Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №645/1293/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1293/26

Провадження № 2/645/1756/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи цивільну справу №645/1293/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Яковенко Оксана Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», треті особи - Приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про захист прав споживачів, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

18.02.2026 до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис №60081 від 11.06.2021 вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» грошових коштів у сумі 14271, 65 грн, за кредитним договором № 995318 від 26.08.2020 та стягнути понесені судові витрати в справі, зокрема, витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 6 000 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною видано виконавчий напис №60081 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №995318 від 26 серпня 2020 року.

06 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко Іваном Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 66707540 з примусового виконання виконавчого напису № 60081 виданого 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 14271, 65 грн, на користь ТОВ «ФК АЙКОНС».

03 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко Іваном Андрійовичем у межах виконавчого провадження НОМЕР_6 видано постанову про арешт коштів боржника.

У зв`язку зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянка Івана Андрійовича, останнім видано постанову від 20 квітня 2023 року про передачу виконавчого провадження НОМЕР_6 приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадиму Вікторовичу.

21 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем видано постанову про прийняття виконавчого провадження НОМЕР_6. У межах виконавчого провадження НОМЕР_6 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем постановою від 17.05.2024 накладено арешт на гроші боржника.

Фактично арешт коштів банківськими установами було здійснено у 2024 році та позивач дізналась про те, що відносно неї здійснюється примусове стягнення заборгованості, але будь-яких процесуальних документів як від державних так і від приватних виконавців не отримувала.

Звернувшись, в листопаді 2025 року, за юридичною допомогою до адвоката Яковенко Оксани Григорівни, під час перевірки інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження стало відомо, що Третьою особою-1 було вчинено Виконавчий напис, на підставі якого Третьою особою-2 було відкрито виконавче провадження № 66707540. Оскільки позивачу не відомо, на підставі яких документів було вчинено виконавчий напис, то його представником на електронну адресу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича було направлено адвокатський запит від 10.02.2026 року із запитом про надання

скан-копії виконавчого напису № 60081 від 11.06.2021, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

16.02.2026 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Норідо Вадимом Вікторовичем надано відповідь на адвокатський запит від 10.02.2026, у ній містилася скан-копія виконавчого напису №60081.

Також, представником позивача було подано адвокатський запит від 10.02.2026 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» щодо надання скан-копій документів, на підставі яких за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна було вчинено Виконавчий напис № 60081 від 11.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» заборгованості у розмірі 14271,65 гривень. Однак, станом на 17.02.2026 відповідь на адвокатський запит від 10.02.2026 представник позивача не отримав.

Укладений кредитний договір №995318 між позивачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 42753492, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 1-26/04/2021 від 26 квітня 2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 39508362, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №1-26/04/2021 від 26 квітня 2021 є Відповідач за справою - не був нотаріально посвідчений.

Згідно із позицією наведеною у постанові Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду у справі № 158/2157/17 від 15.04.2020 року, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10374/17 від 21.09.2021 року, якщо кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то це свідчить про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, враховуючи вищевикладене можна зробити висновок про те, що станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вчинення виконавчого напису на підставі не посвідчених нотаріально договорів, або копій таких договорів законодавством не передбачено. Недотримання цих вимог має наслідком визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню позивачу, всупереч вимогам, передбаченим чинним законодавством України, не надходило жодних листів, повідомлень, вимог або інших документів чи кореспонденції, які б свідчили про існування будь-якої заборгованості перед відповідачем, що повністю позбавило позивача можливості оспорити вимоги в досудовому порядку. Вважаємо, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, Нотаріусом не було належним чином перевірено факт повідомлення позивача про існування заборгованості. Окрім цього, Нотаріусом не було повідомлено позивача про факт звернення з заявою про вчинення Виконавчого напису.

Отже, є всі підстави вважати, що Нотаріус, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності заборгованості, оскільки: 1) не перевірив відповідність наданих документів вимогам законодавства; 2) не перевірив факт повідомлення позивача про існування заборгованості, що в свою чергу є безумовною підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану». Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що досі триває. Після 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

За таких умов строк позовної давності не є пропущеним, так як початок перебігу строків фактично розпочався у 2024 році, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 19.02.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О. між суддями, 13.03.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною видано виконавчий напис №60081 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №995318 від 26 серпня 2020 року за період з 26.08.2020 по 25.05.2021, загальна сума, що підлягає стягненню 14271,65 грн (зв. бік а.с.8).

06 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко Іваном Андрійовичем відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого напису № 60081 виданого 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 14271, 65 грн, на користь ТОВ «ФК АЙКОНС» (а.с.8,9).

03 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко Іваном Андрійовичем у межах виконавчого провадження НОМЕР_6 видано постанову про арешт коштів боржника (а.с. зв.бік а.с.11,12).

У зв`язку зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Подолянка Івана Андрійовича, останнім видано постанову від 20 квітня 2023 року про передачу виконавчого провадження НОМЕР_6 приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадиму Вікторовичу (зв. бік а.с.12,13).

21 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем видано постанову про прийняття виконавчого провадження НОМЕР_6 (а.с.13,14).

У межах виконавчого провадження НОМЕР_6 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем постановою від 17.05.2024 накладено арешт на гроші боржника (зв. бік а.с.14,15)

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок).

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, вчиняють нотаріальні написи.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У відповідності до правового висновку, висловленого у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Судом приймаються доводи позивача з приводу того, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, нотаріусом не було належним чином перевірено факт повідомлення позивача про існування заборгованості.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Отже, станом на 11.06.2021 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать, що стягнення заборгованості за виконавчим написом відбулося на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.

Проте, незважаючи на це, всупереч вимогам закону, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а приватний нотаріус у свою чергу вчинив 11.06.2021 виконавчий напис №60081, всупереч правилам встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №11987 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними ВП ВС у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (п. 77-95).

Судом достовірно встановлено, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, що виходить за межі компетенції нотаріуса та свідчить про порушення нотаріусом ЗУ «Про нотаріат». Зазначені обставини є самостійною і достатньою підставою для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим інші доводи судом не оцінюються.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса віднесено до виконавчих документів.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна вчинила виконавчий напис за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, тобто поза межами своїх повноважень в порушення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», що є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису №60081, вчиненого 11.06.2021, таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, яку підтверджує договором про надання правової допомоги №28/11/25 від 28.11.2025, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002330 від 20.03.2019, ордером серії АХ №1327336 від 17.02.2026, актом приймання-передачі наданих послуг №27/04/2026 до договору про надання правової допомоги №28/11/25 від 28.11.2025, детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом станом на 27.04.2026, протоколом визначення гонорару від 28.11.2025

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом норм ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

За змістом умов договору про надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі. Надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику осіб, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з ТОВ ФК АЙКОНС» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись 34, 36, 39, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Яковенко Оксана Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», треті особи - Приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про захист прав споживачів, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №60081, за яким із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» за кредитним договором №995318 від 26.08.2020 стягнуто грошові кошти загальному розмірі 14 271,65 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ;

представник позивача - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС», ЄДРПОУ 44334170, адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008;

третя особа - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_4 ;

третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, адреса: 49025, м. Дніпро, проспект, 2, Слобожанський, 93, офіс 3, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_5 .

Суддя О.О. Лисенко