Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №644/1012/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

28 квітня 2026 р.

Справа № 644/ 1012 /26

н/п 3/644/ 557 /26

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 квітня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі :

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Жигуна О.А.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Шерстньової О.С.

представника Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради – Томенко Я.В.,

розглянувши адміністративний матеріал по справі про адміністративне правопорушення, який надійшов з Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Коростень Житомирської області, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 200873 від 30.01.2026, ОСОБА_1 29.01.2026 о 08-00 год. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме: вчинила умисні дії фізичного та психологічного характеру, які виразилися в тому, що в ході конфлікту ОСОБА_1 потягла дитину за волосся та декілька разів завдала удару дротом від пилососа в область нижніх кінцівок та сідниць, спричинивши фізичний біль, що могло спричинити шкоду фізичному чи психологічному здоров`ю дитини, після чого ОСОБА_2 пішла з дому та звернулася за допомогою для поміщення її до притулку для дітей.

В протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала посилаючись на те, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення факти не відповідають обставинам, які мали місце 29.01.2026 та стали підставою для складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Представником Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - Томенко Я.В., суду надані письмові пояснення за фактом подій, які зазначені в протоколі.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад).

Суд звертає увагу на те, що диспозиція частини першої ст. 173-2 КУпАП змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024.

З урахуванням вказаних змін, диспозиція частини першої ст. 173-2 КУпАП в новій редакції не передбачає адміністративної відповідальності за вчинення дій, внаслідок яких могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, диспозиція частини першої ст. 173-2 КУпАП, в редакції Закону України № 3733-IX від 22.05.2024, який діяв на час подій які мали місце 29.01.2026, не передбачає припущення про можливе заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За частиною другою передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

З викладеного вище вбачається, що в протоколі серії ВБА № 200873 від 30.01.2026 про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивну сторону правопорушення щодо наслідків вчинення домашнього насильства, яке проявилося у формі фізичного та/або психологічного характеру.

В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та до справи не додано будь-яких доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 , які зазначені в протоколі, була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю малолітньої ОСОБА_2 .

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Так, відповідно до п.3 ч.1 вказаного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це систематична поведінка (образи, приниження, контроль, маніпуляції, ігнорування, погрози), що завдає емоційної шкоди, порушує психічний комфорт жертви, прагне її знищити самооцінку, змусити жити в страху та контролі. Воно проявляється у стосунках (сімейних, романтичних, професійних), може бути як усвідомленим, так і неусвідомленим, і залишає глибокі травми, руйнуючи психіку людини.

Фізичне насильство — це навмисне застосування сили, що призводить до тілесних ушкоджень (ударів, синців), загрози життю чи здоров`ю.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому слід зазначити, що конфлікт (лат. Conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Постанова суду, відповідно до ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.

Отже, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.

У зазначеному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення фактично не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому не конкретизовано, в чому саме полягало психологічне насильство, вчинене ОСОБА_1 стосовно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 та чи була завдана шкода фізичному та/або психічному здоров`ю потерпілої, як це прямо випливає з диспозиції ч. 1-2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та того, що суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, дійшов висновку, що факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП не доведений.

Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7-9, 13, 173-2, 247, 268, 276, 279, 283-285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова в порядку визначеному ст. 294 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 28.04.2026.

Суддя: А. К. Сітало