Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №567/1199/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/1199/25

Провадження № 22-ц/4815/678/26

Головуючий у Острозькому районному суді

Рівненської області: суддя Назарук В.А.

Рішення суду першої інстанції

(скорочений текст) проголошено:

о 14 год. 18 хв. 16 грудня 2025 року

у м. Острог Рівненської області

Повний текст рішення складено: 26 грудня 2025 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року в суд звернувся керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення 40 888, 09 гривень безпідставно збережених коштів.

Мотивуючи вимоги, прокурором вказувалося, що 26 березня 2004 року відповідач набув право власності на будівлю столярного цеху з підсобними приміщеннями, яка розміщена по АДРЕСА_1 . Ця будівля розміщена на земельній ділянці комунальної власності Острозької міської ради площею 0,1 га з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 і протягом 2024-2025 років ОСОБА_1 не сплачено 40 888,09 гривень орендної плати за користування земельною ділянкою.

Звертав увагу, що Острозька міська рада як власник земельної ділянки заінтересована спірних коштів з метою їх подальшого використання на потреби територіальної громади. Будучи обізнаним про необхідність захисту інтересів держави і маючи відповідні повноваження для їх захисту, позивач не вжив жодних заходів для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. Тому цією бездіяльністю порушуються інтереси держави, адже захист своїх інтересів не здійснюється органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що тягне за собою можливість захисту таких інтересів держави прокурором на підставі ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у виді орендної плати, які мав сплатити за користування нею і зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Острозької міської ради Рівненської області безпідставно збережені кошти у розмірі 40 888, 09 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 2 422, 40 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і відмовити у позові повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про помилковість висновку суду щодо виникнення у ОСОБА_1 обов`язку оформити і зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку у АДРЕСА_1 , Острозької територіальної громади. При цьому зауважувалося на правилах ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України, адже при набутті права власності на об`єкт нерухомого майна до власника переходить одночасно і право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розташований, в обсязі і на умовах, встановлених для відчужувача такого об`єкта.

Отже, він користується спірною земельною ділянкою на законних підставах, тому що у 2004 році придбав у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" нерухомий об`єкт, який розміщено на цій ділянці. При цьому право власності виникло відповідно до рішення Острозького районного суду від 05 серпня 2003 року у справі №2-388, за яким на його користь було відчужено столярний цех і підсобні приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" у с. Розваж по вулиці Шевченка, 40, Острозького району.

Зауважує, що будь-якої підприємницької чи іншої господарської діяльності за цією адресою він не здійснює.

На виконання рішення Острозької міської ради від 26 травня 2023 року №1065 заявник розробив землевпорядну документацію, неодноразово звертався у Острозьку міську раду з пропозицією укласти договір, з метою організації та пришвидшення процедури передачі землі в оренду, проте його наміри було відхилено. Вважає, що запропонований органом місцевого самоврядування розмір орендної плати за землю у 12% не відповідає попереднім обопільним домовленостям у 3%, а також не враховано його матеріальний стан і соціальний статус – він є пенсіонером.

Не погоджувався і зі строком оренди ділянки – 49 років, а також правом орендодавця в односторонньому порядку збільшувати розмір орендної плати і накладати штраф у розмірі 100% вартості орендної плати.

Тому висновок суду про реалізацію права користування земельною ділянкою комунальної власності винятково через право оренди вважає хибним.

Неправильним є і висновок суду щодо відсутності правових підстав для несплати орендної плати за землю, оскільки суперечить пунктам 288.1, 288.5, підпункту 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі – ПК України). При цьому за відсутності самого договору оренди земельної ділянки відсутніми є і підстави для сплати орендної плати за землю. До того ж визначений судом розмір суми річної орендної плати є максимально можливим, що є несправедливим та необ`єктивним, зважаючи на майновий стан відповідача та його соціальний статус.

Вважає, що прийнятною платою була би плата у такому розмірі: за час із 01.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 7 000, 96 гривень; за час із 01.01.2025 по 31.12.2025 у сумі 7 837, 92 гривні, а всього – 14 838, 88 гривень.

На думку заявника, хибним є застосування судом до спірних відносин висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №646/473/19.

Хибним вважав і участь прокурора у справі, що суперечать Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 2, 10, 185 ЦПК України, адже можливість здійснювати прокурором представництво інтересів держави у суді пов`язані з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя). Такого ж самого висновку дійшов і Конституційний Суду України у своєму Рішенні №6-р(ІІ)/2025 від 03 грудня 2025 року.

Оскільки не надано доказів, які б підтверджували відсутність органу державної влади чи місцевого самоврядування або іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що є обставиною, яка підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, тому участь прокурора в інтересах держави в особі Острозької міської ради є незаконною і безпідставною.

У поданому відзиві прокурор, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності, рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 05 серпня 2003 року, яке набрало законної сили, та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №7 від 12.03.2004 підтверджено, що за ОСОБА_1 з 26 березня 2004 року зареєстровано право власності на будівлю столярного цеху з підсобними приміщеннями, яка розміщена по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 5068520).

Належна відповідачу на праві власності будівля столярного цеху розташована на земельній ділянці комунальної власності Острозької міської ради Рівненської області площею 0,1 га з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200.

Рішенням сесії Острозької міської ради №925 від 24.02.2023 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ, організацій про вилучення та надання земельних ділянок в Острозькій міській територіальній громаді» (зі змінами, внесеними рішенням сесії Острозької міської ради № 966 від 31.03.2023 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ, організацій про вилучення та надання земельних ділянок в Острозькій міській територіальній громаді») Кошевському В.Р. дозволено виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням сесії Острозької міської ради №1065 від 26.05.2023 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ, організацій про вилучення та надання земельних ділянок в Острозькій міській територіальній громаді» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 в оренду строком на 49 років площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Підпунктами "б", "в" п. 15.5 цього рішення передано вказану земельну ділянку в оренду відповідачу строком на 49 років, встановлено орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400319002023 від 27 квітня 2023 року вбачається, що на підставі проекту землеустрою від 13 березня 2023 року щодо відведення земельних ділянок 27 квітня 2023 року внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5624287000:04:003:0200, місце розташування по АДРЕСА_1 (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

Встановлено, і ця обставина учасниками справи не заперечується, що за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстровано речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна.

З листа Острозької міської ради № вих-2606/01-17-25 від 30.05.2025 видно, відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 без правовстановлюючих документів, а договори оренди чи купівлі-продажу цієї ділянки органом місцевого самоврядування з ним не укладались.

Протягом 2024-2025 років ОСОБА_1 не здійснював оплати орендних платежів, земельного податку, відшкодування за користування спірною земельною ділянкою.

Актом від 29 травня 2025 року обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 площею 0,1 га по АДРЕСА_1 громади стверджується, що відповідач користується цією земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому об`єкт нерухомого майна - будівля столярного цеху з підсобними приміщеннями.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи і встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав прокурор, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Острозької міської ради 40 888, 09 гривень безпідставно збережених коштів.

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 377 ЦК України. Зазначеною нормою закону передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, крім багатоквартирного, іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Отже, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим за правилами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на це, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення і реєстрації права на земельну ділянку відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Тому володіння ОСОБА_1 належною йому на праві власності будівлею столярного цеху з підсобними приміщеннями, яка розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , свідчить про фактичне використання ним земельної ділянки, на якій розміщене це приміщення.

При цьому з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Норма статті 206 ЗК України передбачає, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата» за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Тобто єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (пункт 14.1 ст. 14 ПК України).

За правилами глави 15, статей 120, 125 ЗК України та ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі №925/230/17.

Відповідно до ст.ст. 83, 152 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 площею 0,1 га є Острозька міська рада, тобто зазначена земельна ділянка належить до майна комунальної власності.

Згідно зі ст.ст. 1212-1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Отже, ОСОБА_1 зберіг у себе майно (грошові кошти) у виді орендної плати, що повинна бути сплачена за користування земельною ділянкою. Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком володіння і користування ним чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації і в результаті чого відбулося збереження (заощадження) ним належних до сплати за таке користування коштів.

Тому збереження (заощадження) ОСОБА_1 грошових коштів у виді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Острозькою міською радою.

Такі твердження суду попередньої інстанції повністю відповідають та узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №646/473/19.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів також бере до уваги, що Острозька міська рада є єдиним власником спірної земельної ділянки, а, отже, орган місцевого самоврядування має законні повноваження на захист свого цивільного права щодо ділянки у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до Положення про порядок встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Острозької міської територіальної громади, затвердженого рішенням сесії Острозької міської ради №1348 від 24.11.2023 (зі змінами, внесеними рішеннями сесії Острозької міської ради №1510 від 29.03.2024, №1921 від 29.11.2024), у 2024-2025 роках встановлено ставку орендної плати для фізичних осіб за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею до 1 га у розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видно, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 станом на 2024 рік становить 233 365,33 гривень, а станом на 2025 рік – 261 263,89 гривень.

Тому розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 площею 0,1 га становить:

- за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 суму у 28 003,84 гривень (233365,33 гривень х 12%:100);

- за період з 01.01.2025 до 30.05.2025 суму у 12 884,25 гривень (261263,89 гривень х 12%:100) :365 днів х 150 днів).

Отже, сумарний розмір недоотриманого Острозькою міською радою доходу за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5624287000:04:003:0200 за період з 01 січня 2024 року по 30 травня 2025 року складає 40 888,09 гривень, які ОСОБА_1 зберіг у виді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність судового звернення керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради, то цим обставинам суд попередньої інстанції уже дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд.

Так, норма статті 1311 Конституції України визначає, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При вирішенні справи суд правильно урахував, що використання земель без правовстановлюючих документів та безоплатно не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 13 Конституції України свідчить, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 ПК України), відповідно до вимог ст. 10 ПК України, ч.1 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду бюджетів міст, сільських, селищних бюджетів, у зв`язку з чим, кошти за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Острозької міської ради.

Оскільки на земельній ділянці розміщене майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 , Острозька міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися цією земельною ділянкою з метою отримання доходу у виді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Отже, територіальна громада в особі Острозької міської ради є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся до суду в її інтересах.

Згідно із ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тому відсутність звернення Острозької міської ради до суду за захистом цивільних прав міської територіальної громади вказує про неналежне виконання нею своїх повноважень та нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, адже призводить до ненадходження в бюджет визначених земельним та податковим законодавством грошових коштів. Тому, як наслідок, виникає недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення відповідного позову в інтересах держави.

Оскільки необгрунтованими є покликання ОСОБА_1 на помилковість застосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №646/473/19, тому колегією суддів вони відхиляються.

Не заслуговують на увагу і твердження автора апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне вирішення цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції і покликання заявника про неправильне застосування норм матеріального права.

В решті доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону, а тому з ними погодитися не можна.

Щодо заяви ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, то вона до задоволення не підлягає.

Так, згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки розгляд справи проводиться у письмовому провадженні, тобто без судового засідання, тому об`єктивної необхідності застосовувати для участі ОСОБА_1 відеоконференцію поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не вбачається.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків