Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №461/2172/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/2172/26

1-кп/461/419/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 року. м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, інваліда 2 групи, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судженого, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2025 за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1(один) рік, покарання не відбуте, не зняте, не погашене, вироками Галицького районного суду м. Львова від 03.12.2025, 05.01.2026, 29.01.2026, 19.02.2026 за ст. 390-1 КК України без призначення покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи ознайомленим із рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2025 у справі №461/8055/25, яке вступило в законну силу 03.11.2025, яким відносно нього встановлено тимчасові обмеження його прав щодо його сестри ОСОБА_4 , діючи умисно, порушив обмежувальний припис, а саме: 17.02.2026, 19.02.2026, 23.02.2026 та 03.03.2026 перебував та наближався на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , 17.02.2026 о 20:45 год., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2025 у справі №461/8055/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, порушив обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання постраждалої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_4 , після чого перебував у зазначені квартирі. Окрім того, ОСОБА_3 , продовжуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , 19.02.2026 о 10:38 год., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2025 у справі №461/8055/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду продовжив порушувати обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання постраждалої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_4 , після чого перебував у зазначені квартирі. Окрім того, ОСОБА_3 , продовжуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , 23.02.2026 о 23:10 год., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2025 у справі №461/8055/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду продовжив порушувати обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання постраждалої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_4 , після чого перебував у зазначені квартирі. Окрім того, ОСОБА_3 , продовжуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по 5 забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч,4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , 03.03.2026 о 22:30 год., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2025 у справі №461/8055/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду продовжив порушувати обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання постраждалої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_4 , після чого перебував у зазначені квартирі.

Обвинувачений визнає свою винуватість повністю, згідний і не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, тому суд, на підставі ч.2 ст. 382 КПК України, розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження.

На підставі повного визнання своєї винуватості обвинуваченим та встановлених органом досудового розслідування обставин, об`єктивність та повнота яких обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорюється, суд вважає повністю доведеними факт скоєння та винність обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст. 390-1 КК України, оскільки він своїми діями умисно не виконував обмежувальний припис, який застосований до нього судом.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення, щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні проступку визнав повністю, щиро розкаявся, раніше неодноразово судженого, а також посередню характеристику, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує наступне.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд враховує положення ч. 1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Отже, суд виходить з того, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

За вчинення кримінального проступку за ст. 390-1 КК України передбачене покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Згідно ч.1-4 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

На момент розгляду обвинувального акту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку. Крім того, ОСОБА_3 є інвалідом II групи.

Відтак, в силу положень ч. 3 ст. 61 КК України, до ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі не може бути застосовано.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Судом з наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження, зокрема тих які характеризують особу ОСОБА_3 , встановлено наступне.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2025 у справі №461/9205/25 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України та йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Окрім цього, вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.12.2025 у справі № 461/9988/25 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 України.

Також, вироком Галицького районного суду м. Львова від 05.01.2026 у справі № 461/20/26 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 України.

Крім того, ОСОБА_3 вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2026 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України.

Крім цього ОСОБА_3 вироком Галицького районного суду м. Львова від 19.02.2026 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України.

19.02.2026, тобто під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_3 повторно вчинив наведене кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України.

Отже, в силу наведених положень ч. 5 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 не може бути призначене.

Інших (альтернативних) видів покарання, окрім обмеження волі та пробаційного нагляду, у санкції ст. 390-1 КК України немає.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані.

Враховуючи наведене, законних підстав для призначення ОСОБА_3 покарання за ст. 390-1 КК України у цій справі не встановлено. Крім того, відсутні правові підстави для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України, тобто призначення покарання за сукупністю вироків.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу слід залишити необраним.

Речові докази, згідно з вимогами ст. 100 КПК України, джерела інформації слід залишити при матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити необраним.

Речові докази:

-два DVD-R диски марки «MEDIA» 4.7. GB, 16 X, 120 min із наявним відеофайлом - залишити при матеріалах справи.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою у цей же строк, з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1 .