Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №215/6179/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1020/26 Справа № 215/6179/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Примак Н.М.,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

та його захисника адвоката Бражника Д.С.

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який протягом року не притягався до адміністративної відповідальності, працюючого майстром дільниці ПрАТ "ЦГЗК", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 605,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року встановлено, що 09.07.2025 о 20:59 год. в м. Кривому Розі, Тернівському районі, вул. Пляжна, біля буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LANOS, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я КП КБЛПД ДОР, відмовився. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 477469, 471838, відеореєстратор Ксіомі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року, оскільки з першою апеляційною скаргою сторона захисту звернулася у встановлений законом строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки не було долучено договору або його витягу щодо повноважень адвоката Бражніка Дениса Сергійовича на представлення інтересів ОСОБА_1 . З врахуванням наведеного, вважає, що 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови ним пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить суд постанову судді Тернівського районного суду м. Кривий Ріг від 21.08.2025 року по адміністративній справі №215/6179/25, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та прийняти нову, якою провадження в справі №215/6179/25 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не проаналізував наявні докази в справі, а висновок про доведеність його вини є необґрунтованим.

Вважає, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконним, оскільки поліцейський не надав доказів вчинення ОСОБА_1 будь якого правопорушення, а у останнього не виникало обов`язку надавати будь які реєстраційні документи на авто та посвідчення водія відповідної категорії.

Додатково зазначають, що працівники поліції під час зупинки не навели ні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив чи мав намір вчинити порушення, ні доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 порушення, натомість безпідставно, усупереч законодавства вимагали у останнього документи, та грубо проігнорували те, що останній не відмовився від пред`явлення документів, але після надання доказів. Окремо зазначають, що адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 122-5 КУпАП складено не було, так як доказів порушення не було, що підтвердили і поліцейські, тому не вважає, що вказана вимога про зупинку була взагалі законною.

Окремо звертає увагу суду, що проходження приладом «Drager» було запропоновано працівниками вже зі спливом 2х годин. Не відмовляючись від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 висунув вимогу про проходження огляду в закладі охорони здоров`я, на що отримав відмову від працівників поліції, з підстав того що з моменту зупинки минуло більше двох годин, але при цьому останні наполягали на проходження огляду на місці, що фактично є виключеним твердженням.

Вважає, що працівники поліції незаконно відмовили особі проїхати до лікарні задля проходження огляду на стан сп`яніння, однак на ці грубі порушення процесуального закону суд першої інстанції уваги не звернув.

Також звертає увагу суду на розбіжності між відеодоказом та письмовими доказами в справі. ОСОБА_1 протягом часу його затримання наполягав на направленні його для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я, що всіляко ігнорувалось поліцією, на повторну вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі йому було відмовлено у зв`язку з тим, що час на такий огляд вийшов.

Вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в такому діянні, яке ставиться йому в вину, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом, а рапорт поліцейського не є самостійним та достатнім доказом на підтвердження певних обставин так як носить інформативний характер і є службовим документом.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та його захисник адвокат Бражнік Д.С. підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, наведених в ній.

Висновки суду:

Заслухавши захисника, особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 21 серпня 2025 року. З матеріалів цієї справи вбачається, що вперше захисник Бражнік Д.С. звернувся з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу було повернуто адвокату Бражніку Д.С., оскільки ним не було долучено до апеляційної скарги необхідні документи, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги.

Повторно з апеляційною скаргою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся 13 лютого 2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 21 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_1 та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 09.07.2025 о 20:59 год. в м. Кривому Розі, Тернівському районі, по вул. Пляжна, біля буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LANOS, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я КП КБЛПД ДОР, відмовився. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 477469, 471838, відеореєстратор Ксіомі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №386754 від 10.07.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапортом працівника поліції, довідкою згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, записом відеофіксації скоєння правопорушення.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 09.07.2025 року за участю ОСОБА_2 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції надав належну та повну оцінку наданим доказам.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

З наданого відеозапису вбачається, що громадянин ОСОБА_1 протягом усього часу на відео продовжував вчиняти злісну непокору законним вимогам працівників поліції, а саме не надавав документи, не зупинився на вимогу поліції, здійснив наїзд на працівника поліції та чинив пасивний опір під час адміністративного затримання, окрім того ОСОБА_1 було повідомлено про затягування процедури огляду на стан сп`яніння (clip-4 починаючи з 00:04:45). Також, з переглянутого судом відеозапису вбачається, що не оспорюється правопорушником та його адвокатом, що працівниками поліції неодноразово після затримання ОСОБА_1 пропонувалось останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Драгер або в медичному закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 протягом тривалого часу ухилявся від відповіді, пояснюючи це тим, що йому було потрібно попити води, проконсультуватися з адвокатом (clip-4 починаючи 00:01:02).

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

На відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

На проходження медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 погодився о 23:51 год., тобто зі спливом двох годин з моменту (09.07.2025 о 20:59 год) встановлення підстав для його здійснення, визначених ч. 4 ст. 266 КУпАП, вселяко ухиляючись весь цей час під надуманими підставами від проходження такого огляду.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі.

Щодо доводів захисника стосовно неправомірності зупинки транспортного засобу, то суд зазначає, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку з можливим вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, а саме незаконне встановлення або використання спеціальних світлових чи звукових сигнальних пристроїв ("мигалок") на транспортних засобах.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Крім того, причина зупинки транспортного засобу не впливає на обов`язок проходження водієм огляду в разі виявлення ознак сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року задовольнити.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення

Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року, якою, ОСОБА_1 ,притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин