Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №344/18699/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/18699/25

Провадження № 33/4808/104/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 та його захисника Гедзика В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гедзика В.М. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605,6 грн. судового збору.

Згідно постанови, 17.10.2025 року о 00 год. 57 хв. у с. Хриплин по вул. Автоливмашівській, 138, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Toyota LAND CRUISER 200", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку зі згоди водія із застосуванням приладу «Alcotest Drager 6810 (0219)», результат огляду 0,44 проміле, з результатом не згідний. Огляд на стан сп`яніння також проводився у закладі охорони здоров`я, висновок №427.

В апеляційній скарзі захисник Гедзик В.М. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що було порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду і погодився на всі запропоновані дії поліції, підписував документи та, не погодившись з результатом приладу «Drager», наполіг на медичному огляді у закладі охорони здоров`я, що прямо передбачено ч.3 ст.266 КУпАП та Інструкцією. Тобто поведінка особи була спрямована на перевірку результату, а не на ухилення від огляду. Разом з тим, перед направленням до медичного закладу поліцейські не роз`яснили процедуру проведення медичного огляду та умови відбору біологічних зразків, необхідних для лабораторного дослідження. У лікарні було відібрано лише кров, а остаточні результати аналізу мали бути готові через декілька тижнів, що підтверджує відсутність негайного лабораторного підтвердження стану сп`яніння на момент складання висновку. Попри це, лікар-нарколог зробив висновок про алкогольне сп`яніння не на підставі лабораторних досліджень, а фактично на підставі повторного застосування того самого приладу «Drager» у приміщенні медичного закладу. Така процедура нівелює саму мету медичного огляду, який повинен бути незалежною перевіркою результатів поліцейського тесту. Фактично медичний огляд дублював первинний тест, а не перевіряв його. Крім того, відеозапис підтверджує, що водій виконав усі клінічні тести без порушень координації, а його поведінка не свідчила про сп`яніння. Таким чином, висновок лікаря не базувався на сукупності медичних даних, а лише на технічному вимірюванні. У матеріалах справи відсутні результати лабораторного дослідження біологічних зразків, хоча Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що діагноз стану сп`яніння встановлюється на підставі поєднання показників технічних засобів і лабораторної діагностики. За відсутності такого підтвердження висновок є необґрунтованим. Оскільки ч.5 ст.266 КУпАП прямо передбачає, що огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, є недійсним, всі отримані докази мають визнаватися неналежними і недопустимими. Звертає увагу, що сам медичний висновок складений на підставі акту від 26.07.2025 року, тоді як подія сталася 17.10.2025 року. Така невідповідність дат свідчить про недостовірність документа та виключає можливість покладати його в основу рішення. Апелянт також зазначає про відсутність законної причини зупинки транспортного засобу. Поліцейські не зафіксували порушення ПДР України, що ставить під сумнів правомірність усієї подальшої процедури. Практика Верховного Суду підтверджує, що незаконна зупинка робить подальші вимоги поліцейських неправомірними. Тому на переконання апелянта, вина ОСОБА_1 не була доведена поза розумним сумнівом, а тому відповідно до ст.62 Конституції України, всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №485557 від 17.10.2025 року (а.с.1); роздруківкою приладу Драгер з результатом огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу (а.с.2); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.3); свідоцтвом про повірку технічного приладу Драгер (а.с.4); направленням на огляд в медичний заклад (а.с.5); висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 (а.с.6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.11).

Суд першої інстанції належним чином дослідив наведені докази та надав їм належну оцінку, оскільки всі вони вказують на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Зі змісту відеозапису події (а.с. 11), долученого до матеріалів справи, вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що інформували ОСОБА_1 (clip0, 01 хв. 10 с.). Працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest», на що він погодився. Результат становив 0,44 ‰ (clip0, 03 хв. 20 с.). ОСОБА_1 з результатом не погодився, тому був доставлений у медичний заклад. У медичному закладі огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився лікарем-наркологом, у тому числі проводилася перевірка координації рухів, повторний огляд за допомогою приладу «Драгер» - результат 0,43/0,38 ‰, забір крові (clip 0, 24 хв. 08 с. - 31 хв. 44 с.). Результат медичного огляду підтвердив факт перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Згодом ГРХ лабораторне дослідження крові ОСОБА_1 підтвердило наявність алкоголю у концентрації достатній для адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта на порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як убачається з матеріалів справи та відеозапису (а.с.11), ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням сертифікованого технічного засобу, результат якого становив 0,44‰, після чого, не погодившись із ним, реалізував своє право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Таким чином, вимоги ч.3 ст.266 КУпАП працівниками поліції були дотримані, а поведінка водія свідчить саме про реалізацію процесуальних гарантій, а не про наявність будь-яких порушень процедури.

Доводи апеляційної скарги щодо нероз`яснення працівниками поліції порядку проведення медичного огляду та відбору біологічних зразків не впливають на допустимість отриманих доказів, оскільки чинне законодавство не ставить дійсність результатів огляду в залежність від такого роз`яснення. Крім того, з матеріалів справи не вбачається будь-яких заперечень чи зауважень з боку ОСОБА_1 під час проведення відповідних процесуальних дій.

Безпідставними є й твердження апелянта про недопустимість висновку лікаря у зв`язку з відсутністю результатів лабораторного дослідження крові на момент його складення. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, висновок про стан алкогольного сп`яніння може ґрунтуватися на сукупності даних клінічного огляду та результатів застосування технічних засобів, а вибір конкретних методів дослідження належить до дискреційних повноважень лікаря. Факт проведення огляду лікарем-наркологом, використання технічного засобу та встановлення позитивного результату, а також здійснення забору крові підтверджуються відеозаписом і письмовими доказами, що виключає сумніви у належності та допустимості такого висновку.

Посилання на те, що медичний огляд фактично дублював первинний тест, не свідчить про його недійсність, оскільки закон не забороняє використання аналогічних технічних засобів у медичному закладі. Навпаки, повторне дослідження підтвердило попередній результат, що у своїй сукупності з іншими доказами лише підтверджує доведеність факту перебування особи у стані сп`яніння.

Посилання апелянта на відсутність клінічних ознак сп`яніння також спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом, на якому зафіксовано наявність у водія характерних ознак, про які його було повідомлено працівниками поліції.

Доводи щодо недостовірності медичного висновку через розбіжність у датах є необґрунтованими, оскільки з аналізу змісту документа вбачається, що така невідповідність носить технічний характер і є очевидною опискою, що не впливає на сутність встановлених обставин, адже у висновку чітко зазначено дату та час проведення огляду, які узгоджуються з іншими доказами у справі.

Не заслуговують на увагу й твердження про незаконність зупинки транспортного засобу. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено відеозаписом, транспортний засіб був зупинений під час комендантської години у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху, що є належною та законною підставою для зупинки.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Гедзика В.М. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт