Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №638/15987/21 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15987/21

Провадження № 2/638/549/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

встановив:

18 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 в особі представника звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є співвласником трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 разом зі співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.01.2000 року, видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради (реєстраційний № 1-00-202064). Згідно Витягу з державного реєстру на нерухоме майно, форма власності є приватною, вид спільної власності - спільна сумісна, розмір частки 1/1. Об`єктом нерухомого майна є трикімнатна квартира загальною площею 66,0 м2. Відповідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2021 року (справа №638/18124/20) позивачу належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 .

Квартира розташована на 3 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 3-х кімнат житловою площею 44,5 м2, в тому числі: 1- кімната, площею 13,1 м2; 2- кімната, площею 15,0 м2; 3 – кімната, площею 16,4 м2; 4 - кухні, площею 6,9 м2; 5 – вбиральні (поєднаної), площею 1,1 м2; 6 - ванної кімнати, площею 2,1 м2; 7 - коридору, площею 8,9 м2; 8 – вбудованої шафи, площею 0,7 м2; 9 – балконом (терасою), площею 6,0 м2, загальною площею 66,0 м2.

Позивач у своєму позові зазначає про зареєстрованих в квартирі трьох осіб, його та відповідачів, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованою 14.12.2020 року. З огляду на посилання позивача на наявність судового рішення щодо виділення частки із колишньої спільної сумісної власності із відповідачами вбачається наявність конфліктної ситуації та відсутність домовленості між сторонами щодо порядку користування спільним майном, що і стало приводом зверненням до суду із даним позовом. Позивач просить виділити йому в користування житлову кімнату площею 15,0 м2, відповідачам житлові кімнати площею 13,1 м2 та 16,4 м2. Залишити у спільному користуванні - кухню, площею 6,9 м2; вбиральню (поєднаної), площею 1,1 м2; ванну кімнату, площею 2,1 м2; коридор, площею 8,9 м2; вбудовану шафу, площею 0,7 м2; балкон (терасою), площею 6,0 м2.

Позивач нада до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, просив розглядати справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, у заявах до суду просили розглядати справу без їх участі та повідомили про визнання позову.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року, судам роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Оскільки відповідачі позов визнали, сторони досягли згоди між собою щодо порядку володіння та користування квартирою, позовні вимоги в частині визначення порядку користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18) зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Верховний Суд виходить з того, що встановлюючи порядок користування квартирою у запропонований позивачем спосіб, суди попередніх інстанцій врахували баланс інтересів співвласників спірної квартири та осіб, які мають право користування квартирою та дійшли до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Іншого варіанту користування спірною квартирою, який би відповідав часткам співвласників у праві власності, відповідач не запропонував, наполягаючи на неможливості встановлення порядку користування житлом без порушення прав когось із мешканців квартири.

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Позивач у даній справі просить встановити порядок спільного користування квартирою. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику по 13,65 м2 житлової площі на одну особу, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від07 лютого 2022 року у справі № 182/3348/19 (провадження № 61-1084св21).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Запропонований позивачем порядок користування квартирою не порушує інтереси сторін. Тому суд вважає, що такий порядок користування житловими кімнатами, кухнею та іншими приміщеннями квартири запропонований стороною позивача може бути закріплений судовим рішенням.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Враховуючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 має ізольовані кімнати та при визначенні порядку користування не порушується право власності сторін спору, суд приходить до висновку про можливість визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши: позивачу належню йому житлову кімнату площею 15,0 м2, відповідачам - житлові кімнати площею 13,1 м2 та 16,4 м2., обладнану балконом (терасою), площею 6,0 м2. Залишити у спільному користуванні - кухню, площею 6,9 м2; вбиральню (поєднану), площею 1,1 м2; ванну кімнату, площею 2,1 м2; коридор, площею 8,9 м2; вбудовану шафу, площею 0,7 м2.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності ст. 141 ЦПК України.

З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за подані вимоги.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 355, 358 ЦК України, ст. 47 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визначити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином:

- виділити в користування співвласнику ОСОБА_1 житлову кімнату, площею 15.0 м2;

- виділити в користування співвласникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - житлову кімнату, площею 13,1 м2 та житлову кімнату, площею 16,4 м2 обладнану балконом (терасою), площею 6,0 м2.

У спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити: кухню, площею 6,9 м2; вбиральню (поєднану), площею 1,1 м2; ванну кімнату, площею 2,1 м2; коридор, площею 8,9 м2; вбудовану шафу, площею 0,7 м2.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 солідарно судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. в рівних частках по 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. з кожного.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадкупроголошенняв судовому засіданнілише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриттяапеляційного провадження або прийняттяпостанови судуапеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя О.В. Шишкін