Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №305/2738/25 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 305/2738/25

Провадження по справі 2/305/785/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом представника позивача – адвоката Сойми Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Сойма Іван Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернулися до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, в обґрунтування якої зазначили наступне.

Відповідно до заповіту від 26.05.1982 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, зареєстрованого в реєстрі за № 42, позивач ОСОБА_1 після смерті заповідача ОСОБА_3 успадкував житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходився за номером 366 (змінено номер на 464) Рахівського району Закарпатської області, у якому позивач проживав до із своєю дружиною, відповідачкою ОСОБА_4 до 2016 року, до розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу позивач виїжджав на сезонні роботи за межі області, в Чеську Республіку, де тривалий час працював та познайомився з іншою жінкою, мешканкою Львівської області з якою став спільно проживати.

Відповідачка залишилася проживати у спадковому будинку, де проживає по сьогоднішній день. У травні місяці 2025, позивач приїхав у с. Луги до свого спадкового будинку щоб забрати із своєї кімнати деякі речі та документи, однак відповідачка категорично відмовилася впустити позивача у приміщення житлового будинку, у зв`язку з чим останній змушений був звернутися із заявою до працівників Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, які разом із позивачем прибули до будинку АДРЕСА_1 , однак у присутності працівників поліції був позбавлений можливості зайти у власний житловий будинок, відповідачка у присутності працівників правоохоронних органів вела себе грубо, висловлювалася нецензурною лайкою на адресу позивача та працівників поліції.

Позивач бажає привести належний йому на праві власності спадковий житловий будинок у належний стан, виготовити на нього відповідні документи про право власності на будинок, однак цього зробити не може, оскільки відповідачка не дає йому змоги це зробити, не допускає до власного будинку, його прохання залишаються поза увагою, на них відповідачка не реагує, заявляє про те, що власником будинку являється вона і будинок належить лише їй, а не позивачу, чим порушує його право власності на житловий будинок, як на саму власність, так і на право вільного та безперешкодного користування, володіння та розпорядження ним.

Так, 13.06.2025, близько 10.00 години позивач прибув до спірного будинку із представником БТІ, ФОП ОСОБА_5 щоб зробити заміри житлового будинку з подальшим виготовленням технічної документації на нього, однак відповідачка не допустила до будинку ні позивача, ні представника БТІ, затіяла сварку в присутності працівників поліції Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за що Рахівським районним судом притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та піддана адміністративному штрафу.

Враховуючи те, що у досудовому порядку вирішити даний спір не являється можливим із-за прямої відмови відповідачки надання вільного доступу до житлового будинку № 464, власником якого згідно заповіту являється позивач ОСОБА_1 , позивач вважає за необхідне вирішити його шляхом прийняття судового рішення.

На підставі викладеного позивач просив ухвалити судове рішення, яким захистити право ОСОБА_1 на безперешкодне користування житловим будинком АДРЕСА_1 зобов`язавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 не чинити перешкод у здійсненні ним права вільного користування, розпорядження та володіння житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом надання вільного, безперешкодного користування та розпорядження вказаним житловим будинком. Стягнути із відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.08.2025 позовну заяву представника позивача – адвоката Сойми Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 191 ЦПК України, він має право у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.

Як відповідач по справі, вона заперечує проти позову, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних причин.

В тексті позовної заяви неодноразово зустрічається твердження, що позивач є власником спірного будинку у с. Луги і вимагає усунути перешкоди користування ним як власнику нерухомого майна. Більше того, представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на норми закону, які захищають права власника майна (зокрема, ст.ст. 316, 319, 386, 391 ЦК та 150 ЖК.)

Однак вказані твердження є голослівними і не підтверджені належними доказами, в той час як згідно ч. 1 статті 81 (обов`язок доказування і подання доказів) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Документи, додані позивачем до позовної заяви жодним чином не є документами, що посвідчують право власності на нерухоме майно згідно з вимогами чинного законодавства.

Натомість, позивач надала офіційний документ: «Інформаційну Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно...» № 444169052 від 18.09.2025 р., (додається), згідно якої жодне нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано в жодному реєстрі. Таким чином, позивач не являється власником спірного майна і не може вимагати усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, яке йому не належить.

Посилання позивача на заповіт 26.05.1982 р. за реєстровим № 42 як на доказ успадкування будинку є безпідставним і некоректним. Сама по собі наявність заповіту від 26.05.1982 р. за реєстровим № 42 жодним чином не свідчить, що відповідач успадкував нерухоме майно.

Позивач для отримання спадщини зобов`язаний був здійснити процедуру оформлення права на спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Главою 89 Цивільного кодексу України, за наслідком якого отримати Свідоцтво про право на спадщину, однак він цього не зробив. Таким чином позивач не успадкував спірний будинок і його твердження про зворотне не ґрунтується на нормах законодавства і не підкріплено належними доказами.

Що стосується інциденту 13.06.2025 р. відповідачка пояснила суду наступне. Більшу частину свого життя вона незмінно і постійно проживає у будинку в с. Луги № 464. Саме за цією адресою вона зареєстрована у встановленому законом порядку. Тут народилися, проживають і зареєстровані її діти, а також живуть її онуки. Позивач ще до розлучення, у 2015 році покинув їх дім і з того часу не повертався, проживав у різних місцях, мав відносини з різними жінками. Всі діти перебувають з позивачем у неприязних відносинах, так як неодноразово були свідками його поганого ставлення до відповідачки, їх матері.

Вранці, 13.06.2025 р. позивач без жодного попередження та попереднього узгодження прийшов до їх будинку разом з іншими людьми та працівниками поліції і почав вимагати, щоб відповідач заплатила йому гроші за хату. Але остання не має можливості заплатити йому гроші, так є пенсіонеркою, отримує пенсію 3000 грн. і фактично перебуває на утриманні своїх дітей. Працівники поліції на відповідачку склали протокол за домашнє насильство, хоча ніякого домашнього насильства стосовно свого колишнього чоловіка вона не вчиняла і взагалі розлучена з ним з 2016 року. Однак захистити свої права у суді вона не мала змоги, так як отримала судову повістку вже після того, як справа була розглянута, а оскаржити постанову не змогла, так як вона надійшла їй вже після закінчення строку на оскарження.

Підсумовуючи вищенаведене, вважає, що позивач не довів належними доказами, що він являється власником спірного нерухомого майна, тому не може вимагати усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, яке йому не належить; позивач не довів, що він успадкував майно у встановленому законом порядку; наявними у справі доказами не доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні належному позивачу майном.

З огляду на викладене, відповідачка ОСОБА_2 просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.03.2026 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сойма І.Ю. у судове засідання не з`явились, проте надіслали заяву про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Проте від представника відповідача – адвоката Губка В.В. за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Зазначили, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст.211 ЦПК України, Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку до часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до дублікату заповіту від 26.05.1982 року, нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Лугівської сільської ради депутатів трудящих Рахівського району Закарпатської області, зареєстрованого в реєстрі за № 42, вказаний дублікат заповіту 11.05.2022 року замість втраченого виданий ОСОБА_1 секретарем виконавчого комітету Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області Бочкор Наталією Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 50, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2022 року, виданого Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії свідоцтва №7 на забудову садиби сільських населених пунктів Української РСР , забудовниками будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з архівних довідок та рішення виконавчого комітету Лугівської сільської ради народних депутатів від 24.05.1984 року №19, ОСОБА_3 надано дозвіл на перебудову житлового будинку в с. Луги, Рахівського району Закарпатської області.

Довідкою, виданою Богданською сільською радою за №118 від 17.06.2025 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки, виданої Богданською сільською радою за №152 від 01.08.2025, будинок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є одним і тим самим будинком.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 01.03.1983 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 444169052 від 18.09.2025 р., жодне нерухоме майно за адресою: с. Луги № 464 не зареєстровано в жодному реєстрі.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2016 шлюб, що був зареєстрований 07 червня 1981 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у виконкомі Богданської сільської ради, Рахівського району Закарпатської області за актовим записом № 04 розірвано. Рішення набрало законної сили 11.05.2016.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 04.07.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті у виді штрафу у розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Надаючи оцінку доводам учасників справи та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однією з підстав для набуття права власності є спадкування.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Суд встановив, що позивач був зареєстрований та проживав в будинку спадкодавця з 1983 року. Спадщина на вказаний будинок відкрилась в 1993 році після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Тобто ОСОБА_1 продовжував проживати, володіти та користуватися домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 належне йому майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном на підставі положень частини першої статті 549 Цивільного кодексу Української РСР. Разом з цим ОСОБА_1 не отримав відповідне свідоцтво про право власності на спадкове майно у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , але не отримав документ на підтвердження права власності на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, то його право користування житловим приміщенням є порушеним і підлягає захисту.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Отже позов в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права вільного користування житловим будинком АДРЕСА_1 підлягає до задоволення.

Згідно частини 1, 2 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 444169052 від 18.09.2025 р., позивач не являється власником спірного нерухомого майна, тому не може вимагати усунути перешкоди у розпорядженні та володінні нерухомим майном, оскільки ним не зареєстровано право власності на вказане майно у встановленому законом порядку.

Отже, в цій частині позову необхідно відмовити.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із наданої до суду квитанції про сплату судового збору від 04.08.2025 №13, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 гривень за подання позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 гривень (1211,20:2).

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача – адвоката Сойми Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права вільного користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя О.М. Попова