Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №526/4183/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/4183/24 Номер провадження 22-ц/814/1286/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Чумак О.В., Триголова В.М.

розглянув в порядку письмового провадження у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Киричка С.А., повний текст рішення складено 05.11.2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати).

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року позивач звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з вказаним позовом, у якому просив стягнути з ТОВ «Агро-Край» на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320486900:00:005:0019 за 2022 рік у розмірі 7983,16 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначав, що є власником земельної ділянки площею 1,632 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5320486900:00:005:0019, яка знаходиться на на території Гадяцької ОТГ до об`єднання (Сарівської сільської ради) Миргородського (до об`єднання Гадяцького) району Полтавської області

Вказував, що 17 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Край» з врахуванням додаткових угод до договору оренди було укладено договір оренди земельної ділянки.

Зазначав, що орендарем за 2022 рік не виплачена орендна плата орендодавцю відповідно до умов договору оренди землі.

Просив суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2022 рік, 3% річних, інфляційних втрат, пені у загальному розмірі 7983,16 грн, з них 6426,45 грн. - орендна плата, 358,12 грн. – 3% річних, 762,88 грн. – інфляційні втрати, 435,71 грн. пеня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» (код ЄДРПОУ 41103827) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по орендній плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320486900:00:005:0019) за 2022 рік, 3% річних, інфляційні втрати, пені у загальному розмірі 7665,93 грн, з них 5355,38 грн орендна плата, 443,69 грн 3% річних, 1327,06 грн інфляційні втрати, 539,78 грн пеня.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1005,30 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4150 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями ТОВ «Агро-Край» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просило змінити рішення суду по суті спору в частині розміру правничих витрат, зменшивши його із 4150,00 грн. до 3000,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду обгрунтовано тим, що розмір адвокатських витрат в сумі 4150,00 грн. є неспівмірним наданому об`єму адвокатських послуг у справі, яка є малозначною.

Від представника позивача - адвоката Рой І.В. надійшов відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Вважає, що суд ураховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати за власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Рішення суду в частині стягнення орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не переглядається.

Щодо правомірності рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Рой І.В. на підставі договору про надання адвокатських послуг №б/н від 04.11.2024, із урахуванням додаткової угоди №1, сторони погодили наступне: клієнт доручає адвокату здійснити представництво інтересів клієнта в Гадяцькому районному суді щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Агро-Край», у тому числі зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі (кадастровий номер 5320486900:00:005:0019); клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.

04.11.2024 між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В. складено Акт виконаних робіт №1 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 04.11.2024, яким визначено перелік наданих юридичних послуг: 1) консультація (04.11.2024) 500,00 грн; 2) складання та направлення адвокатського запиту 1000,00 грн.; 3) складання та подання позовної заяви 2500,00 грн.; 4) складання та подання клопотання про витребування доказів 1000,00 грн. Всього до сплати 5000,00 грн.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 5 000,00 грн, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто в сумі 4150 грн.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується із огляду на таке.

Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, колегія суддів враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що з позовною заявою представник позивача адвокат Рой І.В. звернулася до суду 08.11.2024 року.

Згідно розписки начальник юридичного відділу ТОВ «Агро-Край» Гузій С.Н. отримав копію ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року про відкриття провадження у справі. Зазначеною ухвалою відповідачу надано строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а саме 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Відзив з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн надійшов до суду першої інстанції лише 02.12.2024. Клопотання про поновлення строку відповідачем заявлено не було.

З огляду на викладене судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги клопотання відповідача стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Батрак Мирослави Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.О. Панченко

Судді О.В. Чумак

В.М. Триголов