Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №211/5675/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/313/26 Справа № 211/5675/25 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Примак Н.М.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Скоробогатька В.Ю.,

апеляційну скаргу адвоката Скоробогатька В.Ю., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 605,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року встановлено, що 15.05.2025 року о 10:19 год. в Донецькій області, м. Дружківка, вул. Якілівська, біля буд. 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані акогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810. Результат 0,45 проміле. Тест 1857. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.9а ПДР України.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Скоробогатько В.Ю. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року, оскільки копію оскарженої постанови судді 1-ї інстанції ОСОБА_1 не отримав належним чином, оскільки являється військовослужбовцем та обмежений в доступі до оргтехніки, обмежений у доступі до засобів зв`язку, що перешкоджало ОСОБА_1 своєчасно користуватися засобами комунікації та своєчасно звернутися за правовою допомогою. З врахуванням наведеного, вважає, що 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови ним пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження в справі №211/5675/25 за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що оскаржена постанова судді є необґрунтованою, суддею було допущено порушення норм КУпАП щодо процедури розгляду справи як процесуального, так і матеріального права. Суддя неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, позбавив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на справедливий суд.

Зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не встановлений.

Зауважує, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 , як водієм положень ПДР, які б давали право на законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 331009 від 15.05.2025 року причини зупинки не зазначено, не зазначено порушення положень ПДР.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він є військовослужбовцем і може бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України особою, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.

Звертає увагу суду, що текст постанови суду першої інстанції викладено дуже стисло, без зазначення всіх доказів, які є підставою для прийняття рішення щодо винуватості ОСОБА_1 поза розумними сумнівами.

В матеріалах справи відсутні дані щодо номеру боді-камери, якою фіксувалось проведення огляду водія.

Вважає, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння отримані за допомогою приладу Dragger Alcotest 6810 не можуть бути допустимим доказом у справі, оскільки отримані з порушенням правил експлуатації приладу, що є грубою помилкою з боку працівників поліції. Виходячи з того, що прилад Dragger Alcotest 6810 не має підтверджуючих документів щодо моменту випуску та початку експлуатації, відсутні дані про сертифікацію та періодичне технічне обслуговування, його показники неможливо вважати достовірними.

Оскаржена постанова не містить належного обґрунтування та мотивування застосування до ОСОБА_1 саме того стягнення, яке було на нього накладено. Суд не надав належної оцінки даним про особу ОСОБА_1 .

Зазначає, що в оскарженій постанові не роз`яснено порядок сплати штрафу.

Вважає, що вищенаведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Скоробогатько В.Ю. підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав наведених в ній.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 12 червня 2025 року. Розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з матеріалів цієї справи копію постанови суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 особисто не отримував, а його захисник Скоробогатько В.Ю. отримав постанову на свою електронну адресу 25.11.2025 року.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Скоробогатька В.Ю. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 15.05.2025 року о 10:19 год. в Донецькій області, м. Дружківка, вул. Якілівська, біля буд. 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер водій ОСОБА_1 погодився. Результат огляду на стан сп`яніння 0,45 проміле, з яким ОСОБА_1 не згодний.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №331009 від 15.05.2025 року, направленні КП «КНПМУП 13» в м. Краматорськ від 15.05.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом, з якого встановлено, що було зупинено транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , поліцейський попросив надати водія водійське посвідчення, та зауважив, що останній рухався з непристебнутим ременем безпеки. В ході розмови поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що вбачає в нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував пройти огляд у встановленому законом порядку за допомогою Dragger Alcotest 6810, на що останній погодився. Результат огляду на стан сп`яніння 0,45 - проміле, з чим водій ОСОБА_1 погодився.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 15.05.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції надав належну та повну оцінку сукупності дослідженим доказами у справі.

Апеляційні доводи захисника про те, що проведення огляду водія ОСОБА_1 несертифікованим приладом «Drager Alcotest 6810», повірка якого була прострочена, тягне недійсність такого огляду, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Так, в матеріалах цієї справи наявна роздруківка результатів вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Drager Alcotest 6810» з якої вбачається, що газоаналізатор для контрою вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Drager Alcotest6810» проходив останнє калібрування 01.08.2024 року, що відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки Розділ експлуатаційної документації.

Крім того, згідно п.5 розділу 11 Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Проте, як вбачається з доданого до справи відеозапису. Перед проходженням огляду ОСОБА_1 не вимагав надати йому сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Не згоди із результатом його огляду на стан сп`яніння не висловлював.

З огляду на викладене відсутні підстави для сумнівів у достовірності показів алкотестера за наслідками огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Доводи захисника про те, що водій ОСОБА_1 як військовослужбовець, не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд військовослужбовців має здійснюватися уповноваженою особою ВСП саме в порядку ст.266-1 КУпАП, а не працівником поліції, вважаю такими, що не ґрунтуються на приписах закону з наступних підстав:

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Відсутність в матеріалах цієї справи будь-якого фіксування повідомлення працівниками поліції Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ОСОБА_1 , який перебуває в стані з явними ознаками алкогольного сп`яніння, не є тими підставами, які свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.9а ПДР, а саме заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Так, з відеозапису вбачається, що саме працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який порушив ч.5 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортного засобу без використання ременя безпеки. З огляду на це твердження апеляційної скарги про безпідставність зупинки автомобіля та недоведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем не підтверджуються, а навпаки спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи здійснювались безперервно тому, не має підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №331009 від 15.05.2025 року, вважаю такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 вважаю необґрунтованими. Так, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівником поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Після чого працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатор «Драгер», на що ОСОБА_1 спочатку намагався вирішити питання шляхом домовленості з працівником поліції, проте йому було роз`яснено наслідки таких дій та ще раз повідомлено, що ведеться відеофіксація.

При подальшому спілкуванні з ОСОБА_1 працівником поліції було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння, а також роз`яснено положення п. 2.9а ПДР, а саме заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тож, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається, що поліцейським було дотримано встановлений порядок проведення огляду на стан сп`яніння, та дії працівників поліції відповідали вимогам, встановленим у ст. 266 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як і складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.9а ПДР.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Апеляційний суд звертає увагу на те, що застосоване до правопорушника стягнення, передбачене санкцією ч.1ст.130 КУпАП як без альтернативне. А норми КУПАП не передбачають можливості застосування стягнення більш м`якого, ніж це передбачено санкцією відповідної норми цього Кодексу. Тому в даному випадку будь-які дані про особу правопорушника не можуть вплинути на вид та розмір стягнення, що накладається суддею за ч.1ст.130 КУпАП.

Приписи ст. 283 КУпАП, яка встановлює вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, не передбачають необхідність вказівки в постанові порядку виконання стягнення у виді штрафу.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Скоробогатьку В.Ю. на апеляційне оскарження постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Скоробагатька В.Ю. подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин