Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №214/12060/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4948/26 Справа № 214/12060/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/12060/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачка - суддя Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Наталія Григорівня,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року, яка постановлена суддею Козловим Ю.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Наталії Григорівни про витребування відповіді та просив суд зобов`язати суддю Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Н.Г. надати позивачу повну інформацію по суті його звернень від 17.11.2025 та 24.11.2025, а саме – вказати абзаци судового рішення або процитувати зміст судового рішення де саме зазначено, що судами досліджувалася нововиявлена обставина – що у разі перекриття крану гарантовано взагалі припиняється потік робочого середовища – газ, рідина, у встановлений законом десятиденний строк.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Н.Г. про витребування відповіді.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, розглянути апеляційну скаргу без участі скаржника.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом проігнорована обставина, що заяви від 17.11.2025 та 24.11.2025 надані скаржником на підставі, у тому числі, вимог ЗУ «Про звернення громадян»та не являються процесуальними документами відповідно розділу III глави 1 § 2 ст. 182 ЦПК України.

Наполягає на тому, що він не заявляв вимоги щодо визнавання протиправною бездіяльність судді щодо ненадання відповіді, що підтверджується змістом позову, що не було враховано судом першої інстанції.

Зауважує, що фактично заява, на яку не було надано належної відповіді, була ним подана не в порядку ст. 271 ЦПК України, тобто, не з метою роз`яснення судового рішення ухваленого суддею, а з метою отримання відповіді для надання обґрунтованої апеляційної скарги на ухвалу від 06.11.2025 року.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд спарви за його відсутності, а інші учасники справи про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що суддя не є суб`єктом цивільно-правових відносин у зв`язку з розглядом справи та ухваленням судового рішення, а тому не може бути відповідачем у цивільній справі з вимог, пов`язаних зі здійсненням правосуддя. Оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі №489/5045/18 вказано, що «Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені (пункт 78-80 постанови від 8 травня 2018 року в справі № 521/18287/15-ц; пункти 61-65 постанови від 21 листопада 2018 року в справі № 757/43355/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі №454/3208/16-ц зазначено, що «на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року). Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд. Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №688/2479/16-ц вказано, що «спір в частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, і звертає увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, передбачає аналогічний припис), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з вказаної дати) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року в справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 20 березня 2019 року в справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року в справі № 761/35803/16-ц (пункт 36)».

Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 звернувся в суду з позовними вимогами до судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Наталії Григорівни про витребування відповіді та просив суд зобов`язати суддю Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Н.Г. надати позивачу повну інформацію по суті його звернень від 17.11.2025 та 24.11.2025, а саме – вказати абзаци судового рішення або процитувати зміст судового рішення де саме зазначено, що судами досліджувалася нововиявлена обставина – що у разі перекриття крану гарантовано взагалі припиняється потік робочого середовища – газ, рідина, у встановлений законом десятиденний строк.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки такі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 травня 2023 року в справі № 459/2566/21 та від 25 вересня 2023 року в справі № 454/423/15, а також в ухвалах цього суду від 22 березня 2023 року в справі № 454/2856/22 та від 12 січня 2026 року в справі № 462/6333/25.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що в таких випадках як у справі, котра переглядається, суд не зобов`язаний роз`яснювати позивачу до юрисдикції якого суду віднесено вирішення спору, адже такий взагалі не підлягає розгляду судом.

З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийнято з дотриманням вимог ЦПК України, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: