Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №552/1753/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1753/25 Номер провадження 22-ц/814/1977/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Бахмата Олександра Ігоровича

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року, ухвалене суддею Яковенко Н. Д., повний текст рішення складений – 24 грудня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -

В С Т А Н О В И В:

07.03.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову (07.03.2025) і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.2023 сторони зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з фактично кардинально різними характерними рисами та моральними принципами сторін 10.02.2025 шлюб було розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави (справа №554/682/25). 14.08.2024 Київський районний суд м. Полтави (справа №552/3390/24) стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи стягнення з 27.05.2024. Станом на зараз дитині лише 1 рік та 1 місяць, але ОСОБА_2 змушена працювати на 0,25 ставки посадового окладу, що підтверджується довідкою ТОВ «Профеколог» від 04.03.2025 №21/02-001. Довідкою підтверджено, що після перебування у відпустці по вагітності та пологах, ОСОБА_2 приступила до роботи на підприємстві, починаючи з 10.04.2024, працюючи повний робочий день, але починаю з 01.02.2025 на прохання позивача, вона була переведена на 0,25 ставки посадового окладу, адже мала приділяти значно більше уваги своїй новонародженій дитині. Розмір заробітної плати наразі складає 2 000 грн, але позивач змушена працювати за ці кошти, так як вони не є зайвими для неї з дитиною. Аліментів, які позивач отримує на утримання дитини, не завжди вистачає, адже: дитина щоденно потребує якісного харчування, вітамінів, інколи медикаментів, кожної пори року новий одяг; ОСОБА_2 вимушена турбуватися не тільки про дитину, а й сплачувати комунальні послуги та інші необхідні витрати. Вже з самого раннього віку позивач турбується про розвиток та більш міцне здоров`я дитини. ФОП ОСОБА_4 27.02.2025 видана довідка, якою підтверджується, що дитина відвідує розвиваючі заняття, і за кожний візит позивач сплачує 250 грн. 21.02.2025 ЛДЦ «Медичний центр «Мій лікар» видано консультаційний висновок спеціаліста, виписка з амбулаторної карти, якими підтверджується, що дитина, починаючи з 27.02.2024 та станом на сьогоднішній день, перебуває під наглядом педіатра. Дитині встановлено діагноз – вроджена пласка стопа; реактивна спленомегалія. Дитина потребує динамічного спостереження та лікування в ортопеда-травматолога, дообстеження та динамічного спостереження педіатра, гематолога.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 07.03.2025.

Судові витрати за розгляд справи судом віднесено за рахунок держави.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на час вирішення справи відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, до жовтня 2025 проходив військову службу, мав стабільний заробіток. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено ту обставину, що взагалі він не має можливості надавати утримання дружині до досягнення дитиною трьох років. Суд першої інстанції, враховуючи стан здоров`я відповідача, його матеріальний стан та наявність інших аліментних зобов`язань, визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача утримання у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років тобто суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення утримання до досягнення дитиною трьох років підлягають частковому задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Бахмат О.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 був мобілізований до лав ЗСУ 01.07.2022, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . 13.10.2024 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії рф проти України, ОСОБА_1 одержав мінновибухову травму: вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки та дефектом м`яких тканин; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, правого передпліччя. Відповідно до довідки ВЛК від 19.12.2024, травма отримана ОСОБА_1 , згідно Класифікатору розподілу травм, відноситься до тяжких. Відповідно до доданих до позовної заяви медичних документів, позивачу встановлений діагноз: ампутаційна кукса правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки внаслідок вогнепального поранення; набута деформація щиколотки, стопи лівої кінцівки. Таким чином, внаслідок поранення позивач втратив значну частину нижньої правої кінцівки, а також непоправна деформація лівої кінцівки, через що відповідач фактично втратив можливість самостійно (без допоміжних засобів) пересуватися. 13.10.2025 відповідно до наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади №237-РС (по особовому складу), молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону, було звільнено з військової служби у відставку на підставі п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме за підпунктом «б» (за станом здоров`я). 11.08.2025 було проведено огляд ОСОБА_1 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якого останньому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Таким чином, на даний момент відповідач є непрацездатною особою, отримує соціальну допомогу та фактично не має можливості працювати у зв`язку із станом здоров`я. Крім цього, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2025 у справі №552/1072/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у цивільній справі №552/3390/24, з частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили 18.11.2025. Також, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2025 у справі №552/1070/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у цивільній справі №552/2883/17, з частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили 06.10.2025. Відтак, відповідач має зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дітей, станом на день подання апеляційної скарги, у розмірі 1/3 частини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 11.01.2023 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8).

Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7)

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.02.2025 у справі №554/682/25 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти, щомісячно, на її утримання до досягнення їх спільним сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку, у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) (а.с. 52).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у справі №552/3390/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення повноліття (а.с. 20-21).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2025 у справі №552/1070/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у цивільній справі №552/2883/17, з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини (а.с. 73-76).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2025 у справі №552/1072/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у цивільній справі №552/3390/24, з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини (а.с. 77-80).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є позивач ОСОБА_2 , то остання має право на утримання від відповідача у порядку, визначеному частинами 2-4 ст. 84 СК України.

У добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу позивачу, з якою проживає дитина, не надає.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до ст.ст. 141, 155, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Частинами 2-4 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Норми ст. 84 СК України передбачають право на утримання дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.

При визначенні розміру утримання на користь дружини, з якою проживає дитина, судом враховується та обставина, що розмір утримання має бути необхідним та достатнім.

Відповідно до норм ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову (07.03.2025) і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За приписами ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.

Відповідно достатті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейне законодавство України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

Згідно із статтею 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №712/4702/19, право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 27.05.2020 у справі №712/4702/19 (провадження №61-929св20).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано 11.01.2023, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 (а.с. 8), який розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.02.2025 у справі №554/682/25.

Батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_4 , зареєстрованого та виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції 24.01.2024 (а.с. 7).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у справі №552/2883/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти, щомісячно, на її утримання до досягнення їх спільним сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку, у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) (а.с. 52).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у справі №552/3390/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення повноліття (а.с. 20-21).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2025 у справі №552/1070/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2017 у цивільній справі №552/2883/17, з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини (а.с. 73-76).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2025 у справі №552/1072/25 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2024 у цивільній справі №552/3390/24, з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини (а.с. 77-80).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 як батько дитини, яка не досягнула трьох років, не довів ту обставину, що не має можливості надавати утримання позивачу до досягнення дитиною трьох років, тому суд першої інстанції, враховуючи стан здоров`я відповідача та його матеріальний стан, наявність інших аліментних зобов`язань, вимоги ст. 84 СК України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, тобто слід стягувати з відповідача ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, щомісячно, і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має можливості сплачувати аліменти на утримання позивача у даній справі у розмірі, визначеному судом, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи, апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бахмата Олександра Ігоровича - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов