Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №175/4248/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/430/26 Справа № 175/4248/21 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №175/4248/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Старовойтової Ольги Едуардівни на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Озерянської Ж.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто, зобов`язання за вказаним договором не виконав.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 29 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 69464,90 грн., яка складається з заборгованості за поточним тілом кредиту 58585,95 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 6767,25 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4111,70 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася станом на станом на 29 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 69464,90 грн., а також судовий збір у розмірі 2270 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14 лютого 2019 року за тілом кредиту у розмірі 24875,65 коп. та судовий збір у розмірі 2270 грн., а всього стягнути 27145 грн. 65 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 — адвокат Старовойтова О.Е. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що між сторонами був укладений кредитний договір у спосіб, передбачений законом.

В документах, наданих позивачем зазначена вся інформація щодо кредитування, однак, при цьому Паспорт споживчого кредиту не містив інформації щодо правил та умов користування преміум карткою Platinum. Позивач не був обізнаний про порядок та умови користування карткою Platinum, не був ознайомлений з порядком та розміром нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій, жодного документу для підписання не отримував.

У Анкеті-заяві позивача від 14 лютого 2019 року відсоткова ставка за користування преміальною карткою Platinum не визначена.

Позивача ознайомили з Паспортом споживчого кредиту, який містив умови надання споживчого кредиту за двома видами карток: Універсальна та Універсальна Голд. Жодної інформації стосовно преміальної картки Platinum та умови її використання паспорт не містить.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору.

З тексту Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 14 лютого 2019 року вбачається, що в ній зазначено особисту інформацію ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім`я по-батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, сімейний стан, дані про займану посаду та інші особисті дані тощо. Крім того, у бланку Анкети-заяви не передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка Platinum з встановленою сумою ліміту 100 000 грн.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а відтак, не укладав із Позивачем Договору банківського обслуговування. Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи на обслуговування та Паспорт споживчого кредиту повинні містити підпис ОСОБА_1 та дату їх прийняття, тільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Також відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк

Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом.

Також відсутній підписаний позивачем Витяг з тарифів на обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elit, Infiniti, Visa Signature, що свідчило б про ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування.

Анкета - заява ОСОБА_1 також не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків, номеру платіжної картки. Крім того, в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правилам надання банківських послуг у ПриватБанку, не зазначено також, який кредитний ліміт встановлено, строк дії картки тощо. Відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання пам`ятки клієнта що містить Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elit, Infiniti, Visa Signature.

У зв`язку з чим просив суд рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг.

У анкеті-заяві від 14 лютого 2019 року відсоткова ставка за користування преміальною карткою Platinum не визначена.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29 вересня 2021 року розмір заборгованість становить 69464,90 грн., який складається із заборгованості за поточним тілом кредиту 58585,95 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 6767,25 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4111,70 грн.

Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 14 лютого 2019 року по 01 жовтня 2021 року з карткових рахунків проводились списання процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту).

Згідно довідки наданої позивачем, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким надано наступні кредитні картки: 14 лютого 2019 року - № НОМЕР_1 та 13 березня 2020 року № НОМЕР_2 .

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 100000 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту зменшився до 67610 грн.

Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного відповідачем 14 лютого 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 01 березня 2019 року.

Наданий позивачем витяг із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та витяг з Умов та правил надання банківських послуг судом до уваги не приймаються, оскільки не містять відомостей щодо ознайомлення відповідача з ними.

Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 01 січня 1999 року по 20 лютого 2022 року з карткових рахунків відповідача здійснювалося списання відсотків за використання кредитного ліміту та автоматичне погашення простроченої заборгованості. Крім того відповідач також самостійно здійснював поповнення кредитної картки, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього заборгованості.

Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного відповідачем 27 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 12 жовтня 2019 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н станом на 11 лютого 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 30511,18 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково здійснювалось погашення нарахованих відсотків та тіла кредиту на загальну суму у розмірі 40573,80 грн., однак непогашеною є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 24875,65 грн., та підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з відсотковою ставкою, яка містяться в паспорті споживчого кредиту підписаного ним 14 лютого 2019 року, яка була актуальною до 01 березня 2019 року та паспорті споживчого кредиту підписаного відповідачем 27 вересня 2019, яка була актуальною до 12 жовтня 2019 року (а.с. 29-30, 141-142).

Таким чином, нарахування відсотків за період з 14 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року та з 27 вересня 2019 року по 12 жовтня 2019 року є правомірними та такими, що підлягають стягнення з відповідача.

Згідно виписки по картковому рахунку відповідача за період з 14 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року відсотки за користування кредитними коштами не нараховувалися, за період з 27 вересня 2019 року по 12 жовтня 2019 року підлягають стягненню відсотки у розмірі 96,25 грн.

ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 100000 грн., який в подальшому було зменшився до 67610 грн.

Зі змісту виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами наданими банком та періодично погашав наявну заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н станом на 29 вересня 2021 року у відповідача була наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 58585,95 грн. та заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 6767,25 грн., а всього 65353 грн.

Згідно іншого розрахунку заборгованості за договором №б/н станом на 11 лютого 2024 року після 29 вересня 2021 року відповідач продовжував сплачувати заборгованість за кредитним договором, тому суд обґрунтовано зменшив суму заборгованості з урахуваннях сплачених відповідачем сум в рахунок погашення нарахованих відсотків та тіла кредиту, а саме 12 жовтня 2021 року у розмірі 1892 грн., 05 листопада 2021 року у розмірі 2000 грн., 09 листопада 2021 року у розмірі 2000 грн., 09 грудня 2021 року у розмірі 5000 грн., 14 грудня 2021 року у розмірі 25000 грн., 11 грудня 2023 року у розмірі 25,20 грн. та 08 січня 2024 року у розмірі 4656,60 грн., тобто всього 40573,80 грн.

Крім того, при розгляді даної справи судом правильно було враховано, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі №175/201/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якій суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти, а саме: 45558,19 грн. – проценти за користування кредитним лімітом; 7500 грн. – щомісячна комісія за обслуговування картки вказавши, що з позивача були неправомірно нараховані та стягнуті відсотки та комісія, які неузгоджені з позивачем, за анкетою-заявою від 14 лютого 2019 року, в якій відсоткова ставка за користування преміальною карткою Platinum не визначена.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими в частині заборгованість за тілом кредиту у розміррі 24875,65 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Старовойтової Ольги Едуардівни — залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року у цивільній справі №175/4248/21 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2026 року.

Судді: