Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №308/14291/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14291/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000595 від 20.09.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 №908 створено регіональний ландшафтний парк «Притисянський», що є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення, що створений з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Одночасно, ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги закону, здійснив незаконну порубку дерев на території природно - заповідного фонду за таких обставин. Так, ОСОБА_4 , приблизно о 12:00 год. 20.09.2025, діючи в порушення вимог ст.ст. 67, 69 Лісового Кодексу України, ст.ст. 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 9-1, 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Положення «Про регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Притисянський», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженим органом, що виразилось у пошкодженні та знищенні природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу, діючи незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті господарські потреби за рахунок незаконної порубки дерев, перебуваючи в лісовій місцевості поблизу села Тисаагтелек Ужгородського району, Закарпатської області (координати: 48'27'34” Пн 22'19'12” Сх), що належить до регіонального ландшафтного парку «Притисянський», тобто є об`єктом природно-заповідного фонду, де шляхом спилювання за допомогою ручної бензопили відокремив стовбур від кореня чотирьох сироростучих дерев.

Такими деревами є «№1» породи «тополя» діаметром пня біля шийки кореня відповідно 21 см.; «№2» породи «тополя» діаметром пня біля шийки кореня відповідно 17 см.; «№3» породи «тополя» діаметром пня біля шийки кореня відповідно 15 см.; «№4» породи «тополя» діаметром пня біля шийки кореня відповідно 20 см., проте не зміг їх забрати з місця здійснення порубки, тобто здійснив незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду, чим заподіяв шкоди Великодоброньській територіальній громаді Ужгородського району Закарпатської області, яка здійснює охоронне зобов`язання щодо регіонального ландшафтного парку «Притисянський» на суму 70134,00 грн. (сімдесят тисяч сто тридцять чотири) гривні.

За такого, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, а саме в незаконній порубці дерев на території природно-заповідного фонду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Представник Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_5 не скористався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву, згідно якої він просить провести розгляд справи без його участі, вимоги цивільного позову підтримує у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Пояснив, що він не знав, що у вказаному місці не можна здійснювати порубку дерев, просив суворо його не карати та зобов`язався не вчиняти таких дій у майбутньому.

Незважаючи на те, що судом роз`яснено обвинуваченому право на захист, передбачене ст. 20 КПК України, останній від отримання такого відмовився. Суд переконався у добровільності такого рішення, яке не пов`язане з матеріальним становищем обвинуваченого чи будь-якими іншими обставинами.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 246 КК України, а саме незаконна порубка дерев на території природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є осудним у розумінні ст. 19 КК України, його вік, він є раніше не судимим, а також враховує, що суду не надано відомостей про його перебуванні на обліку у лікаря нарколога та фтизіатра.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 246 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.

Суд також враховує позицію прокурора, яка вказала на можливість застосування відносно обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити від покарання з іспитовим строком.

Таким чином, з урахуванням обставин і наслідків злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2025 на майно підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Вирішуючи цивільний позов Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Основними умовами пред`явлення цивільного позову в кримінальному процесі є подання позовної заяви; процесуальна правоздатність позивача; відсутність винесеного судом рішення за тією ж підставою та предметом позову.

Як вказує представник позивача, обвинуваченим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме незаконною порубкою дерев, завдано матеріальну шкоду на загальну суму 70 134 грн.

До спірних правовідносин слід застосувати норми ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що представник позивача належними та допустимими доказами довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, та суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до особи, яка завдала їй вказані збитки, шляхом заявлення цивільного позову щодо стягнення суми завданої незаконною порубкою шкоди на суму 70 134 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2025 – скасувати.

Речові докази: 4 стовбури дерев породи «тополя», які передано на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_6 , та бензопилу помаранчевого кольору, яку опечатаного биркою з підписами понятих та слідчого – повернути власнику.

Позовну заяву Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області суму завданої шкоди у розмірі 70 134 (сімдесят тисяч сто тридцять чотири) гривні.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1