Додаткове рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №532/2241/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2241/24 Номер провадження 22-з/814/69/26 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя:Триголов В.М..

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 травня 2025 року У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», представник позивача – Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Харук Ольга Сергіївна, про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» – задоволено.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 травня 2025 року – скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором 630166904 від 06.05.2021, у розмірі 51 840,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 6 056 грн.

27 лютого 2026 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» про ухвалення додаткового рішення. Позивач просить ухвали додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 12 000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Дана заява обґрунтована тим, позивачем у апеляційній скарзі ставилося питання про здійснення розподілу витрат , понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з підтвердженням направлення іншим учасникам справи, проте вказане питання не було вирішене при винесенні постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Тараненком А.І., представником ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» , разом із апеляційною скаргою заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 12 000 грн, на користь позивача, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу вмотивована тим, що в матеріалах справи наявні копії довіреностей, що уповноважують Тараненка А.І. здійснювати представництво інтересів ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Так, 26.08.2024 року між Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №№26/08/24-02. Згідно Акту від 26.08.2024 адвокатом надані слідуючі послуги : складання позовної заяви ; вивчення матеріалів справи; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви – на загальну суму 6 000 грн. Згідно Акту від 09.06.2025 адвокатом надані слідуючі послуги: підготовка апеляційної скарги – на загальну суму 6 000 грн. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в суді першої та апеляційної інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява , апеляційна скарга; всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 95 ЦПК України.

Колегія суддів, дослідивши заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про необхідність часткового задоволення зазначеної заяви з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №903/390/18, від 21 січня 2020 року у справі №916/2982/16, від 07 липня 2020 року у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До ухвалення Полтавським апеляційним судом постанови від 09 лютого 2026 року, позивач у апеляційній скарзі вказав, що ним понесено судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції просив стягнути з відповідача 6000,0 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу за участь у розгляді справи апеляційним судом та 6 000 грн за розгляд справи судом першої інстанції, тобто заявником дотримано вимоги п. 2 ч. 8 статті 141 ЦПК України щодо подання відповідної заяви.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні правові висновки викладено в пунктах 6.1 і 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

Від представника ОСОБА_1 , адвоката Харчук О.С. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому представник відповідача просить відмовити у повному обсязі у стягненні витрат на правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

У пунктах 3.45, 3.46 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19 викладено такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта".

Водночас у пунктах 127-134, 141-144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі №922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону №5076-VI у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Так, враховуючи положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат, зважаючи на незначну складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, розгляду апеляційної скарги без повідомлення учасників справи, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», про ухвалення додаткового рішення, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А. Лобов