Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №296/12495/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/12495/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/68/26

Категорія ч.3 ст.389 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №296/12495/25 в межах кримінального провадження №12025065640000329 від 13.10.2025 за апеляційною скаргою (з доповненнями) прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 04.11.2025 стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Корольовського районного м. Житомира від 01.08.2024 за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.;

- вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.3 ст.389 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.ст.75, 76 ч.1 КК України, звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі, термін випробування встановлено на 3 роки. Зобов`язати засудженого: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2024, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн та вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст. 09 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, виконувати окремо.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_8 судом були покладені такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У подальшому, 10.04.2025 до Корольовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області надійшов зазначений вище вирок на виконання та на підставі п. 2 глави 1 Розділу IV «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5, цього ж дня ОСОБА_8 , поставлено на облік і на нього заведено особову справу.

Працівниками Корольовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області 23.06.2025 ОСОБА_8 письмово ознайомлено із порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідками його невиконання згідно ст.49-3 КВК України, попереджено про кримінальну відповідальність за ч.3 ст.389 КК України за ухилення від відбування у виді пробаційного нагляду, а також встановлено дні явки на реєстрацію до органу пробації: перший, другий, третій та четвертий вівторки кожного місяця.

Проте, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи реальну можливість виконувати визначені йому судом обов`язки, допустив порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а саме: не прибув на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації у визначений для реєстрації дні, а саме: 24.06.2025, 01.07.2025, 08.07.2025.

15.07.2025 на підставі ч.1 ст.49-3 КВК України до ОСОБА_8 за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, працівниками Корольовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області застосовано застереження у вигляді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.389 КК України, однак, засуджений ОСОБА_8 , не зважаючи на вказане офіційне попередження, за відсутності будь-яких прорахувань та упущень з боку представників органу з питань пробації, нехтуючи обмеженнями прав і свобод, визначених законом і встановлених вироком суду, знову допустив порушення умов та порядку відбування покарання, не з`явився в дні реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації 22.07.2025, 05.08.2025, 12.08.2025, 19.08.2025, 26.08.2025, 02.09.2025, 09.09.2025, 16.09.2025, 23.09.2025, 07.10.2025, 14.10.2025.

Таким чином, станом на 30.10.2025, достовірно знаючи про призначене йому вироком суду покарання, будучи в задовільному стані здоров`я, ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, попередженим про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення обов`язків, покладених на нього судом, умисно не виконував встановлені обов`язки, порушуючи порядок та умови відбування покарання без поважних на те причин, не з`являвся 24.06.2025, 01.07.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, 05.08.2025, 12.08.2025, 19.08.2025, 26.08.2025, 02.09.2025, 09.09.2025, 16.09.2025, 23.09.2025, 07.10.2025, 14.10.2025, на реєстрацію до Корольовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області без поважних причин, чим ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

ОСОБА_8 30.10.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні ним кримінального правопорушення, фактичних обставин цього провадження та кваліфікації дій останнього, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 та приєднати покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2024, яке ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2025 замінено на громадські роботи на строк 240 годин та визначити остаточне покарання ОСОБА_8 у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі та з урахуванням положень ст. 72 КК України призначити остаточне покарання. В решті вирок залишити без змін.

При цьому, зазначає, що ОСОБА_8 раніше засуджений вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду. Звертає увагу, що проступок, за який ОСОБА_8 засуджено вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 04.11.2025 вчинений після постановлення попереднього вироку від 27.02.2025 і до повного відбуття покарання за цим вироком. Однак, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_8 покарання, не зважаючи на те, що він вчинив злочин після постановлення вироку і на момент ухвалення нового вироку не відбув покарання за попереднім вироком, звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ст.75 КК України, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 цього Кодексу, проте, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час ухваленням нового вироку, із застосуванням положень ст.71 КК України, суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Крім того, оскаржуваним вироком суд зазначив про самостійне виконання вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2024, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.296 КК України до штрафу 17000 грн. Разом з цим, ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.12.2025 замінено ОСОБА_8 несплачену суму штрафу у розмірі 17 000 грн. покаранням у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, позицію обвинуваченого та його захисника, які просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга (з доповненнями) прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.3 ст.389 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються. Судовий розгляд провадження відбувся в порядку ст.302 КПК України.

При цьому, у відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.

Як вважає апеляційний суд, викладені прокурором доводи про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з приписами ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, відповідно до матеріалів провадження №296/12495/25, в попередньому, ОСОБА_8 засуджено вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду

В свою чергу, оскаржуваним вироком, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та призначено покарання у виді 2-х років обмеження волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено останнього від відбування покарання у виді обмеження волі, з випробувальним терміном 3-и роки, з покладанням відповідних зобов`язань.

При цьому, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.389 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_8 після постановлення вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України, але до повного відбуття ним покарання за цим вироком.

В такому випадку, як слушно зазначає прокурор, оскільки за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, при постановленні нового вироку із застосуванням положень ст.71 КК суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_8 вчинив нове кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.3 ст.389 КК України, до відбуття покарання за попереднім вироком (вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025), звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі ст.75 КК є неприпустимим, не відповідним вимогам кримінального Закону.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням нового.

В даному випадку, апеляційний суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_8 та попередженню вчинення нових злочинів, за ч.3 ст.389 КК України, буде покарання у виді 2-х років обмеження волі, з його реальним відбуттям.

Саме цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

В свою чергу, як встановлено в суді апеляційної інстанції, в попередньому ОСОБА_8 засуджено вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2024 за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

В подальшому, в зв`язку із несплатою ОСОБА_8 вище зазначеного штрафу у передбачений законом строк, ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.12.2025 було задоволено подання Корольовського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області та замінено ОСОБА_8 несплачену суму штрафу у розмірі 17 000 грн. покаранням у виді громадських робіт на строк 240 годин, що підлягає відповідному врахуванню при призначенні покарання останньому.

З огляду на зазначене, апеляційний суд призначає остаточне покарання ОСОБА_8 на підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, шляхом часткового складання покарання за сукупністю вироків, з урахуванням невідбутої частини покарань за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 та вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2024, зміненого ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.12.2025, відповідно до змісту апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 04.11.2025 стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.389 КК України у виді 2 –х (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, з урахуванням невідбутої частини покарань за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 27.02.2025 та вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 01.08.2024, покарання за яким змінено ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.12.2025, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання у зв`язку з виконанням вироку.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.

Судді :