Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №171/3666/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1334/26 Справа № 171/3666/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфенренції за участю:

секретаря судового засідання Примак Н.М.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності, адвоката Неклеси М.М.,

апеляційну скаргу адвоката Неклеси М.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Інгулецького районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 25.09.2025 о 19.25 год. по вул. Рекордна в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області керувала транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила п.2.5 ПДР.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Неклеса М.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року, оскільки з першою апеляційною скаргою звернувся у встановлений законом строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року його апеляційну скаргу було повернуто, оскільки не було долучено договору або його витягу щодо його повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 .

Повторно апеляційну скаргу із документами про його повноваження було подано 09.04.2026 р.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2026 рокущодо ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу апеляційного суду, що суддею не встановлено факту керування транспортним засобом, оскільки сам по собі факт перебування особи біля транспортного засобу або її пояснення без належної перевірки не є беззаперечним доказом керування. У даній справі відеозапис не містить безперервної фіксації моменту керування, зупинки саме транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та її перебування за кермом під час руху.

Окремо звертає увагу суду на те, що відеодоказ, на який посилається суд, є неповним, має ознаки монтажу або вибіркової фіксації та містить постійне переривання.

Наголошує, що суд безпідставно визнав доведеним факт відмови від проходження огляду га стан сп`яніння, оскільки матеріали справи не містять належного підтвердження того, що огляд взагалі пропонувався у встановленому законом порядку, оскільки як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , огляд не проводився а ні на місці, а ні в медичному закладі, направлення не вручалося, а відповідні дії поліцейськими не здійснювалися. Таким чином, відсутній сам факт належної пропозиції пройти огляд, що виключає можливість кваліфікації дій як «відмова від проходження огляду».

У матеріалах справи немає підтвердження роз`яснення ОСОБА_1 її прав, копія протоколу їй не вручалась, направлення на огляд не надавалось. Такі порушення вважає істотними, оскільки позбавили особу можливості реалізувати своє право на захист.

Вважає, що суд безпідставно визнав належними доказами рапорт поліцейського та протокол, не врахувавши, що такі документи не мають наперед встановленої доказової сили та підлягають критичній оцінці. Натомість суд фактично поклав їх в основу рішення без перевірки на достовірність, об`єктивність та узгодженість з іншими доказами.

Окремо звертає увагу суду на те, що відеозапис не є безперервним і відображено лише момент знаходження ОСОБА_1 у автомобілі або поряд із ним, що в свою чергу дає підстави сумніватись щодо застосування тиску на водія під час огляду.

Таким чином наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні адвокат Неклеса М.М. в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 , просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленої ОСОБА_1 про день, місце та час судового розгляду.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомленої ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 19 березня 2026 року. З матеріалів цієї справи вбачається, що вперше захисник Неклеса М.М. звернувся з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 в передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто адвокату Неклесі М.М., оскільки ним не було долучено до апеляційної скарги необхідні документи, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги.

Повторно з апеляційною скаргою адвокат Неклеса М.М. звернувся 09.04.2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 19 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 , додавши необхідні документи на підтвердження своїх повноважень в апеляційній інстанції.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Неклеси М.М. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 25.09.2025 о 19.25 год. по вул. Рекордна в м. Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області керувала транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила п.2.5 ПДР.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а її вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 464964 від 25.09.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, в якому викладені фактичні обставини вчиненого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- рапортом інспектора СРПП ВП №8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Андрія Ліпатова від 25.09.2025 року складеного відносно ОСОБА_1

- направленням до КП ПНД «ДОР» у м. Кривий Ріг, виписаного 25.09.2025 року о 19:25 год. ОСОБА_1 , в якому зазначені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатора Драгер, від проходження якого ОСОБА_1 відмовилась.

- відеозаписом, долученим до протоколу,

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 25.09.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 464964 від 25.09.2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 , спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Так, з відеозапису export k983m вбачається, що саме працівником поліції було зупинений транспортний засіб Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 . Підставою зупинки був не поданий сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим було порушено п. 9.2. б ПДР. Крім того, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечувала, що саме вона керувала вказаним транспортним засобом.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 464964 від 25.09.2025 року, вважаю необґрунтованими.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Із переглянутого відеозапису з нагрудних камер поліцейських судом встановлено, що працівник поліції у передбаченому законом порядку пропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а після відмови водія - в закладі охорони здоров`я, пояснюючи процедуру проходження огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння спростовуються даними відеофіксації згідно яких, поліцейські наголосили, що від ОСОБА_1 чути запах алкоголю. Крім того, сама ОСОБА_1 на відео зазначила, що пила пиво.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП обов`язковій відеофіксації підлягає проведення огляду на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду. Відеофіксації щодо складання протоколу, як на це вказує захисник, закон не вимагає.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Неклесі М.М. на апеляційне оскарження постанови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Неклеси М.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин