Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №243/9284/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/401/2026

Номер справи 243/9284/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024050010005398 від 28.06.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, радіотелефоніста-лінійного наглядача 3 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 165 від 12 червня 2023 року солдата ОСОБА_5 призначеного на посаду радіотелефоніста-лінійного наглядача 3 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , який справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконувала завдання за призначенням на території Донецької області.

19.10.2023 солдат ОСОБА_5 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити військову частину.

Так, 19.10.2023, у невстановлений в ході розгляду час, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді радіотелефоніста-лінійного наглядача 3 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, 19.10.2023 з метою ухилитися від військової служби, не з`явився із лікувального закладу – ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), розташованого у АДРЕСА_1 , до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, доки 02.10.2025, в порядку ст.208 КПК України, був затриманий посадовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську у м. Дніпро Дніпропетровської області.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та суду пояснив, що 19 жовтня 2023 року, він не з`явився із лікувального закладу, розташованого у місті Дніпро, до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, доки 02 жовтня 2025 року був затриманий співробітниками Державного бюро розслідувань. Зазначив, що лікувався через гостру алкогольну інтоксикацію. Просив суворо не карати.

Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджено, що 28.06.2024 внесено відомості до ЄДРДР №62024050010005398 про те, що 09.10.2023 радіотелефоніст-лінійний наглядач 3 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ ЗСУ, солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, не прибув з лікарняного до місця несення служби у район АДРЕСА_2 та до теперішнього часу його місцезнаходження невідоме.

10.02.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 направлено директору ТУ ДБР розташованого у м. Краматорськ, повідомлення про діяння військовослужбовця ОСОБА_5 , в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення – самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану.

Згідно з матеріалами службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді радіотелефоніста-лінійного наглядача 3 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, не бажаючи виконувати покладені на нього обов`язки, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах особливого періоду та воєнного стану, самовільно, свідомо без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , залишив військову частину, та проводив час на власний розсуд за межами підрозділу.

Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів, а саме покази свідків, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Одночасно у судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно погоджується на відмову у дослідженні зазначених доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд роз`яснив обвинуваченому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він, його захисник і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення злочину, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення, відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто нез`явлення з лікувального закладу на службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями), суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов`язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані щодо винної особи та обставини справи, які обтяжують або пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується з негативного боку, враховує конкретні обставини правопорушення.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_5 відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.4 ст. 408 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання з 02 жовтня 2025 року до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Цивільний позов по справі не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 02 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 у виді тримання під вартою - залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_1