Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №196/1277/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1129/26 Справа № 196/1277/25 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Бойко Ю.О., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП постановлено закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2025 року о 18 год. 10 хв. в с-щі Царичанка по вул.Царичанській Дніпровського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку під відеофіксацію за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, після проведення огляду цифровий показник приладу містив значення 0,34%, тест №738, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР.

Також, відповідно до протоколу від 18.10.2025 серії ЕПР1 №487150, 18 жовтня 2025 року о 18 год. 10 хв. в с-щі Царичанка по вул.Царичанській Дніпровського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серія ЕНА №5313990 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП).

В апеляційній скарзі захисник Бойко Ю.О. просить оскаржену постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанова є такою, що не відповідає фактичним обставинам події та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції не перевірено всіх відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

На думку апелянта, упередженість суду першої інстанції мала очевидний характер на користь захисту поліцейських, які допустили істотне порушення норм матеріального права і процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, складений з порушенням Інструкції, не містить електронного підпису автора.

Зазначає, що суд проігнорував показання свідка щодо причин і обставин необхідності керування автомобілем зі сторони ОСОБА_1 та його тверезий стан. Суд не застосував приписи ст. 18 КУпАП, хоча мусив враховувати вказану обставину при розгляді справи.

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його адвокат Бойко Ю.О. у судове засідання 07 квітня 2026 року не з`явились. Адвокат Бойко Ю.О. подав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.04.2026 року розгляд справи було відкладено на 14 квітня 2026 року.

Однак, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його адвокат Бойко Ю.О., у судове засідання 14 квітня 2026 року не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 , та його захисник Бойко Ю.О. належним чином та завчасно повідомлені про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явились, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без їх участі.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487144 від 18.10.2025 року, відповідно до якого роздруківку тестування на алкоголь до протоколу з використанням спеціальних технічних засобів - Alcotest 6810, тест №738, результат огляду – 0,34% проміле, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт інспектора СРПП ВП №4 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, DVD-R диском з відеозаписами події, які зафіксовані на технічні засоби №799641, №797438, 70maiM300, довідку інспектора САП ДРУП Бреус Н., щодо відсутності у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія станом на 18.10.2025 року.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №487144 від 18.10.2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 18 жовтня 2025 року о 18 год. 10 хв. в с-щі Царичанка по вул.Царичанській Дніпровського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд проведено зі згоди водія у встановленому законом порядку під відеофіксацію за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат огляду 0,34%, тест №738, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР.

Подію зафіксовано на нагрудні бодікамери № 799641, №797438.

У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено “від дачі пояснень відмовився”.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та повідомлено місце та час розгляду справи, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487150 від 18.10.2025 року (а.с.2), 18 жовтня 2025 року о 18 год. 10 хв. в с-щі Царичанка по вул.Царичанській Дніпровського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено “від дачі пояснень відмовився”.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та повідомлено місце та час розгляду справи, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 .

Згідно рапорту інспектора СРПП ВП №4 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенанта поліції від 18.10.2025, відповідно до якого 18.10.2025 було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2109 н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд водія проведено у встановленому порядку за допомогою приладу Драгер. Результат тесту позитивний — 0,34 проміле. ОСОБА_1 з результатом погодився. Водія відсторонено від керування транспортними засобами. Також було встановлено, що водій ОСОБА_1 не має водійського посвідчення відповідної категорії та вчинив правопорушення повторно протягом року, тому на ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №487144 від 18.10.2025 та протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР1 №487150 від 18.10.2025 (а.с. 26).

Згідно роздруківки приладу Drager, тест № 738, відповідно до якої у ОСОБА_1 виявлено 0,34 проміле.

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у зв`язку з виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, на місці проведено огляд водія з використанням приладу Alcotest Drager 6810, результат огляду позитивний – 0,34 проміле. З результатом огляду водій погодився, про що свідчить його особистий підпис (а.с 25).

Згідно постанови серії ЕНА № 5313990 від 25.07.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 7).

Відповідно до довідки інспектора САП ДРУП Бреус Н., гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія станом на 18.10.2025 року не має (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Апеляційним судом переглянуто відеозаписи з нагрудних камер поліцейських від 18.10.2025, відповідно до яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, ОСОБА_1 погодився пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки, з результатами огляду за допомогою приладу «Драгер», який показав 0,34% проміле, водій погодився, бажання проходити огляд у закладі охорони здоров`я не виявляв.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Наданим суду відеозаписом зафіксовано реальні події, що мають істотне значення для розгляду справи. Запис є послідовним і дозволяє встановити хронологію подій, які мали місце 18.10.2025. Відеоматеріал чітко відображає дійсні обставини справи та ідентифікує ОСОБА_1 як особу, що керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що наданий відеозапис сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містять ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайл, який відтворює обставини проходження останнім огляду на стан сп`яніння та фіксації результату даного огляду – 0,34 проміле.

Суддя дійшов висновку, що вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»; відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а тому законні підстави визнавати вказаний доказ недопустимим – відсутні.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, чим було порушено вимоги п.2.9а, п. 2.1.а ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 та ч.5 ст. 126 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, суд зазначив, що відповідно до положень ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Умовою правомірності дій у стані крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Згідно з положеннями Наказу МОЗ України № 441 від 09.03.2022 “Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах” при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок необхідно здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику.

Як було встановлено в суді першої інстанції ОСОБА_1 щодо надання ОСОБА_2 екстреної медичної допомоги не звертався. Більш того, суду не надано доказів неможливості надання ОСОБА_2 екстреної медичної допомоги кваліфікованими медичними працівниками бригади екстреної (швидкої) допомоги.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 за наданням екстреної медичної допомоги не звертався та вказівок диспетчера не виконував, його дії щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не можна вважати наданням домедичної допомоги та такі дії не відповідають стану крайньої необхідності.

Посилання захисника, що з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю 0,349 проміле не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права є неспроможними, оскільки відповідно до інструкції з експлуатації газоаналізатору Drager ALCOTEST 6820 границі допустимої похибки становить 0,042 проміле (в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84 проміле), в той час як прилад показав результат 0,34 проміле, що перебуває поза межами допустимої похибки.

Також, доводи захисника про те, що спеціальний технічний прилад «Drager Alcotest 6810» не пройшов повірку та не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України, а тому його результати не можуть братися до уваги судом, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги.

Відповідно до п.п. 3, 5 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.

Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.

Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Як вбачається з листа заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України № 992 від 11 грудня 2014 року медичний виріб Drager Alcotest 6810 був зареєстрований в Україні у встановленому порядку і внесений до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно Свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10 лютого 2010 р., Назва ВМ: Прилади електродіагностичні Alcotest 7410 Plus com. Alcotest 6510, Alcotest 6810. Виробник: Drager Safety AG & Co.KGaA, Germany. Свідоцтво дійсне до 10 лютого 2015 року. Використання медичних виробів: приладів електродіагностичних, зокрема Alcotest 6810, які були завезені в Україну, придбані споживачем та введені в експлуатацію протягом часу дії Свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10 лютого 2010 року, після закінчення дії означеного Свідоцтва є можливим за умов дотримання умов експлуатації, технічного обслуговування, калібрування та повірки.

Відповідно до наказу Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13 жовтня 2016 року із наступними змінами «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено, що вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається підлягають періодичній повірці міжповірочним інтервалом терміном в 1 (один) рік.

У листі ДП «Укрметртестстандарт» від 23 червня 2018 року № 12-41/93 вказано, що періодичність повірки вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, установлена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, за категоріями», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України за № 1417/29547 від 1 листопада 2016 року, і становить 1 рік.

Водночас у вказаному листі зазначено, що термін «калібрування» може вживатися в різних значеннях. У технічній документації на газоаналізатори Alcotest… терміном «калібрування» позначають операцію регулювання засобів вимірювальної техніки (градуювання), яка полягає у коригуванні нульових показів та чутливості засобів вимірювальної техніки із застосуванням робочих еталонів. Рекомендовані значення інтервалу між «калібруванням» зазначає виробник в експлуатаційній документації на прилади. Для приладів, які використовуються на території України, інтервал між регулюваннями (градуюваннями) виробником встановлено 1 рік.

З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6810, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 19 листопада 2024 року, а проходження огляду на стан сп`яніння проводилося 18 жовтня 2025 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6810.

Таким чином, поліцейським правомірно застосований під час огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 газоаналізатор Drager Alcotest 6810 та результати огляду є допустимими доказами.

Слід також зазначити, що згідно відеозапису події, ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результат вимірювання склав 0,34 % проміле. ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та під час складання протоколу не повідомляв про бажання оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які, згідно п.5 Розділу ІІ «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, надаються особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, лише на її вимогу.

Також, твердження апелянта щодо недоведеності перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, спростовуються рапортом інспектора поліції та дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, відповідно до яких встановлено, що о 18:16:47 при розмові зі співробітником поліції було зазначено, що ОСОБА_1 «випив два стакани пива».

Доводи апелянта, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, заявленого стороною захисту, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положеннями КУпАП не передбачено. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду, та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.

Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

Крім того, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, з точки зору їх належності, достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом не маючи права керування.

Однак, з адміністративного матеріалу вбачається, що правопорушення було вчинено 18.10.2025 року, а розгляд справи у суді відбувся 03.03.2026 року.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до положень п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов : про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП.

Згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин : закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.5 ст. 126 КУпАП КУпАП, та закритті провадження у справі за ч.5 ст. 126 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Бойка Юрія Олександровича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП постановлено закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко