Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №624/350/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/350/26

провадження № 1-кп/624/61/26

ВИРОК

іменем України

селище Кегичівка 27 квітня 2026 року

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Кегичівка кримінальне провадження №42026222100000006 відносно якого

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Кочеток Чугуївського району Харківської області, українка, громадянка України, освіта вища, одружена, утриманців не має, не працює, пенсіонерка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засуджена 26 липня 2023 року Червонозаводським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування на строк 12 років без конфіскації майна,

- у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харків від 26 липня 2023 року у справі № 646/3753/23, який набрав законної сили 28 серпня 2023 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання функцій держави чи місцевого самоврядування без конфіскації майна.

На виконання вироку Червонозаводського районного суду м. Харків від 26 липня 2023 року у справі № 646/3753/23 Куп`янським районним сектором №3 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області 08 вересня 2023 року ОСОБА_4 поставлено на облік.

В подальшому, 28 липня 2025 року у зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_4 Берестинським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області поставлено на облік.

На виконання положення п. 2 ч. 1 ст. 31 КВК України та аб. 3 п. 1 розділу ІІ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 Берестинським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області 01 серпня 2025 року засудженій ОСОБА_4 роз`яснено порядок та умови відбуття покарання, а також обмеження передбаченні ст. 34 КВК України в частині заборони виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та наслідки ухилення від відбування покарання, передбачені ст. 35 КВК України.

Проте, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також попередженою про кримінальну відповідальність, всупереч положенням ст. 34 КВК України, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації 08 грудня 2025 року виїхала за межі України та 24 грудня 2025 року повернулася з-за кордону.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (проступок) передбачений ч. 1 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженою від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

У судовому засіданні обвинувачена винною себе визнала, щиро розкаялась, підтвердила обставини справи.

Визначаючи обсяг досліджуваних доказів, з`ясувавши думку учасників та відсутність заперечень, суд, відповідно до ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням документів про дані щодо її особи. При цьому з`ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин і не мають сумнівів у добровільності своєї позиції, а також їм зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні, згідно з визначеним обсягом, досліджені документи кримінального провадження: копія паспорта та пенсійного посвідчення обвинуваченої, з підтвердження її анкетних даних, посередня довідка характеристика, вимога про судимості, довідки про перебування на обліку в центрі пробації, станом на 17 квітня 2026 року відбута частина покарання складає 2 роки 8 місяців 0 днів, невідбута частина покарання – 9 років 4 місяці 0 днів, довідки про не перебування ОСОБА_4 на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах Кегичівської ЦРЛ, дані про інвалідність відсутні.

Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв`язаними для прийняття процесуального рішення.

Заслухавши усі показання, дослідивши докази, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.

Суд вважає доведеним, що викладені в обвинуваченні діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення (проступку).

Встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харків від 26 липня 2023 року у справі № 646/3753/23, який набрав законної сили 28 серпня 2023 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання функцій держави чи місцевого самоврядування без конфіскації майна.

На виконання вироку Червонозаводського районного суду м. Харків від 26 липня 2023 року у справі № 646/3753/23 Куп`янським районним сектором №3 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області 08 вересня 2023 року ОСОБА_4 поставлено на облік.

В подальшому, 28 липня 2025 року у зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_4 Берестинським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області поставлено на облік.

На виконання положення п. 2 ч. 1 ст. 31 КВК України та аб. 3 п. 1 розділу ІІ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 Берестинським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробацій» в Харківській області 01 серпня 2025 року засудженій ОСОБА_4 роз`яснено порядок та умови відбуття покарання, а також обмеження передбаченні ст. 34 КВК України в частині заборони виїзду за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та наслідки ухилення від відбування покарання, передбачені ст. 35 КВК України.

Проте, ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також попередженою про кримінальну відповідальність, всупереч положенням ст. 34 КВК України, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації 08 грудня 2025 року виїхала за межі України та 24 грудня 2025 року повернулася з-за кордону.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (проступок) передбачений ч. 1 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженою від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Вона є винною у вчиненні кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Визначаючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, суд вважає, що згідно із класифікацією за ст. 12 КК України є проступком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Як обставина, що пом`якшує покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, визнається щире каяття.

При цьому суд враховує практику Верховного Суду, згідно з якою щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (постанова Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19).

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно із п.1 ч.1ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

Підстав для застосування ст. 69,69-1 КК України не встановлено.

Таким чином, з урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної, яка розкаюється, пенсіонерка, обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 міру покарання у межах санкції ч. 1 ст. 389 КК України, у виді пробаійного нагляду, з покладення обов`язків, що передбачені ст.59-1 КК України та не знаходить підстав для призначення такого виду покарання, як виправні роботи.

Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз`яснень абзацу п`ятого пункту 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період невідбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Частиною 4 ст.71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком від 26 липня 2023 року Червонозаводського районного суду м. Харків ОСОБА_5 визнано винною за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України і призначено покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування на строк 12 років.

Станом на день ухвалення вироку від 27 квітня 2026 невідбута частина покарання за попереднім вироком становила 9 років 4 місяців 0 днів.

На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг на строк 9 років 4 місяці 0 днів виконувати самостійно.

Суд визнає за необхідне призначити покарання запропоноване прокурором, оскільки обвинувачена з ним погодилася.

Суд визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід не обирався та підстав для його обрання не має.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.368-371,373-374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України і призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харків від 26 липня 2023 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування на строк 9 років 4 місяці 0 днів без конфіскації майна та ОСОБА_4 визначити остаточне покарання - 1 рік пробаційного нагляду та у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування на строк 9 років 4 місяці 0 днів без конфіскації майна.

На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 9 років 4 місяці 0 днів без конфіскації майна виконувати самостійно.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.2 та п.4 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений в Харківській апеляційний суд, через Кегичівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження.

Суддя ОСОБА_1