Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №196/695/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/822/26 Справа № 196/695/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки керівника Слобожанської окружної прокуратури Меюса Василя Семеновича в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області

на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року про залишення позову без розгляду у складі судді Костюкова Д.Г.

у справі за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року позов керівника Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишено без розгляду, з підстав передбачених ч.13 ст.187 та п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не виконанні вимоги ухвали про залишення позову без руху від 02 липня 2025 року через ненадання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.

Не погодившись з такою ухвалою суду, виконуючий обов`язки керівника Слобожанської окружної прокуратури Меюс В.С. в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки станом на момент реалізації прокурором своїх повноважень з представництва інтересів держави в суді, позовна заява відповідала положенням ст. 177 ЦПК України, про що свідчить відкриття провадження у справі. Разом з тим, питання добросовісності чи недобросовісності набувача судом визначається виходячи із конкретних обставин справи та може бути вирішене лише після дослідження доказів, наданих сторонами, на стадії ухвалення судового рішення, а у випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування положень ч. 5 ст. 390 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Катеби О.А. в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Катеби О.А. в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та призначено справу до судового розгляду по суті.

В подальшому, ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2025 року позов керівника Слобожанської окружної прокуратури Катеби О.А. було залишено без руху для надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.

07 липня 2025 року прокурор надав до суду заяву, в якій детально обґрунтовано зазначив, що положення ч. 4 ст. 177 ЦК України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки прокурор звернувся з даним позовом з дотриманням всіх вимог діючого на той час законодавства.

Оскільки, станом на 11 серпня 2025 року позивачем не були виконанні вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, суд вважав, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі положень ч. 11, 13 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позов залишається без розгляду.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що 21 травня 2024 року керівник Слобожанської окружної прокуратури Катеба О.А. в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та в подальшому ухвалою суду від 24 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Зі змісту ухвал суду, вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним цивільним процесуальним кодексом України передбачено залишення позовної заяви без руху протягом п`яти днів з дня надходження її до суду, або після відкриття провадження не пізніше наступного дня після встановлення суддею, що позов подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог цивільного процесуального кодексу України, суддя, відкривши провадження та призначивши підготовче судове засідання на 04 липня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 02 вересня 2024 року, 01 жовтня 2024 року, 21 жовтня 2024 року, 30 жовтня 2024 року, 24 січня 2025 року та в подальшому розгляд справи по суті на 21 лютого 2025 року, 18 березня 2025 року, 11 квітня 2025 року, 19 травня 2025 року, 18 червня 2025 року, 02 липня 2025 року, та й 02 липня 2025 року постановив ухвалу про залишення позову без руху, чим порушив вимоги процесуального законодавства.

Отже, перебуваючи на стадії судового розгляду справи, в порушення вимог цивільно процесуального кодексу України, суд залишив позовну заяву без руху, а в подальшому залишив без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 ст. 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено ч. 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

У розумінні положень ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором подано до суду позов про витребування земельної ділянки із незаконного володіння шляхом її витребування на користь Царичанської селищьної об`єднаної територіальної громади в особі Царичанської селищньої ради.

Суд не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов`язок позивача подати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), і не підлягає застосуванню до позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

З огляду на системний аналіз ст. 387, 388, 390 ЦК України, добросовісним набувачем є особа, яка набула спірне майно не безоплатно, а за відплатним договором, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Крім того, слід зазначити, що питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.

Порушення порядку вчинення процесуальної дії про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі має наслідком незаконності залишення позовної заяви без розгляду.

Суд першої інстанції не врахував обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Слобожанської окружної прокуратури Меюса Василя Семеновича в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 квітня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров