Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №486/1414/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1414/25

2/467/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ :

Вимоги позивача і обставини, що зумовили звернення із ними до суду

Позивач, обґрунтовуючи поданий до ОСОБА_3 позов, посилався на те, від шлюбу із нею має неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого на підставі судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року сплачує аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу).

Позивач вказав, що наразі його сімейний і майновий стан значно змінився, що істотно вплинуло на його спроможність сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі.

Зокрема, з 07 грудня 2024 року він перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 та має із нею спільну малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, він усиновив неповнолітнього сина дружини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частково на його утриманні перебуває і його мати - ОСОБА_8 , яка є інвалідом І групи по зору, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги.

При цьому, як зазначає позивач, він не має на праві власності нерухомого майна і транспортних засобів, від яких міг би отримувати дохід.

За таких обставин, у зв`язку із тим, що наразі позивач має обов`язок утримувати дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, двох малолітніх дітей та частково матір - інваліда І групи, він просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються нього на підставі судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з на 1/6 частину його заробітку (доходу).

Учинені судом процесуальні дії у межах справи

Провадження за вимогами позивача було відкрите ухвалою від 26 серпня 2025 року, якою, крім цього, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 05 грудня 2025 року забезпечено участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 19 січня 2026 року до участі у справі залучено тертю особу без самостійних вимог щодо предмета спору -Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Ухвалою від 12 лютого 2026 року поновлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 23 лютого 2026 року було поновлено судовий розгляд справи та ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання, у т.ч. й витребувано докази щодо розміру доходу позивача.

Ухвалою від 23 березня 2026 року підготовче судове засідання закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиція учасників справи

В судовому засіданні позивач викладені у позовній заяві обставини та висунуті ним до відповідача вимоги підтримав і пояснив, що на момент видання судового наказу про стягнення із нього аліментів він проходив військову службу у Національній гвардії України і його заробітна плата була достатньо пристойною, тоді як аліменти на користь відповідача відраховувались за місцем роботи у розмірі, що був визначений судовим наказом, тобто, від його заробітку.

Проте, в подальшому він звільнився зі служби у Національній гвардії, перебував на обліку по безробіттю та працював на різних роботах із значно нижчим заробітком, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів, погашення якої наразі здійснюється ним.

Зараз він проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 і його грошове забезпечення зменшилось фактично у двічі. Тепер його дохід становить близько 25 600,00 грн., 5 600,00 грн. із яких підлягає сплаті у рахунок аліментів.

Водночас, нерухомого майна і транспортних засобів, від яких він міг би отримувати доходи, ні на праві власності, ні на праві користування він також не має. Так само, як і у його дружини, яка зараз не працює і перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.

Наразі він не має змоги винаймати житло для своєї родини і проживає з дружиною та дітьми у квартирі дідуся разом із матір`ю та її сім`єю, до складу якої входить чоловік матері та неповнолітня донька. Службового житла у користуванні також немає.

Тяжкими і хронічними захворюваннями не страждає, стан здоров`я задовільний.

Позивач вказав, що він повністю усвідомлює свій обов`язок стосовно утримання його малолітнього сина ОСОБА_4 і не подавав би цей позов, якби наразі істотно не змінився його і майновий і сімейний стан, що перешкоджає йому утримувати сина у визначеному судом розмірі.

Відповідач направила до суду відзив, яким проти задоволення пред`явленого до неї позову заперечила із посиланням на його безпідставність і необґрунтованість.

Зокрема, вказала, що позивач не надав належних доказів істотного погіршення його матеріального стану і зміни сімейного становища, які були б підставою для зменшення розміру аліментів.

Нова сім`я та усиновлення дитини є його усвідомленими та добровільними діями, які не можуть слугувати виправданням для зменшення розміру аліментів.

При цьому, позивач не надав належних доказів стосовно утримання його матері, оскільки сама по собі довідка ЛКК не підтверджує факту, що він дійсно здійснює догляд за нею і утримує її.

Натомість, відповідач несе витрати по сплаті оренди житла у Польщі, оплачує комунальні послуги, витрачає кошти на харчування, проїзд, побут, утримання себе і дитини, а так само і дитячий садок, який у країні перебування дитини є оплатним.

У той час, як дитина має потребу у зимовому одязі, взутті, ліках, навчанні та розвитку. До того ж, син має проблеми з мовленням і потребує регулярних занять з логопедом.

Тоді як позивач додаткових витрат на утримання дитини не надає, а аліменти сплачує нерегулярно та з простроченням.

Тим самим, на думку відповідача, зменшення розміру аліментів призведе до порушення інтересів дитини та значно ускладнить забезпечення її повноцінного розвитку, належного догляду, лікування та задоволення базових життєвих потреб.

За такого, відповідач просила у задоволенні позову відмовити.

Таку ж саму позицію в судовому засіданні підтримала й представник відповідача, яка додала, що аліменти стягуються із відповідача у частці від його заробітку (доходу). А тому зменшення розміру його доходу призвело й до зменшення суми, яку відповідач отримує в рахунок аліментів.

Водночас, створення нової сім`ї, у т.ч. й усиновлення дитини, є добровільним волевиявленням позивача і не може бути достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім цього, відсутні будь - які докази, що вказують на утримання позивачем його матері.

Представник додала, що із зменшенням доходу позивача зменшилась й сума отримуваних відповідачем аліментів, у той час, як витрати на дитину залишились на попередньому рівні.

Дитина відповідача потребує нагляду і лікування логопеда, відвідує платний дитячий садок, а безпосередньо сама відповідач несе витрати на оренду житла, в якому, у т.ч. проживає й спільна із позивачем дитина.

З цим представник просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа без самостійних вимог - Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно, причини неявки представника на слухання справи наразі невідомі.

Позиції щодо справи органі ДВС також не висловив й у письмовий спосіб.

Враховуючи належне сповіщення третьої особи про це судове провадження, суд вважав за можливе ухвалити рішення по суті спору за відсутності її представника.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 січня 2022 року.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року із позивача на користь ОСОБА_3 (відповідач у справі) стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2024 року і до повноліття дитини.

Сторонами не заперечується, що дитина проживає з матір`ю, зокрема, на даний час у Республіці Польща.

Стосовно зміни сімейного стану позивача, то суд встановив, що 07 грудня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась спільна донька - ОСОБА_6 .

А відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2025 року позивача було оголошено усиновлювачем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином дружини позивача - ОСОБА_5 ( у т.ч. й свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 22 травня 2025 року).

Тож, після стягнення від відповідача аліментів його сімейний стан змінився, так як він одружився і на даний час має обов`язок утримання і виховання ще двох малолітніх дітей - доньки ОСОБА_6 (спільна дитина від другого шлюбу) та сина ОСОБА_7 (дитина дружини позивача, що була усиновлена ним).

Водночас, доказів того, що дружина позивача - ОСОБА_5 наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у справі немає. Відповідно, ці доводи позивача суд визнає недоведеними.

Аналізуючи зміни у матеріальному становищі позивача, суд встановив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України і його дохід, зокрема, за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року склав 247 547,55 грн.

Але на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11 липня 2025 року №201 із позивачем було припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено його із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

З 31 жовтня 2025 року по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 71-72).

Згідно довідки від 30 березня 2026 року №9/2/619 позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 і його дохід за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року 102 139,33 грн. за винятком аліментів.

Отже, очевидно, що з 31 жовтня 2025 року дохід позивача фактично зменшився у двічі у порівнянні з періодом, коли він проходив службу у Національній гвардії України.

Позивач не має на праві власності нерухомого майна і транспортних засобів, що слідує із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіді №170877884 від 07 серпня 2023 року МВС України щодо зареєстрований транспортних засобів.

Крім цього, суд встановив, що мати позивача - ОСОБА_8 є інвалідом І групи загального захворювання по зору.

Проте, будь - яких доказів того, що позивач дійсно матеріально утримує матір, у т.ч. й у якому обсязі, матеріали справи у собі не містять.

Тому ці твердження позивача є недоведеними за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що має наслідком їх відхилення судом.

Правове регулювання правовідносин, що виникли між сторонами

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу (далі - СК) України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

ВС у постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 199/5770/24 вказав, що враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові від 08 січня 2025 року у справі №567/1462/23 ВС наголосив, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Тоді як відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Мотиви прийнятого судом рішення

Тож, за наслідками аналізу сукупності наявних у справі доказів, у т.ч. й пояснень учасників справи, та у контексті наведених правових норм і висновків ВС щодо їх застосування, суд приходить до висновку, що правильне застосування положень ч.1 ст. 192 СК України у даному випадку буде мати місце у разі задоволення пред`явленого позивачем позову.

Оскільки у позивача склалась ситуація, що після стягнення із нього аліментів у розмірі частини від його заробітку (доходу), у нього змінився як сімейний, так і погіршився майновий стан.

Зокрема, після другого одруження у позивача виник обов`язок утримувати вже трьох малолітніх дітей, у той час як його дохід зменшився фактично в двічі.

Відповідно, є дійсними одночасно обидві передбачені ч.1 ст. 192 СК України підстави, які дають змогу прийняти рішення на користь зменшення розміру аліментів, що були вже стягнуті з відповідача.

При цьому, суд враховує позицію сторони відповідача і погоджується, що зменшення заробітку (доходу) позивача призведе й до зменшення реальної суми аліментів, які отримує позивач, ураховуючи й те, що дитина потребує у т.ч. й занять з логопедом.

Суд, з урахуванням аргументів сторони відповідача, крім цього, враховує, що, наприклад, у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач уклав шлюб та має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, а також дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від іншого шлюбу, суперечитиме її інтересам, а тому такі обставини самі по собі не є підставами для зменшення розміру аліментів.

Проте, у цій справі установлено, що сім`я позивача поповнилась двома дітьми і одночасно його заробіток зменшився у двічі.

До цього ж, суд має виходити із того, що усі діти позивача повинні мати рівні права на своє утримання за рахунок батька.

Адже, до прикладу, утримання усіх трьох дітей у рівних частках, тобто, по 1/6 на кожну дитину, складе половину усього доходу позивача.

Тому суд вважає, що у цій справі належно доведено наявність визначених ч.1 ст. 192 СК обох одночасно підстав, які дають змогу задовольнити цей позов і зменшити розмір аліментів з до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача.

Зменшення розміру аліментів за обставин, що встановлені у цій справі, на думку суду, є розумним і не суперечить нормам матеріального права, а також становитиме собою справедливий баланс між правами позивача та захистом прав і інтересів його неповнолітніх дітей.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні рішення

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину,стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тим самим, позивач не є звільненим від сплати судового збору за подання позову про зменшення розміру аліментів.

Проте, він не сплатив його при зверненні із позовом, а суд не додивився при відкритті провадження.

Однак, задоволення позову все одно призводить до стягнення із відповідача судового збору, але у даному випадку не на користь позивача, а на користь держави.

Так як позов був поданий у 2025 році, то із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259,263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року з до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , у зв`язку із чим стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до безпосередньо Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 .

Суддя Ірина Явіца