку в районі смт. Вишково. Запроектовані заходи передбачені У подальшому отримавши 13.10.2023 погодження з Державної служби геології та надр України, з наголошенням щодо дотриманням вимог природоохоронного законодавства та норм Кодексу України «Про надра», та щодо заборони на землях водного фонду, в руслах малих та гірських річок проведення робіт з видобування піску, гальки і гравію, ОСОБА_8 з метою досягнення умислу, направленого на незаконне видобування піщано-гравійної сировини в руслі річки Тиса, залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та які мають навики водіння спецтехніки та вантажних транспортних засобів. Так, ОСОБА_12 з метою одержання неправомірної вигоди від незаконного видобування піщано-гравійної сировини погодився на пропозицію ОСОБА_8 , здійснювати безпосередній видобуток корисної копалини за допомогою наявних у власності, а також наданої ОСОБА_8 спецтехніки.

Таким чином, ОСОБА_3 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , в період з січня 2025 року по 25.07.2025 здійснювали незаконний видобуток в руслі річки Тиса біля с. Велятино Хустського району Закарпатської області, що охоплюється GPS координатами: 48.082300, 23.404259, 48.079696, 23.400687, 48.077117, 23.406460, 48.080155, 23.408770, а саме піщано-гравійної суміші. За допомогою екскаватора навантажувача марки «ZEPPELIN ZM 15 1991», жовтого кольору та «ATLAS D-27751», шасі номер НОМЕР_1 , які перебувають у користуванні ОСОБА_8 , останній разом з ОСОБА_7 здійснювали незаконне видобування корисної копалини, після чого ОСОБА_3 за допомогою транспортного засобу марки «КРАЗ 256» днз НОМЕР_2 та ОСОБА_9 за допомогою транспортних засобів марки «КРАЗ» днз НОМЕР_3 та «КРАЗ 256Б1», 1991 р.в., днз НОМЕР_4 за вказівкою ОСОБА_8 незаконно добуту піщано-гравійну сировину перевозили та реалізовували місцевому населенню за готівкові кошти, які в подальшому ОСОБА_8 розділяв між ним, ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Так, у період з січня 2025 по 25.07.2025 ОСОБА_3 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , згідно попередньо розробленого плану, кожен з яких виконував свою відведену роль, здійснювали незаконний видобуток корисної копалини загальнодержавного значення, а саме піщано-гравійної сировини з русла річки Тиса біля с. Велятино Хустського району Закарпатської області, що охоплюється GPS координатами: 48.082300, 23.404259, 48.079696, 23.400687, 48.077117, 23.406460, 48.080155, 23.408770, де видобули піщано-гравійну сировину об`ємом 5472,8 метрів кубічних, яка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», із змінами та доповненнями, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, своїми діями, які виразилися у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України.

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховував такі обставини:

1) обвинувачений під час досудового розслідування визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, надав викривальні покази щодо інших співучасників злочину, а також зобов`язується беззастережно визнати пред`явлене обвинувачення в судовому провадженні;

2) відсутність обставин, які обтяжують покарання;

3) обвинувачений зобов`язується упродовж 1 місяця з моменту затвердження угоди судом (або вже сплатив) перерахувати на потреби Збройних Сил України 50 000, 00 грн, що може бути визнано судом як пом`якшуюча обставина;

4) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду провадження та заощадженні бюджетних коштів на витрати, пов`язані з кримінальним провадженням;

5) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення із застосуванням ст. 69 КК України , а саме штраф у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що становить 25500 грн..

При цьому, ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої судом не встановлено.

Безпосередньо в самій угоді про визнання винуватості викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 472 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67,69 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують останнє.

Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмови у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.

Таким чином, судом, у судовому засіданні, встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.

Речові докази- відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню – відсутні.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 376, 468-469, 472, 473-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між заступником начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що становить 25500 грн.

Арешт , який накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 4 червня 2025 року – скасувати.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подання на нього апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Повний текст вироку виготовлено 28 квітня 2026 р.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1