Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №641/743/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1701/2026 Справа № 641/743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кузьменко О.М.,

представника позивача Хоміча А.А.,

представник відповідача Агаєвої С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 641/743/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

03.02.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Хоміч А.А., звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у фіксованому розмірі 10 000,00 гривень щомісячно з дня звернення із позовною заявою і до повноліття дитини, - стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , несплачену частину аліментів за минулий період, а саме за січень 2026 року у розмірі 5 000,00 гривень, допустити в цій частині негайне виконання, покласти судові витрати на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що сторони від шлюбу мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №107. Дитина проживає разом із матір`ю. У той період, коли дитина перебувала у тяжкому післяреанімаційному стані, ускладненому імунодефіцитом, була носієм ілеостоми та мала інвалідність, відповідач не надавав належної допомоги та участі у догляді за дитиною. Маючи у власності та користуванні транспортний засіб (автомобіль), відповідач без поважних причин відмовляв у допомозі, зокрема у перевезенні дитини до медичних закладів на масажі, обстеження, оперативні втручання, а також у звичайних прогулянках та іншій необхідній участі у житті сина. В подальшому ОСОБА_2 регулярно сплачував аліменти (10000 грн.), але у січні 2026 року оплатив лише 5000 грн, при цьому відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність звернення до суду для отримання судового наказу про стягнення аліментів. Водночас ОСОБА_1 не має можливості забезпечувати зазначений рівень матеріального утримання дитини самостійно, у зв`язку з чим батько дитини, який є здоровою та працездатною особою, зобов`язаний брати належну участь в утриманні сина та сплачувати аліменти у фіксованому розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно. Зазначає, що ОСОБА_3 є дитиною з ускладненим здоров`ям, у зв`язку з чим потребує постійного лікування та значних матеріальних витрат, зокрема на медикаменти, спеціальне харчування, проходження процедур реабілітації. Водночас ОСОБА_2 інших осіб на утриманні не має, він є працездатним, отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому є підстави вважати, що він може сплачувати фіксовану суму аліментів на місяць у розмірі 10 000 гривень. Також зазначає, що за ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Вказує, що в січні в межах справи про розірвання шлюбу між сторонами звертався із зустрічним позовом про стягнення аліментів, але у спільному розгляді відмовлено, у зв`язку з чим позивачкою пред`явлено позов в цій справі.

04.03.2026 судом прийнято до розгляду позов, в якому змінено предмет позову з вимог про стягнення в твердій грошовій суми на вимоги про стягнення у частці від зарплати, а саме просив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з січня 2026 року і до повноліття дитини.

Зміну предмету позову обгрунтував тим, що позивачці стало відомо з відповіді на адвокатський запит №770 від 26.02.2026, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що відповідача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період 30 січня 2026 року та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 , де він значиться такий, що проходить службу.При визначенні розміру аліментів суд має враховувати матеріальне становище сторін та інші обставини, що мають істотне значення. Грошове забезпечення військовослужбовця є офіційним регулярним доходом, розмір якого може змінюватися залежно від посади, умов проходження служби, додаткових виплат та винагород. За таких обставин визначення аліментів у твердій грошовій сумі може не відповідати реальному доходу відповідача та не забезпечувати належним чином інтереси малолітньої дитини. Визначення розміру аліментів у 1/4 частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача забезпечить пропорційність участі батька в утриманні дитини, відповідатиме принципу справедливості та пріоритету найкращих інтересів дитини.

Виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що відповідач частково визнає позовні вимоги та погоджується сплачувати аліменти на свою дитину у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зазначає, що обмеження максимального розміру аліментів 10 прожитковими мінімумами на дитину відповідає інтересам дитини, оскільки гарантує високий рівень забезпечення її потреб (харчування, освіта, розвиток) у разі високого доходу платника. Судова практика базується на ст. 182, 183 Сімейного кодексу України, де цей ліміт захищає дитину від зловживань, забезпечуючи стабільність виплат. Десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щодо дитини віком до 6 років становить на сьогодні 28170,00 грн, що значно перебільшує суму на забезпечення потреб дитини, та з огляду на те, що відповідно до приписів ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, отже цей обов`язок покладений і на позивача. Просить суд при задоволенні позову врахувати ці обставини та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

У відповіді на відзив представник позивачки зазначив, що вимога позивача про стягнення аліментів за минулий період є законною, обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, зокрема до суду надано докази звернення до суду в січні із зустрічною позовною заявою. Запропонований відповідачем спосіб визначення аліментів у частці від всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку є недоцільним у даному випадку, оскільки не забезпечує належного рівня утримання дитини у разі значного доходу відповідача; штучно обмежує обсяг утримання дитини незалежно від реальних фінансових можливостей платника аліментів; залежить від змін доходу відповідача, які можуть бути як зменшені, так і приховані; не враховує реальні щомісячні потреби дитини, які є сталими та зростаючими. Крім того, встановлення мінімального та максимального обмеження є лише додатковими гарантіями, які не можуть підміняти основний обов`язок батька — забезпечувати дитину належним чином відповідно до її потреб. Посилання відповідача на необхідність встановлення обмеження розміру аліментів “не більше десяти прожиткових мінімумів” є безпідставним, оскільки положення ч. 5 ст. 183 СК України, на які посилається відповідач, застосовуються при вирішенні питання у наказному провадженні; дана справа розглядається у позовному провадженні (у спрощеній формі) що не змінює його правової природи як позовного; у позовному провадженні суд визначає розмір аліментів з урахуванням вимог ст. 182 СК України та принципу найкращих інтересів дитини, без обов`язкового застосування зазначеного обмеження. Зазначає, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з ускладненим станом здоров`я, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, зокрема відповіддю на адвокатський запит №38 від 21.01.2026. Згідно з наявними медичними документами, дитина з моменту народження перебуває на обліку у закладі охорони здоров`я, має складний медичний анамнез (вроджена вада шлунково-кишкового тракту, хірургічні втручання, післяопераційні ускладнення, імунодефіцит, анемія, інші супутні стани) та потребує постійного медичного нагляду, спеціального харчування, медикаментозного лікування та регулярних обстежень. Витрати на лікування дитини мають систематичний та значний характер, включають: медикаментозне лікування; консультації лікарів-спеціалістів; лабораторні дослідження; спеціалізоване харчування та догляд. Таким чином, потреби дитини є підвищеними та постійними, що прямо відповідає положенням ст. 182 СК України та підлягає обов`язковому врахуванню судом при визначенні розміру аліментів. За таких обставин витрати на дитину значно перевищують середній рівень витрат на дитину відповідного віку, що виключає можливість застосування будь-яких обмежень розміру аліментів. Додатково слід зазначити, що малолітня дитина станом на момент розгляду справи має вік до 3 років, що обумовлює особливу потребу у постійному догляді, медичному супроводі та належному матеріальному забезпеченні. При цьому витрати на утримання дитини не є сталими та з віком об`єктивно зростають, зокрема у зв`язку з необхідністю забезпечення розвитку дитини; витратами на дошкільну освіту; подальшим медичним лікуванням та обстеженнями; придбанням одягу, харчування та інших необхідних речей.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив вимоги задовольнити в повному обсязі, наголошував на недопустимості обмеження стягнення аліментів максимальним розміром, які стягуються в позовному провадженні.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги та погоджується сплачувати аліменти на свою дитину у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Просила врахувати, що незважаючи на те, що військовослужбовці отримують значне грошове забезпечення, але самостійно здійснюють багато витрат, що пов`язані із несенням служби/лікуванням від отриманих поранень, то обмеження верхньої межі стягнення аліментів, яка і так є суттєвою, не буде завдавати шкоди інтересам дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З 15 листопада 2022 року сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований у Новобоварському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), актовий запис № 713.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що рішеням Слобідського районного суду міста Харкова від 25.03.2026 у справі № 641/24/26 шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , видане Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському

районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.05.2023, актовий запис № 107 (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 , в графі "Мати" зазначена ОСОБА_1 , в графі "Батько" ОСОБА_2 .

Згідно відповіді на адвокатський запит, наданого КНП "Міська поліклініка № 1" Харківської міської ради, від 29.01.2026 № 43, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту народження перебуває на обліку у закладі охорони здоров`я. Дитина народжена з вродженою вадою шлунково-кишкового тракту: атрезією клубової кишки, низькою кишковою непрохідністю, внутрішньоутробним перитонітом. На третю добу після народження був ургентно прооперований в КНП ХОР «ОДКЛ» (лапаротомія, усунення завороту тонкої кишки, накладено ілеостому). У віці 1,5 місяці від народження - прооперований повторно в КНР ХОР «ОДКЛ»: релапаротомія, усунення евентрації, ушивання перфорації тонкої кишки. Перебіг післяопераційного періоду з наступними ускладненням: загальний перитоніт, гострий криптогенний сепсис на тлі гіпотрофії III ступеня, комбінованого імунодефіциту, гіпоксично-метаболі чної єнцефалопатії, анемії тяжкого ступеня. Носієм ілеостоми був до 1 року. У віці 1 року дитині було проведено операційне закриття ілеостоми та накладено ілеоанастомоз. В 2024 р. знаходився на обстеженні та стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному центрі КНР ХОР «ОДКЛ». року дитині виписано направлення на консультацію лікаря-гематолога дитячого з | приводу анемії II ступеня, однак мати не виконала призначення лікаря-педіатра, до лікаря-гематолога не зверталась. В 2025 році за медичною допомогою до спеціалістів КНП «МДГІ № 1» ХМР не звертався. 24.01.2026 мати звернулась до лікаря-педіатра КНП «МДП № 1» ХМР у зв`язку з затримкою мовлення та гіперзбудливістю у дитини, було виписане направлення на консультацію лікаря-невролога дитячого. 27.01.2026 хлопчик консультований лікарем-неврологом дитячим, встановлено діагноз: 0 98, синдром гіперзбудливості, затримка мовлення. Рекомендовано стаціонарне лікування та обстеження в КНП «МДЛ X» 5» ХМР, від котрого мати відмовилась.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит №770 від 26.02.2026, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період 30 січня 2026 року та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4

Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу визначення розміру аліментів, зокрема обмеження розміру виплати аліментів верхньою межею десятьма прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

У ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ч. 1ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Посилаючись на те, що спільний син проживає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні, в той час як відповідач матеріальну допомогу на утримання свого сина не надає на постійній основі, позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою.

При цьому відповідач частково визнає позов, але просить обмежити розмір аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку.

Отже, спірні правовідносини виникли саме з приводу обмеження розміру виплати аліментів верхньою межею десятьма прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку.

Cуд, вирішуючи спір у частині визначення розміру аліментів, а також наявності підстав для обмеження їх максимального розміру, виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка підлягає стягненню як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

При цьому положеннями ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний враховувати, зокрема, стан здоров`я дитини, її матеріальні потреби, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення, при цьому розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд установив, що малолітній ОСОБА_3 з моменту народження через вроджені вади потребує систематичного медичного нагляду, лікування, спеціального харчування та реабілітаційних заходів, що об`єктивно зумовлює підвищений рівень матеріальних витрат на його утримання у порівнянні з дитиною відповідного віку без таких захворювань.

Зокрема, дитина перенесла кілька критичних операцій у перший рік життя, пов`язаних із вродженою вадою ШКТ. На сьогодні у дитини спостерігаються супутні стани: анемія, затримка мовлення та синдром гіперзбудливості, що потребує регулярного медичного нагляду.

В даному випадку для суду стан здоров`я дитини є визначальним фактором при встановленні розміру аліментів. Суд погоджується з доводами представника позивачки, що такі обставини зумовлюють підвищені витрати на спеціальне харчування, медикаменти та реабілітаційні заходи.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд виходить із принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини.

Щодо доводів відповідача про необхідність обмеження розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку, суд зазначає таке.

Дійсно, ч. 5 ст. 183 СК України передбачає відповідне обмеження максимального розміру аліментів, однак аналіз зазначеної норми у системному зв`язку з положеннями глави 16 СК України свідчить про те, що таке обмеження застосовується у випадках вирішення питання про стягнення аліментів у наказному провадженні, яке має спрощений характер та не передбачає дослідження всіх обставин справи.

Натомість у позовному провадженні суд не обмежений формальними межами і зобов`язаний індивідуально визначати розмір аліментів з урахуванням усіх обставин справи, виходячи із принципів розумності, справедливості та достатності утримання дитини.

Застосування верхньої межі аліментів у вигляді десяти прожиткових мінімумів у позовному провадженні фактично призвело б до необґрунтованого обмеження прав дитини на належний рівень утримання у випадку наявності у платника аліментів значного доходу, що суперечить вимогам ст. 182 СК України та принципу найкращих інтересів дитини.

Крім того, відповідач є працездатною особою, немає на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, проходить військову службу, отримує грошове забезпечення, яке є регулярним доходом, та не довів наявності обставин, які б свідчили про неможливість сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Наразі за відсутності відомостей про розмір отримуваного відповідачем доходу, неможливо підтвердити або спростувати твердження, що розмір аліментів дійсно буде перевищувати десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Посилання сторони відповідача на можливі додаткові витрати, пов`язані з проходженням військової служби, самі по собі не є безумовною підставою для обмеження розміру аліментів, оскільки обов`язок утримання дитини є пріоритетним та не може бути поставлений у залежність виплат, які теоретично може понести відповідач.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визначення розміру аліментів у частці від доходу відповідача у розмірі 1/4 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону, забезпечує баланс інтересів сторін та належний рівень утримання дитини, а підстав для встановлення додаткового обмеження максимального розміру аліментів суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, суд вважає можливим позов задовольнити.

Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів за минулий період, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 2 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені лише у разі, якщо позивач доведе, що вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Сам по собі факт звернення позивача із позовом (у тому числі зустрічним) у межах іншого судового провадження не є безумовним доказом ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини, а також не свідчить про вчинення позивачем усіх залежних від нього дій, спрямованих на добровільне отримання аліментів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, зокрема у січні 2026 року частково сплатив грошові кошти, що також свідчить про відсутність доведеного факту його ухилення від утримання дитини у розумінні ст. 191 СК України.

Таким чином, позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для стягнення аліментів за минулий час, у зв`язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відтак аліменти підлягають стягненню з дня звернення до суду із відповідною позовною заявою, а саме з 03.02.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовну вимогу про стягнення аліментів, рішення в цій частині ухвалюється на користь позивачки, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача 50 % судового збору в дохід держави ( судовий збір за вимогу немайнового характеру мав становити 1331,20 грн) .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.02.2026 і до повноліття дитини.

В іншій частині відмовити.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя Г.В.Кожихова