Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №353/842/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/842/25

Провадження № 33/4808/298/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Микулича І.В.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Микулича І.В. на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2025 року о 23 год. 25 хв. у м. Тлумач, Івано-Франківського району Івано-Франківської області по вул. Грушевського, 54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mitsubishi i-MiEV», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», що підтверджується тестом № 4350, результат огляду становить 2,00 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Микулич І.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Тлумацького районного суду від 18.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 , хоча і перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак не був водієм транспортного засобу та не керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Звертає увагу на те, що долучений до матеріалів провадження відеозапис не доводить, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, оскільки відеозаписом зафіксовано, як він перебуває біля автомобіля разом з іншими особами.

Вважає, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідив, що матеріали справи не містять доказів того, що в автомобілі Mitsubishi I-Miev, державний номер НОМЕР_1 під час їзди 23.09.2025 знаходився ОСОБА_1 . Також матеріали справи не містять доказів того, що після зупинки автомобіля зі сторони водійських дверей виходив саме ОСОБА_1 , а навпаки на відеозаписом зафіксовано іншу особу, яка стоїть біля водійських дверей автомобіля. На відеозаписах не зафіксовано момент руху автомобіля, в салоні якого сидів ОСОБА_1 , момент його зупинки, у зв`язку з чим неможливо встановити факт керування вище вказаним транспортним засобом саме водієм ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що протокол про адміністративні правопорушення складено із порушенням норм ст. 266 КУпАП, оскільки в розділі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» не вказано, які саме ознаки алкогольного сп`яніння були встановлені у ОСОБА_1 .

Крім того, дані ознаки не були зазначені ОСОБА_1 перед проходженням огляду.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги.

Зі змісту доводів захисника адвоката Микулича І.В. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Микулич І.В. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши сторону захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Микулич І.В. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі дослідив матеріали провадження, перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, зі змісту доводів сторони захисту вбачається, що адвокат захисник Микулич І.В. не заперечує перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, однак вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку, що останній дійсно керував транспортним засобом та є суб`єктом правопорушення, яке передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №463212 від 24.09.2025 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 23.09.2025 року о 23 год. 25 хв. в м. Тлумач, вул. Грушевського, 54 він керував автомобілем марки Mitsubishi I-Mieva д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора 6810, результат позитивний 2.00 проміле, тест №4350 від 23.09.2025 року, чим порушив п. 2.9а ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Кітурою А.С. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 ..

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено щось нерозбірливим почерком.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_3 та виданий тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом НОМЕР_4 .

Зі змісту апеляційної скарги та доводів захисника адвоката Микулича І.В. вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт перебування у стані сп`яніння та повністю визнає результати огляду на стан сп`яніння, однак стверджує, що складені відносно нього адміністративні матеріали не мають достатніх доказів керування ним транспортним засобом..

Разом з тим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до результатів алкотесту приладу «Drager Alcotest 6810» № 4350 від 23.09.2025 року, з якого вбачається наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 – 2,00 проміле. (а.с. 3).

Згідно даних направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовився. (а.с. 4)

Так, відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінки, що не відповідає обстановці, поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер 6810 №0078 тест 4350 та отримано позитивний результат огляду – 2,00 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчив власним підписом. (а.с. 5).

Відповідно до рапорту поліцейського СРПП ВП №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Кітури А. від 24.09.2025, вбачається, що 23.09.2025 під час здійснення нагляду за дорожнім рухом в м. Тлумач по вул. Грушевського, Тлумацької ТГ, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», ними було зупинено транспортний засіб марки «MITSUBISHI I-MIEV», н.з. НОМЕР_5 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 . Керуючись положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС/МО3 №1452/735 від 09.11.2015 в ході спілкування із водієм вищевказаного транспортного засобу, були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушена координація рухів, поведінка що не відповідає обстановці. На вимогу постанови КМУ від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водію було запропоновано в установленому законом порядку пройти огляд на місці зупинки з метою визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою сертифікованого газоаналізатору Drager "Alcotest 6810" чи проїхати в лікувальний заклад КНП «ПОК ЦПЗ», що знаходиться в м. Івано-Франківськ по вул. Медична, 15, на що ОСОБА_1 погодився. Під час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до проведеного тестування результат становить 2,00 проміле, тобто вищевказаний громадянин керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестом №4350, чим порушив п.п 2.9.а ПДР України, водію було роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора (бодікамери). Після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з результатом тестування погодився.

На вимогу п. 1 розділу Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статею 130 КУпАП» наказу МВС №1395 від 07.11.2015 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», ч.1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 від керування транспортним засобом був відсторонений.

На місці події згідно ст. 40 КУПАП проводилась відеофіксація на нагрудний портативний відеореєстратор (бодікамера) марки NC 212258 Враховуючи вищенаведене на ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 130 ч. І КУПАП (серії ЕПР1 №463212). (а.с. 10-11)

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Також до матеріалів справи долучені: ксерокопія протоколу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 8), декларація про відповідність продукції вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. (а.с. 9).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 7).

Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції на службовій машині рухаються за ТЗ марки «Mitsubishi i-MiEV», д.н.з. НОМЕР_1 та за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору вимагають його зупинитись. Однак, транспортний засіб тривалий час не зупиняється і працівники поліції змушені переслідувати вказаний автомобіль до його зупинки, яка сталася внаслідок пошкодження правого переднього колеса автомобіля. Відеозаписом зафіксовано, як до транспортного засобу підходять працівники поліції та вимагають від водія транспортного засобу надати документи щодо керування транспортним засобом (посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб) та повідомляють, що ведеться відео фіксація їхньої розмови. Водій повідомив, що не має документів поруч із собою та спочатку відмовився називати своє прізвище та ім`я, однак в подальшому повідомив, що його прізвище ОСОБА_1 та йому є повних 22 роки, що він проживає у с. Кутище. Працівник поліції висловив незадоволення тим, що водій втікав від поліції та небезпечно керував транспортним засобом (« Але, що Ви такого… дріфтуєте, газуєте, заносить Вас…» ) Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме сильний запах алкоголю з порожнини рота. Водій ОСОБА_1 пояснив, що вживав незначну кількість алкоголю,та випив пиво. ОСОБА_1 запропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, повідомили, що він може погодитися пройти такий огляд, може відмовитися, або може пройти огляд у медичному закладі. Водій погодився, повідомив, що йому відомі наслідки, які настають у разі відмови. Водій пройшов тест, результат якого виявився позитивним та склав 2.0% проміле. Після оголошення працівником поліції результату огляду та констатації факту перебування водія у стані сп`яніння, водій ОСОБА_1 покивав головою на знак згоди, що було розцінено працівником поліції як погодження із правильністю отриманого результату огляду. Водія повідомили, що його відсторонюють від керування транспортним засобом, який забирають на арешт майданчик. Далі відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції складають адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 . Згодом ОСОБА_1 ознайомили зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення, отримав тимчасовий дозвіл на керування ТЗ, та отримав копію протоколу.

Відеозаписом із камер спостереження вбачається, як на великій швидкості проїхав транспортний засіб марки Міцубісі, а за ним проїхали працівники поліції, які вимагали транспортний засіб зупинитись за допомогою проблискових маячків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.

Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 4).

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Микулича І.В. залишити без задоволення.

Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв